Загально відомо, що в музичнім життю Львова в давен-давна серед повени концертів ріжних солістів давався відчувати — брак культивовання музики комнатової і симфонічної. Спроби удержати у Львові постійну орхестру не найшли свого часу належного зрозуміння львівської суспільности, хоч на чолі тодішного підприємства стояли музики тої міри як Челянський і Мельцер. Опісля обмежався Львів деякий час майже виключно до гостинних виступів заграничних ансамблів і орхестри; — в часі воєннім і сього не було. Вправді польське музичне Товариство старалося і в напрямі симфонічної музики виповнити бодай в части сю люку, то все таки змагання сі мали знамя доривочности (хочби з причини фінансової натури) що нераз наглядно відбивалося на виконанню програми.
Вчорашній концерт симфонічний жидівського музичного Товариства в салі давної "Фільгармонії" можна уважати заповідю кориснійшого уложення відносин в тім напрямі. Судячи по вчорашнім виконанню програми сею молоденькою (бо заледви 6 неділь працюючою) орхестрою, можна прийти до висновку, що згуртувалися там люде наскрізь музикальні, котрі при дальшій систематичній і пляновій роботі можуть віддати музичній культурі міста Львова незвичайно цінні прислуги. Тим то кождий безсторонний горожанин м. Львова повинен з радістю повитати такі змагання без згляду на те з якої сторони вони виходять, тим більше що през. муз. Тов. поставилася відразу на широкій загально-музичній основі, себто не ограничилася до напрямку чисто націоналістичну. Виконано серенаду на смич. орх. ор. 2 Карловича, С. Баха фортепяновий концерт d. moll в супр. смич. орхестри і Моцарта симфонію g. moll. Серенада — хоч мало чути в ній так під оглядом композиції як і інструментації зрілого вже в пізнійших творах композитора, за те більше впливів німецької школи, все таки се музика на скрізь шляхотна без сліду банальности і плиткої внішности. Найлучше виконано часть середню: романс, цю замітну (окрім вступу сильно нагадуючого Ваґнера) мотивом Сметанової Маженки. За те остатна часть Вальс була грана рішучо за повільно. Точкою, яка справляла найбільше трудности, був концерт Баха. В нім фортепян орґанічно як і симфонічно так сплетений з орхестральним супроводом, що вимагає у виконанню найбільше строгої рівноваги обох тих чинників. В пяністі п. А. Гермеліні довголітнім ученику проф. Курца а від року проф. Лялєвича мала львівська суспільність вже нераз нагоду пізнати першорядний талант. Величавість мотивіки Баха і незмірна глибина внутрішно сконцентрованої виразовости безпереривно вимагає від виконавця і житєвої зрілости і тому подивляти можна як молоденький пяніст побідоносно вивязався з ceї трудної задачі, котру якраз орхестра мимо доброї волі не все улегчувала. Опісля виконано ще найчастійше подибувану на концертових програмах симфонію g. moll Моцарта, яка побіч симфоній Es dur і С. dur (Jupiter Symphonie) належить до найцїннійших творів Моцарта на тім полі. Як у Баха поражає нас ся прямо незнищимо-вічна могучість його творів що немов виховані в ґраніті велитенською рукою так у Моцарта захоплює нас ся вічна невміруща ангельська краса його мотивіки і її переведення. Беручи під увагу короткий протяг часу — в якім працює орхестра жид. муз. Тов., виконання було добре. Ми Українці щирим серцем витаємо змагання жид. муз. Товариства в тім напрямі і бажаємо молодій орхестрі як найкращих успіхів.
Громадська думка
04.06.1920