Однією з центральних мотивацій жертв геноциду жити далі було бажання справедливості. Справедливості в її екстремальному старозавітному варіанті — “око за око, зуб за зуб”.

Бракувало людської погоди і чергового фарсопутчу в РФ. Всього решта було достатньо, навіть із чубком.

Попри ракетні загрози та аварійні вимкнення світла театр презентувати декілька знакових премʼєр українського оперного та балетного репертуару, по-новому переосмислив українську класику та здобув визнання світової мистецької спільноти як «Найкращий оперний театр» за версією International Opera Awards!

Тетяна Омелянівна сміялася разом з нами над "убивством принца Карла Маркса" і сказала: колись не можна було навіть мріяти, що прийдуть студенти, які не знатимуть усієї цієї радянської абракадабри, біографій комуністичних діячів, а тепер це вже реальність, і ця реальність їй дуже імпонує.

Саме пам'ять, цей зрадливий інструмент, про українське і про громадську активність зачищали чи не найретельніше...

Вправи на повітрі, здійснені «вагнерівцями», затьмарили інші більш важливі події, які сталися на більш людських локаціях.

Міжнародна співпраця у рамках Фестивалю давньої музики дає світлу віру в те, що культурному, а відтак і історичному майбутньому України бути! Практика історичного виконавства для цілого світу є досить відомим трендом, а в Україні ще потребує промоції. 

Україна постає не тільки у традиційному дусі народництва як “країна козаків і селян”, а як суб’єкт і гравець у поєдинках лицарів плаща та шпаги

Маємо дві взаємопов’язані проблеми — ставлення до жінок-військовичок загалом і робота з темними сторонами героїчних добровольців.

Росіяни встоп’ятсоте «ховають» весь Генштаб ЗСУ і керівництво СБУ заодно, українці дружать «леопардами», чорношкірі мирять блідолицих. У небі над степами Донбасу чекають підводний човен