Шандор Мараї, видатний угорський романіст минулого сторіччя, у захопливій книзі  спогадів про перші повоєнні роки наводить чиєсь дотепне міркування, що зміну соціального устрою можна порівняти до вельми складної медичної операції зі зміни статі. Наслідком такої операції чоловік має перетворитися на жінку, а жінка на чоловіка. Проте найчастіше з усього цього виходить гермафродит.  

  Якось, приставши на пропозицію заїжджого журналіста-німця, я вирішив скласти йому товариство у відвідинах місцевого Музею визвольних змагань. Щиро кажучи, без його ініціативи я цього б не зробив, бо свої знання у згаданій тематиці вважав достатніми і, що важливіше, такими, які напевно перевершують загальнопросвітницький (чи коли завгодно — чайницький) музейний рівень. Проте під час екскурсії трапився епізод, який змусив мене переглянути свою упередженість.  

 

  Цісар цісарем (навіть якщо найясніший) – але 21 листопада в нас не тільки його роковини.   Зараз про двоє інших роковин. Принаймні у моєму пам’ятному списку їх, таких, що випадають на 21 листопада, ще двоє.  

  Наступного понеділка, 21 листопада, виповнюється рівно сто років з дня смерті Франца Йосифа Першого (1830–1916). Річниця, погодьтеся, перфектно кругла і принаймні цим притягальна. До того ж історична віддаль у рівно сто років спонукає до чергового переосмислення і спокушає новими ракурсами.  

 

  На щастя, новоспечений Нобелівський лауреат усе-таки вийшов з темряви й мовчання. Тобто скандалу не буде, і принаймні мене це тішить.   Що натомість мене засмучує – це загальноприйнятий у нас спосіб написання його псевдоніма Dylan як Ділан. Бо хотілося б Дилан, раз там в оригіналі той «ігрек». Щоб користаючи з нього, ми могли б це псевдопрізвище хоч трохи зукраїнізувати.