Таня Малярчук. Забуття. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 256 с.   На передньому плані сидить дуже худий (така «безтілесність» притаманна сильно хворим людям) нестарий чоловік. У нього на колінах – пишна попеляста курка. Він посміхається наче саме цій пташці, а не людині з камерою. Поодаль на поріжку стоїть молода жінка; вона дивиться не в камеру, а на чоловіка. Жіноче обличчя знаходиться у тіні, але чомусь виникає моцне переконання: жінка усміхається.  

  Сергій Осока. Нічні купання в серпні. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 224 с.   Хрестоматійне визначення травми звучить приблизно так: це «підвисла» у часі подія, яка змінила подальший хід життя людини; і водночас – це процес, котрий впливає надалі на ставлення людини до свого теперішнього і майбутнього. Не пункт призначення, а траєкторія руху… Ви також бачите в цьому визначенні перфектну дефініцію дитинства?   

  Іван Рябчій. Двічі по десять: обличчя і голоси. Л.: В-во Анетти Антоненко, 2015. 240 с. Ціна питання: 27 інтерв’ю Євгенію Стасіневичу. К.: Laurus, 2016. 256 с. Тетяна Терен. RECвізити: Антологія письменницьких голосів: Книга 1-2. Л.: ВЛС, 2015–2016.       

  Христина Лукащук. Любов практична. Чернівці: Книги-ХХІ, 2016. 144 с.    

  Ігнацій Карпович. Сонька / Переклад Остапа Сливинського. К.: Комора, 2016. 176 с.   Бабця, розповідаючи про жінок, які під час війни мали еротично-романтичні стосунки з окупантами, називала їх німецькими вівчарками. І жодного імені, жодних офіційних «колаборанток», тільки так – німецька вівчарка… А цю звати Сонькою.  

  Андреас Штайнгьофель. Середина світу / Переклад Ірини Загладько. Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. 432 с.  

  Олесь Ульяненко. Яйця динозавра: збірка малої прози. К.: Люта справа, 2016. 189 с.    

  Марися Нікітюк. Безодня. Львів: Видавництво Анетти Антоненко, 2016. 280 с.     «Ви, бляді, срєді людєй живьотє!». А якщо «бляді» не почують, то можна підважити цю важливу інформацію грюкотом молотка по батареях. Герої Марисі Нікітюк використовують будь-які методи, щоб їхні послання почули і засвоїли. Вони ж-бо на те і люди… А от щодо цієї людськості-серед-блядєй є, по правді, купа проблемних питань.  

  Каталін Доріан Флореску. Якоб вирішує любити / Переклад Юрка Прохаська. Чернівці: Книги-ХХІ, 2016. 384 с.

  Йоанна Батор. Піщана Гора / Переклад Наталки Сняданко. Львів: Астролябія, 2015. 480 с.