Коли в американців минув жах, спричинений бостонськими вибухами, прийшла черга на здивування. Як так: двоє молодих людей, фактично інтеґрованих в американське суспільство? зважилися на такий нелюдський вчинок?

Демократії у Західній Європі жодним чином не перешкоджає те, що якісь держави  стали республіками, якісь номінально залишилися монархіями. Європейці з різних країн вже давно навчилися цілком нормально співіснувати між собою, інколи навіть цілковито забуваючи, хто вважається їхнім главою держави. Проте кризи монарших дворів час від часу виникають. Нині найгостріша з них спалахнула в Іспанії.

Ну от, уже й голос Барака Обами залунав, як у Джорджа Буша-молодшого 12 років тому, коли над згарищем World Trade Center тогочасний президент присягав помститися за смерть американців від рук терористів. 15 квітня у Бостоні під час проведення традиційного марафону, в якому беруть участь десятки тисяч мешканців, пролунали два вибухи. Загинули щонайменше троє осіб, понад сто поранено.

Здоровий глузд часто відступає десь далеко на задній план, коли в гру вступають гроші. Грубі гроші. Сто, сто шістдесят, а може, навіть триста мільярдів євро — це і є ті грубі гроші, що їх Атени планують вибити з Берліна як репарації за шкоду, завдану німецькою окупацією Греції за часів Другої світової війни. Берлін спершу сприйняв це ледь не за жарт. Німецькі дотепники навіть висували пропозицію виставити рахунок Італії за завойовницькі війни Римської імперії.

Десятого квітня у всій Польщі відбувалися траурні церемонії. Поляки вшановували пам'ять загиблих три роки тому президента Леха Качинського і цілої плеяди політиків першого ешелону. Безглузда трагедія, нещасливий випадок, аварія президентського літака… Чи таки змова, теракт, замах на президента?

Візит Владіміра Путіна до Німеччини виглядав вельми дивно. Якщо шеф Кремля намагався поліпшити своє реноме на Заході, то досяг цілком протилежного результату, і то досить передбачувано.  Російський президент дав про себе зайвий інформаційний привід у далеко не найвигідніший для себе момент жорсткого тиску на громадянське суспільство, та ще й на його осердя — НКО.

Після десяти років обговорення міжнародна спільнота таки ухвалила ту давно потрібну угоду про торгівлю зброєю у світі. Проте схвалення документу Генеральною Асамблєю ООН – це лише початок справи. Бо треба ж продумати й створити механізми реалізації угоди. Аналітики вже передбачають проблеми, пов’язані з тим, що різні держави можуть по-своєму тлумачити деякі пункти документу.

Північна Корея брязкає зброєю, провадить ядерні випробування, запускає атомні реактори, лякає світ війною. Попри ті всі аж ніяк не миролюбні дії та аґресивну риторику, більшість аналітиків підтримують думку, що ймовірність спалаху війни, ініційованої Пхеньяном, близька до нуля.

Можна припустити, що 13 березня, коли Конклав оголосив ім’я нового Папи Римського, у православному світі стався чималий переполох. Папа ж бо — єзуїт. «Єзуїт», «єзуїтський», «єзуїтство» — конотація цих слів на «канонічних» теренах сфери впливу християнських Церков східного обряду має тільки неґативне звучання. Єзуїт в ортодоксальному сприйнятті — означає підступний.

Новину про те, що Москва і Брюссель підписали «Дорожню мапу енерґетичної співпраці Росії і ЄУ до 2050 р.», якось полишили без уваги в загальному інформаційному потоці.  Європейців більше турбували кіпрські проблеми і порятунок євро, росіян — можливість скасування віз до Європи та, зрештою, той-таки Кіпр. Водночас «мапа» за певних обставин може стати документом, що визначатиме долю континенту на наступні десятиліття.