Швидко і незрозуміло

Деякий час усі дивитимуться на світ крізь американську призму. Потім до новацій у Білому домі звикнуть або Трамп перестане чудити. Є ще варіант з прильотом інопланетян, але то навряд. Огляд подій тижня.

Ультиматум тижня

Виявилося, що робота вищих ешелонів влади в «турборежимі» – то не прерогатива України. Саме в такому темпі почав свою діяльність 45-й і 47-й (то одна і та сама людина) президент Сполучених Штатів.

Те, що тектонічні зсуви будуть на території від Гренландії до Австралії, стало зрозуміло ще до інавгурації. Так само ясно ввижалася велика ймовірність торгових війн (більшої чи меншої активності) Америки, яка знову хоче стати великою, з тими, хто стоїть на заваді цьому процесу. Перейменування на офіційному рівні Мексиканської затоки в затоку Америки стало лише ще одним приводом захопитися оригінальністю і непередбачуваністю (визначення вжиті в зв’язку з політкоректністю, яка притаманна згадуваному персонажу) нового господаря Білого дому.

Проте українців більше цікавила реалізація обіцянки Дональда Трампа закінчити війну в Україні за 24 години. Термін розміром у добу зріс у сто разів, і про те, як матеріалізовуватиметься чергова обітниця президента США, в телеефірі розповів  спецпредставник Трампа по Україні та Росії Кіт Келлог – війна в Україні не завершиться лише подіями на полі бою, ключову роль у її закінченні зіграє дипломатія й економіка. Таким чином Келлог розвинув думку свого шефа, озвучену днем раніше. «Один зі способів швидко зупинити це (війну в Україні – авт.) – припинити заробляти так багато грошей і знизити ціни на нафту для ОПЕК. Тому, ОПЕК, – обвалюйте ціни на нафту. Тоді ця війна негайно припиниться», – заявив Трамп – і тепер виходить, що війну припинятиме не він, а арабські шейхи й екзотичні нафтодобувачі в Нігерії чи Габоні. Знизять ціну до 40 доларів за барель, що майже вдвічі менше від сучасної, – і РФ відразу припинить воєнні дії. А коли сам Трамп включить додаткові санкції, як він пообіцяв, то Кремль відразу капітулює.

Поки що Кремль адекватно ніяк не відреагував. Очевидно, тамтешні аналітики визначають, з якого моменту відраховувати трапмпівські сто днів – від інавгурації чи з часу звернення до ОПЕК.

Скорочення тижня

Коли події відбуваються в режимі галопу, то на виході можна отримати кілька нападів серця і багатоголосний рев «всьо пропало!». Потім з’ясовується, що все не так страшно (хтось не дочув і зайве придумав, ситуація нормалізується), але осад залишається.

Так і сталося гарного п’ятничного дня, коли видання Politico оприлюднило інформацію про те, державний секретар США Марко Рубіо підписав розпорядження, яке зупиняє фінансування більшості поточних програм іноземної допомоги на 90 днів. Через 85 днів держсекретар Марко Рубіо подасть Дональду Трампу доповідь, у якій вкаже, чи доцільно США відновлювати підтримку України. Звідти ж стало відомо, що «накази про припинення роботи» стосуються всіх країн, крім Ізраїлю та Єгипту. Наказ став несподіванкою для співробітників Держдепартаменту і не лише для них.

Заспокоювати українців почали вже наступного дня. Спочатку в Центрі протидії дезінформації його керівник Андрій Коваленко заявив: «Військова допомога США для України продовжується, зокрема за пакетами військової допомоги, які були ухвалені раніше». Шеф ЦПД мав на увазі дві основні програми – PDA (Presidential Drawdown Authority) та USAI (Ukraine Security Assistance Initiative), через які виготовляється та постачається зброя для України. Згодом президент Зеленський розповів, що призупинені гуманітарні програми допомоги, а з військовою підтримкою все залишається, як і було. Тобто «ложечки знайшлися», але, як було сказано, осад залишився.

Інтерв’ю тижня

Протягом двох днів президент України двічі засвітився в контенті Bloomberg’а. В інтерв'ю з Давосу стало відомо, що в союзників-європейців замало війська, аби стримати російських окупантів – тому, на переконання Зеленського, нічого путнього без участі США у мілітарному плані не вийде. Вкотре президент України акцентував увагу на неможливості вирішувати щось стосовно України «за спиною» України, асоціацій з президентом Едвардом Бенешем і Мюнхенською угодою Зеленський не проводив, але й так паралелі виникли.

Американському колезі Володимир Олександрович скерував прихований комплімент. «Закінчення війни має стати перемогою Трампа, а не Путіна, – заявив Зеленський. – Путін для нього ніхто». Трамп відомий власним вишуканим лексиконом, йому подібна делікатність у формулюваннях імпонуватиме.

Наступного дня журналісти розбиралися в наговореному і дійшли висновку, що змагання між президентами України і РФ за прихильність президента США може дати Трампу необхідний простір для досягнення угоди, яка відповідатиме його амбіціям і залишатиметься стабільною в довгостроковій перспективі.

Генсек тижня

Також у Давосі мав свої «15 хвилин слави» генеральний секретар НАТО. На цій посаді Марк Рютте відносно недавно, і час від часу особливо злі язики не дуже активно, але піднімали інформаційну хвилю на тему «нічим голландець Україні не допоможе». На швейцарському курорті Рютте такі підозри спростував.

Російському президентові генсек вказав, що не його справа пхатися до того, хто вступає в Альянс, а членство України в НАТО приведе Україну до мирних переговорів у «найкращій можливій позиції», щоб мир був стійким і його ніхто більше не ставив під сумнів. При цьому Рютте відмовився обговорювати контури будь-якої можливої майбутньої угоди щодо припинення війни, заявивши, що найкраще зосередитися на максимальному посиленні України. 

Як людина прагматична, Рютте порахував і дійшов висновку, що необхідно «менше говорити про перемир'я і більше постачати зброї Києву», бо перемога Росії над Україною підірве авторитет НАТО, а його відновлення може коштувати «не мільярди додаткових витрат, а трильйони додаткових витрат».

Трампові, який нон-стоп кричить про необхідність підвищення європейських витрат на оборону, такий хід думок мав би імпонувати. Зеленському – ще більше.