До 100-річчя від дня народження професорки Нонни Копистянської
«Щастя для ученого полягає в тому, щоб вміти вдячно отримувати й щиро віддавати. Користаючи зі знань, досвіду інших, варто постійно пам’ятати: чим більше здобуваєш знань — тим більші зобов’язання береш на себе, щоб їх потім передати далі» .Нонна Копистянська
18 квітня 2024 року наукова спільнота відзначила ювілей Нонни Копистянської (18.04.1924 — 07.04.2013) — відомої літературознавиці, Заслуженої професорки Львівського університету імені Івана Франка, знаної у багатьох країнах славістки й теоретика літератури. Вчена навчалася на чеському відділенні філологічного факультету Львівського університету, захистила кандидатську дисертацію про Закарпатську Україну у творчості Івана Ольбрахта, докторську про жанрові модифікації в чеській літературі, від 1955 року працювала на кафедрі світової літератури на посадах від асистентки до професорки, викладаючи здебільшого лекції зі світової літератури XIX–XX століть, спецкурси зі світової літератури й теорії літератури для філологів-україністів, керувала понад десятком кандидатських дисертації, рецензувала багато видань, консультувала багатьох дослідників з різних галузей і навіть була консультанткою театральних постановок, опонувала дисертаціям, писала численні статті та була дуже активною учасницею наукового життя до останніх років. Нонну Копистянську добре знали в багатьох європейських країнах, як запрошена лекторка вона викладала в університетах Швейцарії, Словаччини, Чехії та Болгарії. Вчена була засновницею й багаторічною керівницею Міжнародного міждисциплінарного науково-методологічного об’єднання-семінару «Проблеми художнього часу, простору, ритму» (1997–2012).
10 років тому, у травні 2014 року, один зі студентів професорки, тепер знаний літературознавець, викладач кафедри філології УКУ, Данило Ільницький написав пропам’ятний есей «Дерево і його плоди» для «Збруча» , у якому зауважив, що «вшановуючи Нонну Хомівну Копистянську — треба говорити про її плоди, бо й справді, найкраще пізнаєш дерево саме з плодів». Відтак ця пам’ятна стаття виходить під гаслом плекання саду як ключової метафори наукового і приватного життя Нонни Хомівни.
Пам’ятні заходи з нагоди ювілею
Факультет іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка розпочав низку ювілейних заходів, присвятивши Пленарне засідання Секції іноземних мов і світової літератури Звітної наукової конференції, що відбулася 1 лютого 2024 року. З вітальним словом виступили голова Вченої ради факультету іноземних мов професор Володимир Сулим та в.о. декана факультету іноземних мов кандидат філологічних наук Любомир Бораковський, а учениці наукової школи Нонни Копистянської професорка кафедри німецької філології Світлана Маценка і докторантка Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України Оксана Левицька виступили з доповідями про наукову біографію Нонни Копистянської та її наукову школу (запис засідання можна переглянути на сайті факультету).
Основні пам’ятні заходи відбувалися 18–19 квітня 2024 року й об’єднали цикл заходів: вітальні слова, наукову робітню, круглий стіл «In memoriam», висадження дерев ґінкго та вшанування пам’яті на Личаківському кладовищі. Співорганізаторами Урочистої академії були кафедра світової літератури, факультет іноземних мов та філологічний факультет Львівського університету, Інститут Івана Франка НАН України, Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України та Платформа інтермедіальних досліджень. До заходу долучилися учні наукової школи професорки Копистянської, учасники Об’єднання-семінару, колеги з інших наукових установ, аспіранти і студенти, а також ті, хто знав вчену, мав нагоду працювати з нею або її працями. (Програма заходів ) .
Урочиста академія з нагоди ювілею відбулася 18 квітня в Будинку вчених, де наживо й віртуально зібралися представники адміністрації університету, колеги з кафедри світової літератури та інших кафедр факультету іноземних мов, філологічного факультету, Інституту Івана Франка НАН України, численні учні, друзі й однодумці. У теплій, щирій, сердечній, піднесеній атмосфері лунали вітальні слова завідувачки кафедри світової літератури Лідії Мацевко-Бекерської, проректора з науково-педагогічної роботи і міжнародної співпраці Львівського національного університету імені Івана Франка Сергія Різника, декана факультету іноземних мов Любомира Бораковського, заступниці декана з наукової роботи факультету іноземних мов Олесі Татаровської, директора Інституту Івана Франка НАН України Євгена Нахліка, декана філологічного факультету Романа Крохмального, доцента Київського політехнічного інституту імені Сікорського Данила Бенатова. Учителя, наставницю, вчену, колегу, наукову Маму згадували і вшановували, констатуючи присутність Нонни Хомівни в розвитку її ідей та задумів її учнів, а також вказуючи на візійність Ученої. Відзначили, що ім’я професорки вписане в новітнє українське літературознавство. Її наукові школи й концепції невід’ємно пов’язані з ним. Учена встигла зробити дуже багато і її спадок надзвичайно вагомий, такий, що заслуговує на поглиблене вивчення, застосування, розвиток. Сьогодні її ім’я також об’єднує різнофахових дослідників, представників різних інституцій, людей різних поколінь. Об’єднувальним началом слугує передусім її любов до слова, якою Нонна Хомівна щедро ділилася із студентами, аспірантами, колегами. Її життєвий шлях є прикладом наполегливого долання перешкод і труднощів на складному професійному і науковому шляху, прикладом безмежної відданості своїй справі. Її авторські концепції жанру, часу і простору в літературі не втрачають своєї актуальності до сьогодні, а методологічні засади викладання літератури та проведення іспиту відповідають вимогам нашого часу. Наукові тексти ювілярки засвідчують традиційність і вагомість львівської філологічної школи. Наукова пам’ять про Нонну Хомівну зобов’язує її учнів і послідовників продовжувати розвивати наукові концепції і поняття Вченої.
Запис Вітальної частини Урочистої академії можна переглянути на ютуб-каналі Телерадіоцентру Львівського національного університету.
У межах Урочистої академії відбулася Наукова робітня «Orbis scientiarum», яка була тематично поділена за основними аспектами наукової творчості професорки Копистянської: жанрові та хронотопні дослідження. Виходячи із напрацювань Нонни Хомівни в цих наукових сферах, покликаючись на її ідеї і категорії, доповідачі засвідчили актуальність, продуктивність і затребуваність теоретичних концепцій дослідниці та їхню співзвучність із новітніми літературознавчими тенденціями. Як справжній науковець професорка Копистянська вправно комунікувала з ідеями минулого і пронесла їх через своїх учнів у майбутнє. Кандидатка філологічних наук Оксана Левицька представила огляд праць Нонни Хомівни, присвячених жанрології. Жанр для вченої був надзвичайно важливою категорією, яка належала до основ літературознавства й яку вона порівнювала із міцним фундаментом для будівлі. Доповідачка наголосила, що ключовим у контексті досліджень Копистянської є поняття системності й систематичності у зверненні до проблем жанрології, передусім згадуючи її докторську дисертації, численні статті та дві монографії, з-поміж яких особливий вплив на розвито науки мала праця «Жанр, жанрова система у просторі літературознавства» (2005), у які запропоновано авторську методологію вивчення жанрів, зокрема інтерпретації окремих жанрів, жанрових різновидів, модифікацій у зв’язку з поетикою художнього часопростору, а також мистецьких напрямів. Професорка Ольга Бандровська зіставила авторську жанрову концепцію Нонни Копистянської і жанрові студії структуралізму і постструктуралізму. Стале й динамічне в жанровій системі виявилося вповні співзвучним із міркуваннями французьких мислителів щодо динамічності, гібридності, змінності жанру. Доповідачка виділила особливо три аспекти авторської концепції Нонни Хомівни: жанр — складна діалектична єдність; жанротворчими є і змістові, й формальні елементи, їхні взаємодії і взаємозумовленості, які виникають у кожному творі по-своєму; жанр — поняття не монолітне.
Докторка філологічних наук Наталія Мочернюк розгорнула концепцію часу в наукових працях професорки Копистянської. Вона відзначила понад 30 статей і монографію, присвячених цій проблематиці. Доповідачка вказала на плідність методології, запропонованої Нонною Хомівною, для аналізу різних літературних текстів. Розробка такої методології була зумовлена пошуками вченої нових підходів до розв’язання складаних проблем. На особливу увагу заслуговує розрізнення в її працях поміж часом як об’єктивною реальністю, поняттям часу, осмислювальним митцями, і образом часу як формою реалізації у художньому творі. На прикладі роману «Крамничка “З легкої руки”» сербського письменника Горана Петровича професорка Алла Татаренко продемонструвала майстерний аналіз часопросторової організації літературного твору, вона вказала на асоціації із Бруно Шульцом, застосувала концепцію серійного часу Джона Вільяма Данна, щоб засвідчити текстосвіт Горана Петровича.
Професорка Світлана Маценка познайомила із сучасними концепціями художнього простору, його тлумаченнями з позицій різних літературознавчих шкіл. Вона ствердила, що просторова парадигма сьогодні відзначається особливим зв’язком літературознавства і культурологія. Основоположним для обговорюваних сьогодні моделей простору є те, що вони орієнтуються не на наявний чи статичний простір, а на простір, витворений у результаті певної соціальної практики, на простір як результат специфічної локалізації культурних практик. Міцна прив’язаність до простору й місця актуально належить до найінформативніших тенденцій у новітній європейській художній літературі, яка маніфестує змінений погляд на нашу дійсність. Прикладом аналізу просторової організації літературного твору слугувала презентація, присвячена «Кассандрі» Лесі Українки, яку представили учасниці проєкту «Кассандра інтермедіальна» (Софія Варецька, Світлана Маценка, Діана Мельник, Ярина Тарасюк). Аналіз просторової організації драматичної поеми «Кассандра» Лесі Українки виявив складну багаторівневу архітектуру твору, спроєктовану і прописану авторкою, насамперед у ремарках, що уможливило накреслити детальну карту території, де розгортаються події, з відповідно розташованими персонажами. Свідомо сконструйований простір з ефектом історичної достовірності й одночасно театральної сценографії увиразнюється візуально-оптичними засобами. Горизонтальний фізичний план простору акомпонується вертикальним метафізичним планом — непросторові конотації простору, коли сама якість простору допускає чи не допускає, чи забарвлює смислові поля подій, які в ньому відбуваються, або міфологічні надбудови простору, що олюднюють та овнутрішнюють його, демонструючи ізоморфність макро- і мікрокосмосів.
«Важливо мати широке наукове мислення, не зупинятись у наукових пошуках, не переставати учитись, зокрема у своїх учнів, не відставати від часу, від розвитку термінології, новітніх методик, розвитку технічних можливостей…»
Нонна Копистянська
У межах Урочистої академії в день 100-річчя відбувся також Круглий стіл «In memoriam», присвячений спогадам про професорку, її наукові пошуки й наукову школу, педагогічні знахідки, методичні новації, особливі людські риси та родинне спілкування. Своїми спогадами про знайомство з вченою, наукову співпрацю, спільні конференційні поїздки, спілкування та роботу над біобібліографічними покажчиками поділилися професорка кафедри зарубіжної літератури Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Жлуктенко, директор Інституту Івана Франка НАН України Євген Нахлік, завідувачка відділу європейської книги ХІХ–ХХ ст. Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника Маргарита Кривенко, директор видавництва «ПАІС», де вийшли з друку дві монографії вченої, Ігор Паславський, професорка Інституту германістики Віденського університету Лариса Цибенко, доцентка кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ Мар’яна Челецька та інші. Багато теплих спогадів про професорку розповіли колишні аспірантки та членки Міжнародного міждисциплінарного науково-методологічного об’єднання-семінару «Проблеми художнього часу, простору, ритму» Світлана Маценка, Наталія Мочернюк, Марія Коляно, Наталія Тодчук, Оксана Левицька.
Дерево пам’яті
«Де воно росте, там і зелено, і золото, і ясно...»Ева Меріам
Особливою піднесеною подією вшанування пам’яті вченої стало висаджування дерев ґінкго в парку Івана Франка. Дерева ростуть на галявині біля центральної алеї, а іменні меморіальні таблички через інформацію за QR-кодами розповідають про вчених. Ідею висадження дерев на вшанування пам’яті Нонни Копистянської та її чоловіка доктора геолого-мінералогічних наук Романа Копистянського ініціювали учениці професорки Світлана Маценка та Оксана Левицька, підтримали фінансово також близькі до родини Копистянських науковці, а допомогло втілити Управління екології та природних ресурсів Львівської міської ради в межах акції «Подаруй місту дерево». Як символ пам’яті, стійкості і продовження життя обрали улюблені дерева Копистянських — ґінкго, а його «здвоєно-єднині» листочки стали емблемою Урочистих заходів із відзначення 100-річного ювілею.
В акції висадження дерев взяв участь декан факультету Любомир Бораковський, який відзначив щирість і зворушливість акції висадження дерев, тяглість і спадкоємність поколінь, душевність людей, що бережуть пам’ять про своїх вчителів та передають наступним поколінням.
Запрошені студентки одного із львівських коледжів прочитали поезію Й. В. Ґете німецькою та українською мовами в перекладі Світлани Маценки, зробленому ще 2014 року до 90-річчя вченої. Усі учасники акції долучилися до висадження дерев й мають сподівання, що колеги й учні професорки, а також наступні покоління студентів часто навідуватимуться до дерев у парку і згодом місто облаштує там затишний простір для обміну думками і творчими ідеями. Це красиві й символічні дерева з віковічною історією, їхні листочки мають особливу здвоєно-єдину форму і втілюють гармонію, поєднання земного і духовного, слугують вічною формулою життя. Ґінкго живе дуже довго, тому воно найвідповідніше для збереження пам’яті. Тепер у парку Івана Франка ростуть два ґінкго на пошану пам’яті Нонни Копистянської та Романа Копистянського, який часто читав поезію Йоганн Вольфґанґ Ґете про листочки цього дерева. Восени буде можливість вкласти жовтий листочок у якусь книжку, щоб він нагадував про ці пам’ятні події. Насолоджуйтеся й ви поезією Ґете й зростанням пам’ятних дерев.
Йоганн Вольфґанґ Ґете
ҐІНКГО БІЛОБАЛисточок дерева зі Сходу,
який росте в саду моїм,
таємний смисл дає збагнути,
облагороджуючи ним.Чи це якась жива істота
Роздвоюється в нім сама,
Чи двоє так зріднились близько,
що цілість постає нова.Міркуючи над цим питанням,
Знайшов я все ж розгадку в тім,
Що відчувати маєш в віршах,
Як здвоєно-єдиний він.(Переклад Світлани Маценки)
Дізнатися більше про професорку Нонну Копистянську :
1. У розділі «Відомі вчені» на сайті Факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка. URL: https://lingua.lnu.edu.ua/ex-employee/kopystyanska-nonna-homivna.
2. Архів ЛНУ ім. І. Франка. Фонд Н. Х. Копистянської. URL: https://archive.lnu.edu.ua/pavlyna-volovetska-ohlyad-fondu-n-kopystyanskoji/
3. Діалогічні обертони : науковий збірник на пошану пам’яті професора Нонни Копистянської / Національна академія наук України, Інститут Івана Франка ; наук. ред. С. Маценка, відповід. ред. О. Левицька. Львів, 2014. 416 с.