Ніби все вже закінчилося. Львів'яни розійшлися. Гості напакували книжками валізи і роз'їхалися в різні кінці країни. Монтажники розібрали стенди. Прибиральники вимели сміття і шматки пакувального паперу зі спорожнілих коридорів Палацу Мистецтв. Він одразу стає таким порожнім і холодним після закінчення чергової виставки. Але велетенська дзиґа емоцій все ще крутиться, розкручується, шумить і розсипає довкола себе уривки фраз, вражень, слів.  

Костянтин фон Еґґерт — особа леґендарна в російській журналістиці. Походить з німецьких баронів, вільно володіє англійською, французькою та арабською мовами. Практикуючий християнин. Кавалер ордена Британської імперії, отримав його з рук королеви Єлизавети ІІ. Не працював у радянській журналістиці. Був зарубіжним кореспондентом, а згодом заступником редактора в закордонних питаннях «Известий» Голембіовського. Понад десять років працював на BBC, сім з них — як головний редактор московського бюро Російської служби.

 

За словами мистецтвознавців, уважно вивчаючи давні ікони, можна зрозуміти зміни не лише художніх стилів, а й народного побуту.    

Відкрита лекція Зиґмунта Баумана «Невелике доповнення до довгої соціальної історії часу», що її він прочитав у Львові 9 вересня, спонукала слухачів задати чимало уточнювальних запитань. Професор, схоже, був з цього тільки радий, оскільки розлого відповідав на кожне з них. «Z» публікує розмову гуру соціології з львівською авдиторією практично повнотекстово.    

  Перед нами дуже актуальне життєве питання: якщо Україна вступить, зблизиться до Західньої Европи, вона в небезпеці стратити духовні цінності, якими ми жили впродовж століть і якими хочемо продовжувати жити.  

Може, критики якраз і треба навчати. Бо, наприклад, літературні курси — добре, але всі говоримо, що людина з талантом народжується, і лише як він є, то є відповідне вираження. А от вміти оцінити — означає мати певний рівень, величезну базу знання всіляких інших творінь, для того щоб могти порівнювати і зіставляти. Здається, це й мав на меті Всеукраїнський фестиваль «Контекст-2», який відбувся 11–15 вересня в межах 20-го Форуму видавців у Львові з підзаголовком «Школа літературної критики і книжкової журналістики».  

Презентація сайту lwowprzedwojenny.eu на Форумі видавців: Андрій Павлишин і Жанна Слоньовська.    

Людство змогло пояснити структуру мітохондріальної ДНК, розробити економічний закон граничної корисності та запустити 64-ядерний процессор — але досі ніхто так і не зміг докладно пояснити дивовижні виверти людської пам'яті. Люди пам'ятають те, чого не було. І завзято стирають спогади про те, що було, заміняючи їх чимось більш вигідним. Те, що відвідувачі мітинґів безапеляційно називають «національною пам'яттю», насправді є сукупністю правд і неправд в одному флаконі. Але кому треба пізнавати різні правди — якщо наша категорична, глуха, героїчна правда так чудово пахне?

«Україна – велика країна!..» – таке горде й оптимістичне чую щоранку від «Ера ФМ».   Без іронії скажу, що мені до душі і сам цей постулат, і форма його подачі – завжди аргументовано і підкріплено якимось яскравим цікавим фактом. Цінним тут є і те, що серед аргументів не лише подають факти на кшталт «у нас найбільше, найширше, найдовше, найродючіше чи найспівучіше …», а й часом називають імена людей, які творили чи творять високий статус країни у світі.