Років тому двадцять п’ять я перебував на Вищих літературних курсах у Москві. Слово «перебував» віддає тодішню мою ситуацію значно точніше від слова «навчався». Ця заувага лише принагідна. Бо хоч там як, офіційно я був слухачем згаданих курсів. Усі ми були слухачами.  

 

  Нещодавно в українській літературі зринула тема «гопоти» і «гопізму». Цікавим її виявом є антологія вітчизняної прози про гопніків «Гопак». До книжки увійшли оповідання десяти письменників різних поколінь. Андрій Кокотюха, Павло Коробчук, Мирослав Лаюк та інші – кожен по-своєму представив тему через художній текст. Один з найцікавіших творів антології – оповідання Юрія Андруховича «Гідність короля, або Фелікс». Вашій увазі міркування письменника довкола даної теми.  

Розташована поміж Сходом і Заходом, Україна не тільки розірвана їхніми взаємними відштовхуваннями. Вона ще й намагається цю розірваність долати, зшиваючи Схід і Захід докупи

Я не знав, чим закінчити цю історію. Вона мала би стати бестселером, але бестселери мусять гарно закінчуватись... А я хотів закінчити чимось негарним. Можливо, гнівною апеляцією до князя Володимира — що ж ти натворив, мудило?! Бо я знав, як усе це повинно називатися — «Візантійський обряд»...