Щонайперше я б хотів запропонувати відому, однак у нас в Україні не надто знану тезу, що, якщо подивитися на історію ХХ століття, то це історія однієї Великої війни. Війну не можна оцінювати тільки від першого до останнього пострілу. Війна має як свою передісторію, так і періоди тимчасового примирення – реалізовуючи формулу Троцького «Ні миру, ні війни» - а потім нове розгортання власне гарячих бойових дій.  

  Почну з того, що не говоритиму про європейську асоціацію, цю гарячу подію, утім буквально вимушений сказати пару слів, але не про неї, а про страхи. Це виходить за межі мого «повідомлення» (так я хотів би назвати свою лекцію).  

Фестиваль аудіовізуального мистецтва «Тетраматика» (організатор – мистецьке об’єднання «НУРТ») продовжує урізноманітнювати культурне життя осіннього Львова варіантами міжнародного та вітчизняного медіа-мистецтва, тим самим даючи черговий шанс українській культурі бути присутньою/наздоганяти/не відставати на арт-шляху розвитку і промоції цифрових медіа.   "Тетраматика" - у Львівській Галереї Мистецтв  

Сторінки історії Національного музею у Львові. Продовження, попередній текст -- див. частину II.  

Львівський «Мар’яна» і харківський «ДепешМод»: малі форми в процесі становлення українського кіно   В українському кіновиробництві настали золоті часи для фільммейкерів. Так-так, саме в українському. І я передчуваю, що ці часи довго не триватимуть. Мабуть, навіть не часи, а момент. Тож ловіть його, шановні талановиті та амбітні!  

365 років тому, 8 жовтня [28 вересня за старим стилем] 1648 року основні сили війська Богдана Хмельницького розпочали облогу Львова.

  День народження Антонича минув, але читання його триває. Книга «Чаргород», про яку вже писав для «Z» Віктор Мартинюк, — книга-інтерпретація, книга-занурення і книга-інтертекст. Вона творилася довго, переписувалася, перечитувалася та навіть переверстувалася кілька разів. Оскільки маємо до справи у цій книзі не (с)тільки з Богданом-Ігорем Антоничем, скільки з його уважними читачами, то вирішили запитати їх про процес творення-будування Чаргорода та про життя у ньому і після нього.  

4 жовтня минає 145 років від дня народження Кирила Студинського – філолога-славіста, літературознавця, мовознавця, фольклориста, письменника, громадського і політичного діяча, голови Наукового Товариства імені Т.Шевченка.     Кирило Студинський народився 4 жовтня 1868 р. в с. Кип’ячка, що на південний схід від Тернополя.  

  «Якби можна було повернути розвиток назад, якимось окружним шляхом ще раз потрапити в дитинство, ще раз оволодіти його повнотою і безміром, – це було б здійсненням "геніальної епохи", "часів Месії", які нам призначені і заприсяжені всіма міфологіями. Мій ідеал – "визріти" до дитинства. Лише тоді це була б справжня зрілість». Бруно Шульц  

І хочу писати цей текст – і не хочу. Бо занадто різні емоції виникають, коли читаю інтернет-різанину навколо дискваліфікації «Арени Львів» за неонацизм. Я тричі передивився відео, тричі перечитав протокол претензій ФІФА, тричі подумав, тричі перехрестився – і надіслав скромний емейл на адресу Світової Футбольної Асоціації. Емейл містив слова вдячності. Ні злорадства, ні зловтіхи, ні тим паче задоволення від цього я не відчуваю. Швидше навпаки – мені боляче погоджуватися з рішенням ФІФА.