Неможливо уникнути болю, страху, страждань. Але саме внутрішня стійкість допомагає через пережиття болю досягнути чуйності, страх перетворити на мужність, а зі страждань вийти сильнішими.
Чому той, хто прагне мистецтва без кордонів, дивним чином все ж акцентує присутність російського елементу в загальній картині культури, публічно відбілює хороших рускіх, виправдовує мистецтво поза політикою і тим самим нівелює боротьбу за ідентичність і упізнаваність українства?
У Дзеркальній залі Львівської опери відомі солісти та знані колективи з різних регіонів країни зберуться разом попри тривоги й загрози, граючи сучасну музику й визнану, добірну класику.
У середу, 26 квітня, у Львові за адресою вул. Кривоноса, 1 о 18.00 відбудеться концерт давніх духовних напівів "Пасха Красеная" у межах проєкту «Музичні вечори в Музей Митрополита Андрея Шептицького», що його співзаснували п. Наталія Ревакович та о. Севастьян Дмитрух.
Музеї, бібліотеки, сакральні споруди, історичні будівлі не становлять жодної воєнної загрози, проте саме вони часто стають мішенями ворожих обстрілів — бо є носіями історичної та культурної пам’яті, яку так прагнуть стерти загарбники.
Текст писався вже в часи, коли не було потреби використовувати історичні події в якості езопової мови, та це не означало, що історична белетристика перетворилася на суто розважальний жанр.
Китайці вже згадали мудрого римлянина-драматурга Плавта і його «Nomen est omen», українці перебувають у процесі згадування «імені, яке є знаком», згодом історична пам’ять прокинеться у фінів, німців, японців, а може й у татар з ромами.
Дуже знайомі звороти, гармонія проста, але використана настільки досконало, що лише звертаєш увагу, наскільки розквітчана вокальна партія. Вербицький був цілком академічним, але він не відривався від народного, питомого. І це те, що нам потрібно.
