Від Чернівців та Львова я рівновіддалений.   Місто, в якому я живу, розташоване так, щоб час у дорозі до Львова приблизно дорівнював часу в дорозі до Чернівців.   Автошляхами це означає 133,7 кілометра до Львова і 135,3 кілометра до Чернівців. Проте автошляхами це не означає нічого з огляду на не всюди відмінну якість автошляхів. Залізницею — відповідно 141 і 126 кілометрів.  

  От і знову до мене звернулися з проханням написати такий собі розгорнутий текст до фотографій. Це має бути альбом, і в ньому відводиться якесь місце для мене. Авторка фотографій німкеня, що її я знаю доволі давно, але й доволі мало. Втім, я навіть пригадую, що в одній з моїх книжок опубліковано мій портрет її роботи. Ну, тобто я знаю її трохи більше, ніж деяких фотографів, до творів яких мені вже доводилося писати.    

  Як би мені найточніше перекласти з німецької оце Einmalige Feuerkraft? Надзвичайна вогнева міць? Виняткова сила враження? Якось так.  

  У середу підтвердилося те, на що почало заноситись у неділю.  

  Це непросте запитання мені щойно поставили в Берліні. Леґендарний берлінський literaturwerkstatt готується відзначати власне 25-річчя і запустив тематичне опитування. Щоправда, тільки серед поетів. Цікаво, як відповідали б на нього непоети.   Тим часом я відповідаю за себе. Що може поезія? В часи гібридної війни та перманентних терактів — боюся, що не так вже й багато. У сенсі — не так багато, щоб цю війну й ці теракти зупинити. Ні, не зупинить.  

  Назарій Заноз дуже влучно пише про популізм як пандемію, наводячи деякі найбільш кричущі приклади останніх навіть не місяців, а днів і тижнів.  

 

  Про те, що зміна влади в Польщі принесе нам істотне погіршення українсько-польських стосунків, я попереджував ще понад 13 місяців тому, пишучи, що «до влади в Польщі приходить політикум, який заради її, влади, збереження буде змушений підсичувати власний "залізний електорат" нагнітанням певних історичних сюжетів. І ви знаєте, які сюжети я маю тут на увазі. Так, саме ті — з косами, вилами та  іншим сільськогосподарським реманентом, застосовуваним зокрема й на Волині».  

 

  З Франика пишуть, що «Гогольfest» відбувся напрочуд вдало, і зворушеним аж такою до себе увагою аборигенам по-справжньому лягли на душу культурні неоколонізатори з їхнім привозним contemporary.   Що ж, усе як і мало бути: франківці переважно зворушуються вже тим, що до них узагалі хто-небудь приїздить. Франківці взагалі охоче зворушуються. Таке вже в них місто – зворушлива оаза вдячності і комфорту.