Музика, не лише українська, остаточно стала фоном. Є Мережа, серіали й куховарство – три кити сучасної культури. І рок вже ніколи не буде таким екзистенційно важливим, як у році Божому 1998-му.

  У судовій новині, що її публікує відоме інтернет-видання, мені впадає в око доволі дивний зворот. «Адже в Росії розуміли, – каже російський екс-депутат, а нині важливий свідок у процесі Януковича, – що Україною керують під засобом сімейних зв’язків і інтересів».  

  Розмова Славоміра Сєраковського, засновника «Krytyki Politycznej», з добре знаним у нас американським істориком Тімоті Снайдером з’явилася на шпальтах «Polityki», як казали давніші галичани, в сам добрий час. Її, розмову, не могла не спричинити горезвісна «новелізація закону про ІПН», і дуже важливо, що публіцист та історик відреаґували на цю законотворчу аномалію так швидко.  

  Завтра, 3 лютого, виповнюється 85 років з дня народження Романа Корогодського. Збірку спогадів про нього саме готують у видавництві «Дух і літера», і я з нетерпінням її чекаю. Особистість пана Романа з роками не тільки увиразнюється – вона ще й набуває цілком нової актуальності. Надто ж на тлі чергової хвилі тотального розчарування й загалом безпорадного борсання в океані фейків.       

  Не пощастити з місцем може навіть у літаку. І навіть якщо летиш «Люфтганзою». Зрештою, авіалінії тут радше ні до чого. Вони невинні. Але моє двогодинне занурення в перекладений рідною мовою захопливий іспанський роман опиняється під загрозою.  

  Українські, вони ж російськомовні (чи просто – російські?), медіа завжди вирізнялися бездоганною обізнаністю в українській культурі, а надто сучасній.  

 

  Ніч була однією з передноворічних. Не новорічною й не останньою передноворічною. Але вона точно була однією з передноворічних.   Потяг був нічний. І, судячи з великої літери Ш поруч із номером, потяг був швидкий. Нічний швидкий потяг.   Що може ввижатися нам, коли чуємо ці слова – нічний швидкий потяг?  

  Питання, стверджує перший із церковних діячів, загалом несуттєве й незлободенне і виникає воно «чітко двічі на рік». Отже, «постійного думання на цю тему немає». Іншими словами – можна й відмахнутися, не зауваживши.  

  Тиждень тому, себто не далі як минулої п’ятниці, в китайській провінції Ґуанґдонґ відбувся судовий процес над парою громадян, причетних (припустімо, що справді причетних) до виготовлення і збуту наркотиків.