Ганна Улюра

  Євгенія Сенік. Przepraszam, навчи мене мовчати. Тернопіль: Крок, 2014. 212 c. Євгенія Сенік. Письмовий стіл. Тернопіль: Крок, 2015. 112 c.   Пам’ятаєте такий старий анекдот: «А я-от Батьківщину люблю! – Так ви, шановний, знаєтеся на збоченнях»?.. Чомусь дуже легко поставити поруч ці два слова: кохання і відхилення. Чомусь неодмінно це викличе сміх: пліч-о-пліч їм стояти не пасує.  
12.06.15 | Київ |
  Ільма Ракуза. Море моря: Фрагменти спогадів/Переклад Христини Назаркевич. Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. 280 с.  
19.05.15 | Київ |
Тимофій Гаврилів. Де твій дім, Одіссею? – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2015. – 216 с.     Був один, хто теж назвав свій роман поемою, та (окрім того, що століттями доводить цією вказівкою школярів до гріха) так і не змирився, коли його твір регулярно порівнювали то з гомеровим епосом, то з дантовою подорожжю. Сучасні письменники здаються загартованішими.  
28.04.15 | Київ |
  Олександр Бойченко. Більше/Менше. Чернівці: Книги – ХХІ, 2015. 200 с.   Книжки треба перечитувати. Змінюється факт – змінюється інтерпретація факту – змінюється людина, яка факт інтерпретує. Таким є ланцюжок (само)пізнання. Збірка «Більше/Менше» Олександра Бойченка складається з його виступів, колонок, есеїв, статей etc., оприлюднених протягом 2005–15-го. Читали тоді. Перечитаємо нині. Може статися, побачимо, як міниться людина. Пощастить – то включимося до процесу.  
20.04.15 | Київ |
  Анжела Нанетті. Мій дідусь був черешнею / Переклад Андрія Маслюха. Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. 136 с.   Людина не помирає – її душа переселяється у тваринку. Людина не помирає, а перероджується в іншій людині. Людина не помирає, лише перетворюється на дерево… Розумники називають це примітивними віруваннями. Зазирніть до ніжної і мудрої книжки Анжели Нанетті і назвіть це надією.    
31.03.15 | Київ |
  Ромко Чихарівський. Мудація. – Тернопіль: Крок, 2014. 170 с.  
03.03.15 | Київ |
  Лідія Осталовська. Акварелі. Переклад з польської Андрія Любки. – Чернівці: «Книги – ХХІ», 2014.   У наборі акварельних фарб немає білої. Якщо треба щось висвітлити, художник робить це за рахунок білизни паперу. Героїня досліду Лідії Осталовської, Діна Ґотлібова, натхненно малює акварелі. У 1944 році в Аушвіці вона пише за наказом доктора Менґеле портрети ромів, яких буде знищено в експериментах з чистоти раси… У цій немонохромній історії без гепі-енду білому доведеться пробиватися самотужки.  
18.02.15 | Київ |
  Зиґмунд Бауман, Леонідас Донскіс. Моральна сліпота. Втрата чутливості у плинній сучасності / Перекл. О. Буценко. К.: Дух і літера, 2014. 280 с.    
28.01.15 | Київ |
  Юстейн Ґордер. Таємничий пасьянс / Перекл. Наталія Іваничук. Л.: Літопис, 2014. 316 с. Том Еґеланн. Брехня батьків / Перекл. Наталія Іваничук. Л.: Літопис, 2013. 428 с.  
27.12.14 | Київ-Львів |
  Нільсен. Всесвітня історія 21-го століття. Вірші, фото, пісні та оповідання з Ірану крізь Афганістан, Ірак і Єгипет до України / Перекл. Дениса Суворова; Юрія Андруховича, Катерини Бабкіної (вірші). Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги-ХХІ, 2014. 232 с.    
08.12.14 | Київ-Львів |