Содом і Гоморру з відомих причин накрив своїм гнівом і знищив дощенту особисто Бог – ще той, старозавітний.   Ніневію, ассирійську столицю, сплюндрували спільними зусиллями вавилоняни, скіфи та еламіти.   Карфаген не могли не зруйнувати римляни.   Давній Рим перестав існувати під ударами варварів – ґотів, гунів, вандалів, а також власних рабів і колонів.   Середньовічний Київ увесь випалили і спопелили монголи Батия.

  Якщо вірити Дьордеві Конраду (а ми не маємо підстав йому не вірити), справжній центральноєвропеєць вирізняється особливою естетичною чутливістю щодо складних матерій. Іншими словами, екзистенційне перебування поміж, у зоні перманентної суспільно-історичної нереалізованості, спричинило підвищену сприйнятливість навіть на рівні географічних назв. Центральна Європа – це така частина світу, де географія непомітно переходить у поетику, і з цього виникає геопоетика.  

  З радіо «Свобода» (російська служба) телефонують, запрошуючи до розмови на тему, «яка здавалася давно вичерпаною і давно несуттєвою, однак, на жаль, виявилася вічною». Конкретно ж ідеться про те, чому росіяни так запекло тримаються за «на Украине» і жодним чином не хочуть сприймати «в Украине».  

 

  На завершення листа польська знайома саркастично шле мені «щирі вітання з Kaczogrodu», і я здогадуюся, що в цьому звороті слід відчитати ширший культурно-історичний контекст, а відтак і сьогоденний сенс. Тим більше, що моя знайома — професійна філологиня і пристрасна читачка східноєвропейських літератур. Тобто нових для мене слів вона просто так не вживала б.  

  В афроамериканців, як, мабуть, і в їхніх африканських пращурів, є одна спільна й тому визначальна риса. Вони всі досить упевнені в собі й від того загалом шалено амбітні. Я думаю, що це передусім завдяки вродженому відчуттю ритму. А це означає – відчуттю розміреності, злагодженості, гармонії в температурі тіла з температурою природного середовища.  

  У спогадах польського автора Тадеуша Ольшанського, нещодавно виданих в українському перекладі Наталі Ткачик («Колись у Станиславові…», вид-во «Дискурсус», 2016) про братів Йоганна та Вільгельма Мауерів згадується як про таких, чиє прізвище «повсюдно викликало жах». Страшнішим був хіба що «хазяїн життя і смерті» Ганс Крюґер, очільник місцевої філії ґестапо. Але Крюґер, як зазначає Ольшанський, пересувався містом лише в автомобілі.  

 

  Мама померла в лютому – скоро вже й рік виповниться. Надійшов час для капітального прибирання й порядкування в її помешканні, винесення з нього зайвих речей. Мушу уточнити – зайвими вони є на мій погляд, мамі такими не здавалися. Тому з кожною річчю я повинен знайти свій особистий компроміс. Наскільки правильно її позбуватися. Наскільки важлива вона для пам'яті.  

  Вільного часу було вдосталь, і я, скинувши речі в готельному номері, вирішив прогулятися поки що не відомою мені околицею. Досі в Ессені я виступав двічі, але ніколи не залишався в ньому навіть на одну ніч. Цього ж разу я зупинився на цілих п’ять ночей, тобто як за моїми мандрівними мірками досить надовго. Як би прожити з користю цей невеличкий шматок життя? Для початку варто було зорієнтуватися на місцевості.