Десять років тому, на світанку 19 серпня 2004 року в одному з приміщень львівської щоденної газети "Поступ" на 4-му поверсі будинку на вул. Сахарова, 42 виникла пожежа. Згоріло приміщення макетувальників і все обладнання.
Ніхто не сумнівався, що це був умисний підпал. Називалися навіть винуватці, які на той час носили міліцейську форму. Але розслідування цього злочину з часом загальмувалося, врешті решт ніхто так і не був покараний. Ця справа, як і багато інших “темних” плям часів Помаранчевої революції, не розслідувана й донині...
Львівська щоденна газета "Поступ" виходила у 1997–2006 рр. Це був черговий медіа-проект, започаткований Олександром Кривенком (1963–2003) і підтриманий Андрієм Садовим. Це видання, біля керма якого стояли Андрій Квятковський, Орест Друль, Тарас Смакула, Олег Онисько, Тетяна Нагорна, Андрій Білоус, Ігор Мельник, Олександр Деніщук, Юрій Зима, Володимир Хрущак, щоденно, протягом восьми років, не лише інформувало львів’ян про поточні події, але й спонукало думати, почувати себе вільними людьми.
Не забуваймо, що влітку 2004 року точилася жорстка передвиборча боротьба за президентське крісло між Віктором Ющенком, з яким повзували надії демократичні проєвропейські сили, та ставлеником тодішньої влади у Києві та Москві Віктором Януковичем. У ході кампанії чинилися провокації та злочини, виконавцями яких часто були правоохоронні органи.
Про подробиці підпалу редакції вже наступного дня (20 серпня) написав "Поступ", якому вдалося у цих складних умовах відновити свою роботу:
"Редакцію "Поступу" намагалися спалити. Вчора над ранок невідомі підпалили один з кабінетів редакції, де розташований відділ верстки і де перебували найпотужніші та найважливіші в роботі газети комп'ютери, а також увесь електронний архів "Поступу" за останні сім років діяльності газети. Правоохоронні органи Львова порушили за цим фактом кримінальну справу, триває слідство. За попередніми підрахунками, сума матеріальних збитків, завданих редакції, становить 300 тисяч гривень. Однак не до порівняння вагомішою є втрата інтелектуальної власності: йдеться про вже згаданий архів, в якому містилися результати праці багатьох людей, що впродовж існування газети працювали над її створенням. Вогонь знищив не лише архів усіх чисел "Поступу", що виходили впродовж семи років, а й напрацьовані за цей час журналістами бази даних, досьє та фотоархів. Відновити бодай частково втрачену "Поступом" інтелектуальну власність буде надзвичайно важко.
Як вдалося з'ясувати, підпал скоїли між 4 та 5.30 ранку. Останній працівник залишив приміщення редакції близько четвертої ранку, а вже за чотири години (о 8.00) охоронці будинку помітили дим на четвертому поверсі, де, власне, і розташована редакція. На той час вогонь знищив майже все в підпаленому приміщенні, й пожежа вщухала, тож охоронцям вдалося загасити вогонь самотужки.
Експерти, які приїхали невдовзі, знайшли на згарищі зотлілий саморобний смолоскип -- палицю з намотаною ганчіркою, просяклу займистою хімічною речовиною (зараз її досліджують фахівці Львівського науково-дослідного експертного криміналістичного центру).
Слідчий відділ Франківського райвідділу міліції порушив кримінальну справу (ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України) за фактом підпалу. Наразі правоохоронці ухиляються від офіційних коментарів і відмовляються озвучувати офіційні версії до завершення слідства. Водночас начальник міського УМВСУ Михайло Курочка у вчорашній розмові із журналістами ТРК "Люкс", на здивування працівників редакції "Поступу", заявив, що, на його думку, пожежа найімовірніше могла виникнути внаслідок неправильного використання побутових приладів. До такого алогічного висновку новоспечений головний міліціонер Львова дійшов, побувавши на місці пожежі. Одночасно сліди підпалу очевидні навіть не фахівцям. Чорні сліди патьоків займистої масляної речовини досі залишилися на зовнішній стіні будинку та всередині приміщення редакції. Вікно спаленого приміщення розбите всередину, а безпосередньо біля нього – пожежна драбина, якою, за нашими припущеннями, зловмисник й дістався до четвертого поверху будівлі, де розташована редакція.
Варто нагадати, що 11 серпня у цьому ж будинку й дуже близько до приміщень, які займає редакція "Поступу", вже була пожежа, причиною якої теж, ймовірно, став підпал. Тож працівники газети мають підозри, що ці дві пожежі були цілеспрямованими акціями, вчиненими, щоб залякати редакційний колектив, і, можливо, продемонструвати методи, до яких готові вдаватися недоброзичливці газети.
Доки триває слідство, редакційний колектив і правоохоронці сходяться на думці, що найімовірніша причина підпалу -- помста за гострі публікації або жорстке попередження на майбутнє. Проблема для слідства полягає в тому, що "Поступ", намагаючись дотримуватися обраної ним політики об'єктивного висвітлення подій, регулярно публікує критичні матеріали, головними героями яких є політики та чиновники різних рівнів. Багато хто з них міг би через свій характер мати жаль на газету. Питання лиш у тому, хто із цих людей здатен на такі брутальні вчинки".
Слід від смолоскипу залишався на стіні будинку ще кілька років (фото 2008 року).
Будучи працівником редакції, я також вмістив у "Поступі" за 20 серпня свій коментар щодо цієї надзвичайної події:
"Коли позаминулої середи спалахнула пожежа на горищі будинку, де розташована редакція газети "Поступ", ми думали, що це випадковість. Хоча в редакції вимкнули через пожежу електрику, четвергове число "Поступу" таки вийшло, навіть у таких екстремальних умовах.
Знайомі журналісти з Києва телефонували і запитували мене про те, що тоді сталося, висуваючи свої версії про зловмисні дії тих, кому заважає "Поступ". Та я, наївний, відповідав, що це звичайні форс-мажорні обставини.
Та схоже, не вища сила, а кримінальні злочинці таки добралися до нашої редакції. У ніч з 18 на 19 серпня. Цього разу вони вже підготувалися ретельніше: хтось виліз пожежною драбиною до четвертого поверху, розбив вікно та вкинув у кімнату макетувальників чи то запальну суміш, чи то вибуховий пристрій. Кілька хвилин вогню, який сам і погаснув, хоча в кімнаті ще було чому горіти (столи, підлога, шафи, двері...). Як наслідок – чорні стіни, кілька обгорілих комп'ютерів... та чиїсь мрії про те, що "Поступ" замовкне надовго.
Сумніваюся, що зловмисників та їх замовників скоро впіймають. Такі злочини готують професіонали, яких не так вже й легко знайти нашій міліції, навіть якби вона цього дуже захотіла. Ми можемо лише вираховувати, на заваді чиїх інтересів стоїть наша газета і чому проти неї вже кілька місяців ведуть кримінальний наступ.
Можливо, тому, що ми залишаємося, попри всі несприятливі обставини, одним із небагатьох острівців вільної думки, свободи слова та незалежності поглядів в інформаційному просторі України".
Вже наступного дня, 21 серпня в "Поступі" було надруковане таке повідомлення:
"Головне управління Міністерства з надзвичайних ситуацій у Львівській області офіційно визнало причиною пожежі у редакції газети "Поступ" підпал. У повідомленні прес-центру ГУ МНС України у Львівській області сказано, що пожежа спалахнула через "занесення сторонньою особою відкритого джерела запалювання".
Головний міліціонер міста Михайло Курочка повідомив "Поступ", що уже з'ясовано деякі подробиці злочину, який невідомі зловмисники скоїли у ніч з середи на четвер, проте в інтересах слідства він не має права їх розголошувати. Оперативники розробляють кілька версій злочину, серед яких помста і професійна діяльність.
Головний редактор "Поступу" Тетяна Нагорна звернулася до начальника Львівського обласного управління міліції Олега Сала з вимогою забезпечити цілодобову охорону приміщень, у яких розташована редакція, а також її працівників, життя яких з огляду на останні події перебуває у потенційній небезпеці. Офіційного листа з цією вимогою сьогодні передадуть в УМВСУ у Львівській області".
Хоча справу розслідували під особистим контролем начальника Львівського управління міліції Михайла Курочки, понад півроку жодних результатів не було. За ці місяці в Україні відбулося багато резонансних подій: отруєння Віктора Ющенка; три тури президентських виборів; Помаранчева революція; загадкові "самогубства" міністрів Кірпи та Кравченка; зміна влади у Києві та на місцях.
Нарешті, коли 3 березня 2005 року до Львова приїхав новопризначений заступник міністра внутрішніх справ, виявилося, що редакцію підпалили... міліціонери.
"Сенсаційну заяву зробив учора у Львові заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль. Він зізнався, що редакцію нашої газети у серпні минулого року підпалили міліціонери. Москаль попросив вибачення у "Поступу" за дії співробітників його відомства і за те, що справа досі не доведена до логічного завершення. "Вибачте за наших працівників, але це зробили вони", – сказав він.
Тепер було би логічно, щоби правоохоронці відшкодували нашій газеті 300 тисяч гривень – збитки, завдані міліцейським підпалом. Інших збитків, те, що вся редакція через свавілля міліціонерів змушена була півроку тіснитися в одній невеликій кімнаті, нам, зрозуміло, не відшкодує вже ніхто.
Як зазначив генерал-лейтенант Москаль, підозрюваних наразі не затримано. Однак під час зустрічі з особовим складом УМВСУ у Львівській області він попросив причетних до підпалу "Поступу" зізнатися самим. Москаль попередив, що їхні прізвища міліцейське керівництво знає, але сподівається на добровільне зізнання. Лише тоді, коли це зізнання відбудеться, Москаль пообіцяв розповісти про виконавців та мотиви скоєння злочину проти "Поступу" (П’єцух М. "Поступ" підпалила міліція... – "Поступ", 4 березня 2005 р.).
Але міліціонери-палії не поспішали зізнаватися, а керівники львівської міліції їх "здавати". Як писала у "Поступі" за два тижні після сенсаційної заяви Г.Москаля журналістка Катерина Зельман, "проте шансів дочекатися покаяння від винних міліціонерів, очевидно, вже немає, бо відомі правоохоронцям злочинці знову стали невідомими. Місцеві міліціонери, звикло прикриваючись таємницею слідства, знову почали говорити про недостатність доказів. А прокурор Львівської області Євген Блажівський відверто заявив "Поступу": із матеріалів слідства, які він нещодавно вивчав, взагалі не можна зробити висновку про конкретних підозрюваних осіб. Позиція правоохоронців виглядає більш ніж дивною. Адже офіційно проголошений висновок заступника міністра МВСУ, що палії -- міліціонери, очевидно, базується на конкретних персоналіях. А якщо відомі певні особи, то чому їх досі не затримано? Якщо ж злочинці не відомі, то як тоді трактувати заяву пана Москаля? Або заступник міністра чомусь робить пустопорожні гучні заяви, або місцеве керівництво правоохоронців з якихось причин затято не хоче назвати злочинців".
У квітні 2005 року до Львова приїхав тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, але й він не зміг (чи не захотів?) розкрити таємницю підпалу "Поступу". Катерина Зельман тоді писала:
"На запитання, коли нарешті міліція назве винних у підпалі "Поступу", Луценко відповів, що "слідство у цій справі триває". Це виглядає, м'яко кажучи, досить дивно з огляду на те, що декілька місяців [тижнів – І.М.] тому його заступник Геннадій Москаль зробив у Львові гучну публічну заяву: правоохоронцям відомо, що підпал "Поступу" організували місцеві міліціонери.
Москаль тоді дав паліям місяць, аби вони прийшли з повинною. Очевидно, міра милосердя українських правоохоронців зростає відповідно до рангу, бо так виглядає, що міністр вирішив продовжити цей термін до невизначеного часу. Принаймні на запитання, чому відомі палії досі не за ґратами, пан Луценко відповів доволі філософськи: "Знати та довести – дві різні дефініції. Як мене вчили брати унсовці, на все надходить час розплати".
Водночас міністр наголосив, що підпал "Поступу" був умисним і "ми дуже ретельно працюємо над цією темою". Пан Луценко також заспокоїв: він нікого не покриватиме, а злочинці, щойно у нього з'являться докази, обов'язково відповідатимуть за скоєне. За його словами, перше, про що він запитав керівника УМВСУ у Львівській області Богдана Шкараду, – про перебіг цього розслідування. Мовляв, газета "Поступ" була однією із найулюбленіших газет Луценка, коли він навчався у Львові.
Від подальших коментарів про підпал газети міністр відмовився, мотивуючи це улюбленим арґументом правоохоронців: "таємниця слідства". З тих же мотивів пан Луценко не захотів підтвердити чи скасувати версію свого заступника про те, що правоохоронці знають паліїв".
Того ж місяця, з нагоди Великодня Г.Москаль порадував читачів і працівників "Поступу" тим, що злочинці втекли і перебувають у розшуку:
"Зараз такий час – піст, час покаяння, йде Паска, але, на жаль, палії замість прийти покаятися, взяли ноги в руки і повтікали, – поскаржився пан Москаль у коментарі "Поступу". – Їм це не робить честі, що виявилися такі полохливі, щось зробили, а потім втікають. Але куди можна втекти? Від своєї долі не втечеш. Ми їх впіймаємо".
Скільки саме правоохоронців і якого ранґу причетні до підпалу "Поступу", заступник міністра відмовився озвучувати, пояснивши, що палії зараз офіційно перебувають у розшуку".
Але раптом на початку серпня 2005 року Г.Москаль вирішив виконати свою обіцянку. Про це 3 серпня написала журналістка Ірина Сиривко у статті "Москаль сказав – Москаль зробив. Палії ''Поступу'' ще донедавна захищали закон":
"Нагадаймо, пан Москаль обіцяв: саме редакція першою довідається, що паліїв знайшли.
Як стверджує заступник міністра, винними у підпалі виявилися працівники правоохоронних органів. Отож розповсюджена раніше тим же Москалем інформація про причетність міліції до пожежі в "Поступі" підтвердилася.
За словами пана Геннадія, зловмисники працювали у міліцейському відомстві під керівництвом колишнього начальника обласного УМВСУ Олега Сала, а злочин вчинили безпосередньо за його вказівкою. За наказом цього ж міліцейського генерала, каже Геннадій Москаль, підкинули гранати в офіс ГО "Пора" та вчинили пожежу у будинку телекомпанії "Львів-ТБ", під час якої було пошкоджено кабель, через який транслювали "5 канал". Справу про підпал передали до обласної прокуратури, яка і з'ясує, кого притягнути до відповідальності. До того ж пан Москаль зауважив, що тепер Олегові Салу доведеться зізнатися у тому, хто йому давав такі накази.
А ще під час розмови з представником газети "Поступ" пан Москаль попросив вибачення за ... Богдана Шкараду, попереднього начальника львівської міліції, якого міністр Луценко мав намір призначити своїм помічником у Львівській області. За словами пана Москаля, Богдан Шкарада обманював, коли переконував журналістів, начебто злочинців не можуть притягнути до відповідальності, позаяк вони втекли. Палії "Поступу", як виявилося, працювали в обласному управлінні міліції аж до вчора. Не викрили ж злочинців тому, що вони були під "дахом" самого Богдана Шкаради, – стверджує заступник міністра. За його ж словами, Юрій Луценко, котрому Москаль доповів про ситуацію, вирішив не призначати Шкараду своїм помічником на Львівщині".
А до першої річниці підпалу редакції було оголошено про затримання принаймні одного зловмисника в міліцейських погонах. У статті ''Поступ''. Рік після пожежі" І.Сиривко писала 18 серпня:
"Нині виглядає на те, що розслідування справи, хай поволі, але нарешті зрушило з місця. У вчорашньому числі газети було опубліковано інформацію про затримання Валерія Струтинського – начальника служби зовнішнього спостереження, якого підозрюють у підкиданні вибухівки в офіс "Пори" та підпалі редакції газети "Поступ".
Коли ми зателефонували до виконувача обов'язків начальника обласного УМВСУ Віталія Максимова, той підтвердив факт затримання пана Струтинського та його причетність до підкладання вибухівки порівцям. Стосовно ж пожежі у "Поступі", то, зі слів генерал-майора, причетність Валерія Струтинського й до цього злочину перевіряють.
Водночас Віталій Максимов сказав, що за підозрою у злочинах проти "Поступу" і "Пори" допитано шістьох працівників міліції. Виконавцями, каже генерал-майор, були рядові міліціонери, а вказівку давали безпосередньо керівники. Прізвищ пан Максимов не назвав, але пообіцяв, що найближчим часом ми почуємо і про нові затримання, і про арешти.
Здавалося б, нарешті ми можемо порадіти. Міліція активно шукає винних, розшукує докази того, що саме вони підпалили нашу газету, тож є надія, що рано чи пізно їх буде покарано. Але ця радість все-таки неповна".
Не лише неповна, але й передчасна. Бо так нікого й не покарали. 8 вересня 2005 року Віктор Ющенко відправив уряд Юлії Тимошенко у відставку у зв'язку з конфліктами всередині виконавчої гілки влади, а 13 вересня 2005 року звинуватив її "в зраді ідеалів Майдану". Натомість Ю.Луценко залишався ще міністром внутрішніх справ в наступних урядах Юрія Єханурова та Віктора Януковича (до 1 грудня 2006 року).
Виглядає, що замовниками підпалу "Поступу" були такі впливові люди, що ні Москаль, ні Луценко не відважилися їх "турбувати". Не знав тоді Ю.Луценко простої істини: якщо не покараєш злочинців, то вони потім покарають тебе. Паліїв "Поступу" залишили безкарними, а їх покровителі засадили потім Луценка на два з лишком років до тюрми.
19.08.2014