Було очевидним, що серйозна сварка між Європейською Унією та Росією після провалу Угоди про асоціацію між Україною і ЄУ неминуча. Хоча мало хто передбачав, що в авангарді антиросійського фронту зненацька опиниться саме Німеччина. Котру досі вважали ледь не другом Москви.
Формальним приводом до сварки став візит на Євромайдан міністра закордонних справ Ґідо Вестервелле, котрий приїхав до України на засідання Ради міністрів Організації з безпеки й співробітництва в Європі. Мало того, що він прийшов туди у супроводі братів Кличків, то ще й прямо з серця революційного Києва він дав бліц-інтерв’ю німецькому каналу ZDF. Інтерв’ю знакове, тому наведемо його повністю:
ҐВ. Тут не можна не зауважити тієї маси позитивних відчуттів щодо Європи. Я сам сьогодні демонстративно прийшов на Майдан Незалежності, щоб дати свій чіткий сигнал і владі, і опозиції: ми ласкаво просимо Україну до Європи. Двері Європи для України і надалі залишаються відчиненими.
ZDF. Але ж у східній частині України є багато людей, котрі бажають інтеграції з Росією. Окрім того, Україна нині залежить від російських грошей.
ҐВ. Угода про асоціацію є вигідною пропозицією для України, передовсім вигідною економічною пропозицією. І годі не відчути, що переважна більшість українців орієнтується на Європу, їхні серця б’ються в унісон з Європою. За останні 4 роки я пережив багато подій, але ті почуття, емоції, зустрічі тут, на Майдані, були для мене надзвичайно зворушливими. Європейці повинні бути гордими з того, що наші європейські цінності є надзвичайно атрактивними й для нашого східного сусіда.
ZDF. Але тим не менше Росія чинить неймовірний тиск і на країну, і персонально на українське керівництво. Пропонує величезні гроші, говорять про 20 мільйонів доларів. А що може ЄУ цьому протиставити?
ҐВ. Я дивлюсь на це по-іншому. Якщо мешканці України хочуть, щоб в їхню господарку інвестували, щоб зростав середній клас, щоб Україна здобула світле самодостатнє економічне майбутнє, вони повинні обрати європейські перспективи, обрати й підтримувати. Велика кількість європейських підприємців, зокрема німецьких, готові інвестувати в Україну. Але вони цього не зможуть зробити, якщо залишатиметься непевність у політичному становищі. Тому я хотів би, щоб цей сигнал почули всі ті, хто перебуває на поверсі ухвалення рішень в Україні, передовсім – президент.
ZDF. Ваш російський колега Лавров засудив будь-які форми втручання Заходу в Україні.
ҐВ. Я тут є як європеєць серед європейців. І ми європейці нікому не дозволимо ззовні встановлювати якісь правила, як ми повинні поводитися. І якщо Україна і Європейська Унія бажають укласти якусь угоду, то це – двосторонні взаємини. Україна може сама собі вирішити, в якому напрямку вона хоче йти. І ця країна, що складно не зауважити, має чітку європейську орієнтацію.
ZDF. Чи не призведе все це до нової «Холодної війни»?
ҐВ. Ми зараз перебуваємо у дуже напруженій фазі, і я не хотів би доливати оливи у вогонь своїми гострими висловлюваннями. Я можу сказати лише те, що демонстрантів на Майдані треба захищати, треба поважати європейські цінності, які вони відстоюють. Європейська інтеграція – це дійсно найкращий економічний розвиток цієї країни. Адже в Україну підуть європейські інвестиції, зрозуміло, підуть лише тоді, коли справа проясниться.
Думаю, сам Вестервеллє не очікував, що його слова викличуть такий гнів Москви. Спершу на німецького міністра накинулися вірні Кремлю ЗМІ. Наприклад «Комсомольська правда» у притаманній їй брудній формі, критикуючи Вестервеллє, вказала на його нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Стаття в «КП» так і називається «Гей-дровишки в костер Майдана»:
«Майдан у Києві радіє – коли ще Україна бачила стільки колишніх і чинних важливих іноземних політиків зараз. Ось і ввечері в середу підтримати мітингувальників прийшов міністр закордонних справ Німеччини Ґідо Вестервеллє. Повідомляється , що він поспілкувався з ватажками української опозиції Арсенієм Яценюком і Віталієм Кличком перед виступом на мітингу , але замовчується той факт , що Ґідо прибув до Києва не один, а разом з чоловіком (або дружиною , хто їх там розбере!) Міхаелем Мронцем . І нічого дивного в тому немає. Оскільки глава МЗС Німеччини відкритий гомосексуаліст, який не менш відкрито живе з чоловіком».
У євромайданцівців такі тексти можуть викликати лише сміх і впевненість у власній правоті. Водночас це є свідченням слабкості позиції прокремлівських ЗМІ, які не знаходять інших аргументів, окрім сексуальної орієнтації європейського політика.
Хтось може сказати, що, по-перше, це просто журналіст недолугий попався, а, по-друге, одна справа – ЗМІ, зовсім інша – керівники російської держави. Але давайте подивимося що сказали в самому Кремлі, ось слова прем’єр-міністра Дмитра Медведєва:
«Ось я думаю, як, наприклад, відчували би себе наші німецькі партнери, якби російський міністр закордонних справ взяв би й пішов на якесь збіговисько, яке проводилося всупереч німецьким законам. Я не думаю, що вони б вважали це дружнім кроком, правильним кроком… Зустрічатися – так, але брати участь у таких заходах, це, вибачте, називається дуже просто – втручання у внутрішні справи».
Ось така почалася війна заяв. Але чи можна стверджувати, що висловлювання Вестервеллє відображають позицію Європи чи, хоча б, Німеччини? Тут треба зробити одне застереження: міністр закордонних справ добуває на своїй посаді останні дні. Після жовтневих виборів до Бундестаґу партійно-політичний ландшафт у Німеччині доволі відчутно змінився. Очолювана Ґідо Вестервеллє Вільна демократична партія, на жаль, не змогла подолати виборчий бар’єр, а тому залишилася за бортом великої політики. І відповідно голові партії вже не керувати зовнішньополітичним відомством.
Враховуючи викладені обставини, можна було б пропустити повз увагу промайданівські заяви німецького міністра… якби його київські дії і висловлювання рішуче не підтримала Анґела Меркель, котра й надалі залишатиметься бундесканцлером Німеччини. А речник кабінету канцлера Штефен Зайберт (очевидно не без санкції свого боса) висловив риторичне запитання: «А чому це, цікаво, претензії щодо втручання висловлює Москва, а не Київ?».
Своє рішуче слово у берлінсько-московських з’ясуваннях промовив і бундеспрезидент Німеччини Йоахім Ґаук, котрий ухвалив рішення бойкотувати Зимову Олімпіаду в Сочі. Про це він вже повідомив свого російського колегу. І хоча президент Німеччини є особою з досить умовними повноваженнями, але важко переоцінити вагу такого кроку в нинішній ситуації, рівно ж як і символічно-іміджеві втрати Росії цим кроком спричинені.
Тим часом авторитетний німецький часопис Der Spiegel оприлюднив ледь чи не сенсаційну інформацію про те, що німецька політична еліта робить серйозну ставку на Віталія Кличка. Причому не лише Німеччина, а й Європейська народна партія, котра фактично є об’єднанням європейських консервативних партій. Як пише Der Spiegel, нещодавно радник Меркель із зовнішньополітичних питань Кристоф Гойсґен, голова відомства федерального канцлера Рональд Пофалла і вже згаданий Ґідо Вестервелле провели з Віталієм Кличком конфіденційні переговори і пообіцяли йому підтримку.
А минулого тижня Кличка запросив на розмови і французький уряд. «Не наша справа втручатися у внутрішні проблеми іншої країни, але днями ми розмовляли з Януковичем , і нам здається цілком природним зустрітися також і з Кличком , оскільки Тимошенко у в'язниці» , - пояснив міністр закордонних справ Франції Лоран Фабіус.
Відомо також, що на середину грудня запланований виступу Кличка в Брюсселі на зустрічі глав держав та урядів, які є членами Європейської народної партії. Фактично можна обережно стверджувати, що Європа зі своїм кандидатом на наступних президентських виборах в Україні визначилася.