Виявляється, ще в січні на «Poetry International» було опубліковано форум, до участі в якому редакція свого часу запросила й мене. Той, хто знайде час і охоту заглибитись у наші відповіді на поставлені з Нью-Йорка запитання, зверне увагу на один із центральних мотивів – війну культур. Точніше, на спробу з’ясування, чи справді така війна ведеться.  

  Більшість релігійних свят в Україні «неперехідні», бо відзначають їх щороку одного й того ж числа. Але є й «перехідні», чи то пак рухомі (Гемінґвей сказав би movable) – ті, що випадають на різні дати в залежності від року. З цими складніше, і кожне з таких свят треба спеціально шукати в церковному календарі.  

  «Українці, навчіть нас, як зробити Майдан», – пише мені польська знайома. Я скептично відповідаю, що навряд чи така ідея знайшла б широку підтримку серед її співвітчизників. 99 відсотків із них бачать в українцях не стільки майстрів із повалення антинародних режимів, скільки дешеву робочу силу. Іншими словами, яких українців бачать перед собою лакеями, такою й усю Україну бачать.  

  Їдуть з Чернівців. Зі Снятина їдуть. І з Коломиї. Останні досідають у Франику.   Все, до Львова зупинок більше не буде. Це ранковий реґіональний експрес. Між Фраником та Львовом – жодної зупинки, все. Хто сів, той устиг.   Я за ними спостерігаю. Спершу так лише, мимохідь. І, треба чесно сказати, мимохіть. Далі – зі щораз більшою цікавістю.  

  Концерт одного з найвидатніших рок-проектів усіх часів і народів «Jethro Tull by Ian Anderson», який відбувся 9 березня в Києві, приніс, окрім одностайної ейфорії присутніх на ньому сотень неймовірно вдячних глядачів (до речі, з цілком різних вікових категорій), важливий побічний ефект у вигляді розлогого інтерв’ю лідера проекту.  

 

  Содом і Гоморру з відомих причин накрив своїм гнівом і знищив дощенту особисто Бог – ще той, старозавітний.   Ніневію, ассирійську столицю, сплюндрували спільними зусиллями вавилоняни, скіфи та еламіти.   Карфаген не могли не зруйнувати римляни.   Давній Рим перестав існувати під ударами варварів – ґотів, гунів, вандалів, а також власних рабів і колонів.   Середньовічний Київ увесь випалили і спопелили монголи Батия.

  Якщо вірити Дьордеві Конраду (а ми не маємо підстав йому не вірити), справжній центральноєвропеєць вирізняється особливою естетичною чутливістю щодо складних матерій. Іншими словами, екзистенційне перебування поміж, у зоні перманентної суспільно-історичної нереалізованості, спричинило підвищену сприйнятливість навіть на рівні географічних назв. Центральна Європа – це така частина світу, де географія непомітно переходить у поетику, і з цього виникає геопоетика.  

  З радіо «Свобода» (російська служба) телефонують, запрошуючи до розмови на тему, «яка здавалася давно вичерпаною і давно несуттєвою, однак, на жаль, виявилася вічною». Конкретно ж ідеться про те, чому росіяни так запекло тримаються за «на Украине» і жодним чином не хочуть сприймати «в Украине».