Коли два місяці тому кіпрська держава погрожувала кавалерійськими наскоками на острівні банки, то найгучніше залементували «Ґвалт! Грабують!» російські вкладники.  Хоча паніка охопила не лише росіяни, а й країни, як їх називає Москва, «ближнього зарубіжжя». Переполошені мартини борулі з пострадянського простору кинулися «пробивати» можливості забрати свої «чесно зароблені» мільйони з пащі європейського Левіафана, яка от-от мала затраснутися.

Ледь не новітнім Нюрнберзьким процесом запахло в сучасній Німеччині. Німецьке відомство, що розслідує злочини націонал-соціалізму, почало попереднє розслідування щодо півсотні колишніх наглядачів концтабору Аушвітц. Кримінальне провадження щодо них стало можливим завдяки нещодавно запровадженим поправкам до карно-процесуального кодексу, які дозволяють засудити підозрюваного без необхідності доводити його персональну участь у вбивствах.

Корейська криза вже пройшла свою критичну точку. Грізну гримасу не вдасться тримати надто довго, от і в Пхеньяна вже втомилися мімічні м’язи. КНДР відводить свої ракети з бойових позицій.  

Економічна статистика з Греції читається як роман жахів Стівена Кінґа. Вже шість років країну спустошує економічна рецесія, безробіття піднялося до рекордних 27 відсотків. Закривають підприємства, звільняють людей, скорочують соціальні виплати. На вулицях перманентно проходять дефіляди протесту.

Нідерланди урочисто вшановують свого нового короля Віллема-Александра, колишнього принца Оранськоого. Таким чином вперше після 123-літньої перерви амстердамський трон посяде чоловік, монарх. Завдячувати цьому він повинен своїй матері – королеві Беатрікс, профілем котрої ми можемо милуватися на голландських євро-монетах.

З великим патосом президент Сербії Томіслав Ніколіч попросив вибачення за масакру в Сребрениці 1995 року. «Вклякаючи на коліна, прошу вибачення для Сербії за злочини, скоєні в Сребрениці», — промовив сербський очільник. Але в цьому випадку вартують уваги не так самі перепросини і навіть не їхній стиль, як особа, від котрої це перепрошення звучить.

Італійська політична сцена після виборів — це завжди захопливе видовище. Бо в інших західноєвропейських країнах як? Пройшли вибори, політичні сили оцінили свої втрати й здобутки, погомоніли, поторгувалися і сформували уряд. В Італії все завжди було набагато складніше. А цього року, то й взагалі — суцільне вавилонське різноголосся.

Коли в американців минув жах, спричинений бостонськими вибухами, прийшла черга на здивування. Як так: двоє молодих людей, фактично інтеґрованих в американське суспільство? зважилися на такий нелюдський вчинок?

Демократії у Західній Європі жодним чином не перешкоджає те, що якісь держави  стали республіками, якісь номінально залишилися монархіями. Європейці з різних країн вже давно навчилися цілком нормально співіснувати між собою, інколи навіть цілковито забуваючи, хто вважається їхнім главою держави. Проте кризи монарших дворів час від часу виникають. Нині найгостріша з них спалахнула в Іспанії.

Ну от, уже й голос Барака Обами залунав, як у Джорджа Буша-молодшого 12 років тому, коли над згарищем World Trade Center тогочасний президент присягав помститися за смерть американців від рук терористів. 15 квітня у Бостоні під час проведення традиційного марафону, в якому беруть участь десятки тисяч мешканців, пролунали два вибухи. Загинули щонайменше троє осіб, понад сто поранено.