Дня 10. вересня 1917. року виголосив митр. Андрей Шептицький в церкві св. Юра у Львові таку проповідь з нагоди свого повороту з царської тюрми:
Народе вірний та коханий,
Твої гоїти хочу рани,
Що завдали Тобі війна
І голод, злидні та тюрма.
В моїх очах хати горіли,
В моїх очах жовняри мліли,
В моїх очах в кайданах йшли
Невинні люди до тюрми.
І бачив я сиріт чимало,
Як їх в могилу горе гнало,
Я видів пекло на землі,
А біль в моїй скомлів душі.