Ці рядки я мав би писати під відчутною дією алкоголю. Або принаймні в уже непроникних хмарах тютюнового диму, висмалюючи одну сиґарету за іншою чи – ще краще – ненастанно димлячи зарядженою не конче самим лише тютюном люлькою. Ані слова про деякі ризикованіші речовини.  

  Тієї п’ятниці ніякого свята вуличної музики офіційно ніби й не було, але на львівському Ринку та в його околицях воно з нами тепер завжди. Його тепер і оголошувати не треба – звідусіль долинає щось музичне. Отже, й та п’ятниця винятком не стала.  

Із виступу на Міжнародній конференції Фонду Конрада Аденауера «Європа на зламі часів: література, цінності та ідентичність» (Львів, 8 червня 2017 р.)     Шановні пані й панове, –   

  Франсуа-Франциск Корассіні та Шарль-Кароль Бенуа-Беное, архітектори.   Анджей (Андрей) Потоцький, воєвода, гетьман коронний польний, староста, каштелян, засновник міста, нині відомого як Франик.   Станіслав, його син, також, як і батько, граф, офіцер, мандрівник, дуже ймовірний претендент на корону, передчасно, хоч і геройськи (ні, навпаки – геройськи, хоч і передчасно!) загиблий у битві під Віднем.  

 

 

  Якщо наступного тижня ви плануєте бувати на Книжковому Арсеналі, то в середу ввечері приходьте на «Енеїду». Це коротша (вона ж умовна або робоча) версія назви. Повна  вимагає від мене глибокого вдиху: «Безкінечна подорож, або Енеїда: Мультимедійна лекція-колаж з елементами котляревщини».