Працелюб нівроку, якого від аркуша паперу в друкарській машинці годі було віддурити всіма скарбами світу. «Час каяття і розплати» – книжку з трьома романами: «Стогін ріки», «Розірвана пастка» та «Розплата», – номіновано цьогоріч на Шевченківську премію.
Для оптимізації переговорних процесів бракує десь в Анадирі п’яного в лапоть майора, який натисне кнопку – і зробить, наприклад, з Анкориджа купу гною. Американці б задумалися про деескалацію
Роман Володимира Лиса «Чорнокнижник і дзвонар» дає приклад доростання, піднесення чільних персонажів твору до свого літописного призначення і часопростір осявається спалахом багатшої, правдивішої історійності.
Це реквієм за загиблими побратимами, про яких ніколи не забудеш. Це буденність війни, якою вона є насправді – без героїзації та ідеалізації, показ неможливості людської психіки підготуватися до цього, звикнути.
«Створення світу за 10 днів» — нова виставка у Муніципальному Мистецькому Центрі, що стала місцем діалогу двох художниць Abra та Rina Riga. Результатом якого є спільне полотно “Emelen”, створене у просторі галереї під час монтажу.
Історія театру – не лише історія будівлі, де відбуваються вистави, не лише біографії та творчі портрети режисерів та митців, не лише постав, а й ширшого культурного і соціологічного контексту.
Автор "Б’ють гармати" схопив той дуже тонкий і малопомітний момент, коли вчорашній новобранець чи людина, яка не з власної волі втягнута у воєнний вир, перетворюється на воїна
«Засвітнє танго» позиціонують як виставу для дорослих. Вона засвідчила стрімкий вихід із зони комфорту для інституції, котра постала перед багатьма викликами, які зазвичай і призводять до креативних рішень, що долають старі стереотипи.
Деякий час усі дивитимуться на світ крізь американську призму. Потім до новацій у Білому домі звикнуть або Трамп перестане чудити. Є ще варіант з прильотом інопланетян, але то навряд
