Якийсь час тому я прочитав на одній зі стін посеред Франика напис СЛАВА РАСІ. Позаяк слово «раса» в добрій старій Галичині означало точнісінько те саме, що нав’язане згодом українській мові російське слово «порода», і стосувалося головно домашніх та свійських тварин, то я поставив собі запитання, якій саме расі слава – бульдогам, вівчурам чи мопсам. І якщо вже авторові настінного заклику так залежить на біологічному, то які ще біопараметри можуть заслуговувати його прославляння. Слава статі? Слава віку? Слава зросту? Слава вазі? Слава блакитному кольору очей? Слава епідермію та епітелію? Відповіді я поки що не знайшов. Натомість почав уважніше придивлятися до франиківських стін. Особливо в історичному центрі.
На них уже фактично немає живого місця. Хтось, можливо, волів би назвати це явище стріт-артом і поставити його поруч із мистецтвом ґрафіті чи муралами. Я – ні. Не все, що нанесено спреєм, стає артом. Йдеться радше про банальний вандалізм, уже згадуваний отут як ще одна (після забудовницької) загроза.
Щойно вийшовши з дому, я не можу не прочитати всоте або вже і втисячне, що ПОРОХ ЗДАЄ МАРІУПОЛЬ і що ГЕРОЯМ СМЕРТЬ ПОРОХУ ГРОШІ. А далі – ПРОДАМ ШОКОЛАД, УКРАЇНУ і ГЕНОЦИД ПО-НОВОМУ. Подібної тематики на шляху до Вічевого майдану та Сотки мені – та й кожному перехожому – трапиться ще чимало. Головним персонажем настінних месиджів і надалі виступатиме такий собі ПОРОХ. Але в його випадку можна принаймні здогадуватися, хто саме мається на увазі.
Натомість я зовсім нічого не знаю про особу, що згадується на стінах не рідше за ПОРОХА й означена як ХІМІК. І це доволі прикро, бо особа здається вельми цікавою. Адже з написів випливає, що ХІМІК ПРОВОКАТОР СБУ, а також, що ХІМІК КРИШУЄ ХАЧІВ. Зрештою, ніхто вже не дасть ґарантії, що ця особа все ще серед живих. Недаремно я вже з добрий рік читаю доволі однозначно сформульовані ХІМІК СУТКА ПРОЙШЛА і ХІМІК ТИ ТРУП.
Тривожно, втім, не лише за не знайомого мені ХІМІКА. Бо в іншому місці, себто на іншій стіні іншого будинку, прочитуємо ЗДОХНИ ПЕРНАТИЙ. Враження таке, що професійні кілери Франика почали документувати свої діяння публічно.
Хоча не тільки вони. Політичні експерти також. Як і політичні аналітики, політичні технологи і прості політологи. Ви що-небудь пам’ятаєте про добродія на прізвище Морель та його план? Я от ніяк не можу згадати, що то було. Зате ледь не щодня читаю на стінах, що ПЛАН МОРЕЛЯ ЗРАДА УКРАЇНИ і що ПЛАН МОРЕЛЯ ТЕРОРИСТИ В ПАРЛАМЕНТІ. От який він, цей Морель, небезпечний зі своїм планом. Будьмо пильні, стережімося Мореля. А поруч з його викриттям – чергова згадка про місто, яке більш ніж очевидно не дає франківцям спокою: СЬОГОДНІ ШИРОКИНЕ ЗАВТРА МАРІУПОЛЬ. Голос громадянського сумління, можна сказати. Шкода лише, що, перебуваючи не так давно в Маріуполі, я жодної згадки про Франик на тамтешніх стінах не знайшов. Така от прикра асиметрія.
З усього згаданого і незгаданого (а його, можете мені повірити, значно більше, ніж згаданого) випливає, можливо, не найвтішніший висновок, що політична й суспільна активність міської громади знаходить для себе головно настінні шляхи вираження. Високі ж патріотичні поривання втілюються насамперед у методичному псуванні й нищенні навколишнього історико-культурного середовища. Прийдешні покоління застануть це «по-європейському затишне» місто до решти обписаним, укритим нашаруваннями спрейованих слів і фраз, жодна з яких не відзначатиметься якоюсь особливою мудрістю чи бодай дотепністю. От і все, що ми можемо передати у спадок нащадкам. Крім жахливого новобуду, звичайно.
Натомість уважніші гості міста дійдуть висновку, що пересічний абориген зупинився на рівні шкодливого п’ятикласника і з гордістю, прописними літерами сигналізує про це всьому світові де тільки може. ДУСЯ ДЯКУЮ ЗА ДОНЕЧКУ! – спреїть захмелілий від щастя новоспечений татко на стіні навпроти вікон пологового. НІКА Я ВЛЮБИВСЯ В ТЕБЕ ЛЮБИМА – захлинається почуттями герой-коханець точно навпроти балкону увіковічненої в такий спосіб НІКИ.
Приватне входить у контакт з публічним. Інтимне з громадським. Вороги народу ПОРОХ і ХІМІК цілком заслужено дістають своє, МАРІУПОЛЬ тримається, ПЛАН МОРЕЛЯ заблоковано, а ДУСЯ не може натішитися подвигом тата своєї донечки. І лише ANTIFA LVOV натякає на те, що не тільки місцеві мешканці піддалися непереборному бажанню писати і нищити.
Бо так уже ведеться на цьому світі, що на всяке СЛАВА РАСІ обов’язково знайдеться своя ANTIFA.
10.03.2017