Інститут сімейної медицини запроваджено в Україні уже понад 10 років тому. Та один з пунктів постанови уряду з цього приводу весь цей час не виконується. Йдеться про укладення угод між медиком та пацієнтом. Про те, чому варто якнайшвидше домогтися виконання цього пункту і що це може змінити в медичній сфері України “Z” спілкувався з лікарем Володимиром Роп’яком.
Володимир РОП’ЯК:
Угоди між лікарем та пацієнтом – шлях до змін у медицині
– Чому потрібно домогтися введення угод між пацієнтом та лікарем?
– За час існування сімейної медицини склалась парадоксальна ситуація – уже понад 10 років не виконується пункт про те, що лікар та пацієнт мають укласти між собою угоду. Чому це потрібно? Бо кожен пацієнт, уклавши угоду з тим лікарем, якого він собі обире, не буде зобов’язаний ходити в свою територіальну поліклініку. Він зможе обрати собі будь-якого лікаря-терапевта у своєму місті чи навіть в іншому місті.
Якщо це зроблять всі громадяни, то одразу проясняться кілька речей. По-перше, людям не треба буде ходити за довідками в свою поліклініку, бо всі довідки видаватиме той лікар, з яким укладено угоду. З іншого боку, лікарні не відповідатимуть за пацієнтів, які до них не ходять.
Якщо є укладена угода, то людина слухатиме рекомендації свого лікаря. І до кого звертатися з вузьких фахівців, вирішуватиметься між лікарем та пацієнтом. Але тоді буде чітко встановлено, що пацієнт має робити, а лікар відповідатиме за того пацієнта, який з ним уклав угоду, а не за людину, яка у нього прописана на дільниці та до нього ходити не хоче. Однак у випадку якоїсь складної хвороби, лікар має за неї відповідати, як це є зараз.
– Що введення угод змінить для пацієнтів та медиків?
– Якщо все це прописати на законодавчому рівні, то зміни будуть кардинальні. Багато людей скаржаться, що лікар до них погано ставиться і тд. Як ми вже говорили, якщо лікар не влаштовує – його можна буде замінити. А лікар пильнуватиме свого пацієнта, буде розуміти, що це його кошти, адже що менше угод він матиме, то меншою буде зарплатня. І навпаки. Водночас, лікар не вічний –він також хворіє та йде у відпустку. То в угоді можна передбачити, який саме лікар замінить ведучого медика.
Є можливий негативний момент для медиків, бо унаслідок таких змін не кожен із лікарів зможе набрати 1,5 тисячі угод від пацієнтів – саме стільки зараз в середньому людей має лікар на дільниці. Хтось матиме більше, а хтось – менше.
– Це посилює конкуренцію серед лікарів…
– Так, це є елемент конкуренції. Якщо всюди є ринкові відносини, то в медицині їх чомусь нема. Вони також мають бути. Той, хто ліпше працює і до кого ходить більше людей, має більшу зарплатню. А хто працює гірше, той мав би отримувати менше.
А як зробити так, щоби не було зловживань з угодами, щоби не дописували «мертвих душ», або коли що робити в тій ситуації коли пацієнт укладає угоду з кількома лікарями?
Зараз людина може брати лікарняні в різних місцях і проконтролювати це важко. За умови підписання угод треба зробити базу даних, в якій кожному пацієнту присвоюють унікальний код. Це щось подібне до того, як є база даних нерухомості, доступ до якої має обмежене число осіб. Щоби не було недобросовісних пацієнтів, кожному присвоїти ідентифікаційний код. Не думаю, що таку програму складно розробити. Це унеможливить укладання кількох угод одним пацієнтом. Адмініструватимуть базу на рівні області, бо ж людина може обрати собі лікаря в будь-якій точці області.
– Хто гарантуватиме виконання угоди з боку лікаря, адже він не є самостійним суб’єктом в цьому випадку, а представником державної чи комунальної установи?
– Таким гарантом буде поліклініка. Я не бачив проекту розробленого договору, боюся що її тоді не було і тепер немає. Зараз людина має можливість написати заяву в поліклініку на обслуговування. Але ніхто не забороняє недобросовісному пацієнтові укласти такі угоди ледь не в кожній поліклініці. Це ж абсурд.
– Скільки таке нововведення коштуватиме державі?
– Майже нічого – комп’ютери є у кожній поліклініці. Хіба вартість розробки програмного забезпечення, однак, я вважаю, що це не такі вже й великі кошти.
Крім того, введення угод дозволяє державі побачити реальний стан здоров’я населення і одразу видно, як працює медицина. Якщо за визначений час всі уклали угоди, тоді видно цей реальний стан. Зокрема, є багато людей, яких реально немає в Україні, однак кошти в бюджеті на них передбачені.
Крім того, держава зекономить і на зарплатні лікарів. Боюся, що реально по півтори тисячі угод лікарі не матимуть.
– Тоді якась частина медиків має шанс залишитися «за бортом»...
– Вона не залишиться «за бортом». Вони матимуть трошки меншу зарплатню. Це погано, але треба працювати. Зараз лікар з поліклініки, який більшості пацієнтів і не бачив, має приблизно дві тисячі гривень на місяць. Але щоби людина старалася краще лікувати, то вона повинна бути зацікавлена матеріально. Однак іншого виходу немає.
– Але для цього треба радикально скоротити число лікарів…
– Не треба. Скорочення як такого не потрібно. Якщо медики матимуть на 10% менше угод, то й платню матимуть на 10% меншу. А дехто матиме на 30% платню більшу. Не думаю, що може бути так, щоби хтось залишився геть без нічого. Поясню чому. Після того, як педіатрів і терапевтів зробили сімейними лікарями пацієнти розмилися. Відтак після змін з тими, хто працював педіатром, укладатимуть більше угод на дітей, а хто терапевтом – на дорослих. Та я не думаю, що у нас так і вже геть погані лікарі, щоби залишилися без пацієнтів, а відтак і без роботи. Може десяток на великий обласний центр і влетить. Але це конкуренція і ринок.
– Ці угоди мали б стати першим кроком до страхової медицини. А що у такому випадку буде з теперішніми поліклініками? Яке майбутнє на них чекає?
– Поліклініки потрібні, адже там працюють вузькі спеціалісти. Тоді ж буде видно, скільки реально є населення і скільки реальних пацієнтів мають лікарі. Цілком можливо, що тоді доведеться одну-другу поліклініку закрити. Це залежатиме від того, яким чином будуть працювати механізми страхової медицини у нашій країні.
Розмовляв Тарас БАЗЮК
29.08.2014