Сторінки історії Національного музею у Львові. Продовження, попередній текст -- див. частину II.  

Львівський «Мар’яна» і харківський «ДепешМод»: малі форми в процесі становлення українського кіно   В українському кіновиробництві настали золоті часи для фільммейкерів. Так-так, саме в українському. І я передчуваю, що ці часи довго не триватимуть. Мабуть, навіть не часи, а момент. Тож ловіть його, шановні талановиті та амбітні!  

365 років тому, 8 жовтня [28 вересня за старим стилем] 1648 року основні сили війська Богдана Хмельницького розпочали облогу Львова.

  День народження Антонича минув, але читання його триває. Книга «Чаргород», про яку вже писав для «Z» Віктор Мартинюк, — книга-інтерпретація, книга-занурення і книга-інтертекст. Вона творилася довго, переписувалася, перечитувалася та навіть переверстувалася кілька разів. Оскільки маємо до справи у цій книзі не (с)тільки з Богданом-Ігорем Антоничем, скільки з його уважними читачами, то вирішили запитати їх про процес творення-будування Чаргорода та про життя у ньому і після нього.  

4 жовтня минає 145 років від дня народження Кирила Студинського – філолога-славіста, літературознавця, мовознавця, фольклориста, письменника, громадського і політичного діяча, голови Наукового Товариства імені Т.Шевченка.     Кирило Студинський народився 4 жовтня 1868 р. в с. Кип’ячка, що на південний схід від Тернополя.  

  «Якби можна було повернути розвиток назад, якимось окружним шляхом ще раз потрапити в дитинство, ще раз оволодіти його повнотою і безміром, – це було б здійсненням "геніальної епохи", "часів Месії", які нам призначені і заприсяжені всіма міфологіями. Мій ідеал – "визріти" до дитинства. Лише тоді це була б справжня зрілість». Бруно Шульц  

І хочу писати цей текст – і не хочу. Бо занадто різні емоції виникають, коли читаю інтернет-різанину навколо дискваліфікації «Арени Львів» за неонацизм. Я тричі передивився відео, тричі перечитав протокол претензій ФІФА, тричі подумав, тричі перехрестився – і надіслав скромний емейл на адресу Світової Футбольної Асоціації. Емейл містив слова вдячності. Ні злорадства, ні зловтіхи, ні тим паче задоволення від цього я не відчуваю. Швидше навпаки – мені боляче погоджуватися з рішенням ФІФА.  

Торік перший Перегляд сучасного польського кіно «Під Високим Замком» зібрав близько восьми тисяч глядачів. Кількість стрічок, які налічувала програма – 31 – за словами Яцка Жура, консула Республіки Польща у Львові, випадково співпала із кількістю кінотеатрів, які діяли у Львові у 1939 році. Глядачі були приємно-вражені добіркою новинок польського кінематографа та ціною квитків, натомість організатори – приємно здивовані кількістю пошановувачів кінопродукції західного сусіда.

Здавалося – усе вже втрачено, і задекларований Європою «Рік Ваґнера» з нагоди 200-ліття німецького композитора, кане в історію, щасливо оминувши і «найбільшу європейську країну», і її «культурну столицю». Та, як виглядає, достатньо двох-трьох творчих, амбітних і енергійних людей на чолі навіть такої заскорузлої і за формою, і за змістом пострадянської державної установи, як Оперний (навіть нестоличний!) театр в сьогоднішній Україні, щоб усе раптом стало з ніг на голову – а точніше навпаки.  

  Сьогодні у Львові стартує новий фестиваль медіа мистецтва – аудіовізуальний проект ТЕТРАМАТИКА. Впродовж 12 днів, по 13 жовтня включно у програмі: виставки медійних об’єктів, аудіо-візуальні перформанси, обговорення. За організацію фестивалю медійного мистецтва взялася мистецька організація НУРТ, яка також організовує у Львові фестиваль електронної експериментальної музики Vox Electronica, фестиваль сучасного сакрального мистецтва Сакральний простір та чимало інших мистецьких проектів.