Львів, 11 квітня.
На дні 10-го і 12-го квітня ц. р. припала друга річниця смерти та похоронів відомого українського композитора Д-ра Нестора Нижанківського, що так гарно і гідно продовжував музичну традицію сім'ї Нижанківських, розпочату ще в 90-тих роках минулого століття Його передчасно, трагічно погибшим батьком Остапом Нижанківським. Те, що не судилось Остапови Нижанківському: стати стовідсотковим музичним професіоналом — до чого управнював Його непересічний як диригентський, так і композиторський талант перейшло на його сина Нестора. Та і в цьому випадку жорстока судьба — затяжна недуга та рівно ж передчасна смерть не дозволили Несторові Нижанківському використати тих творчих можливостей, до яких він був призначений не тільки з огляду на свій визначний талант і цій ділянці, але і на набуту довголітніми фаховими музичними студіями у Відні та Празі майстерність музичного ремесла. А саме до часу осягнення її, як і пізніше, мусів Композитор поборювати на свому недовгому життєвому шляху неодну важку перешкоду. Військова служба, світова завірюха в 1914 р., а опісля російський полон припізнили нормальний хід музичних фахових студій Нестора Нижанківського. У Відні студіює Нестор Нижанківський не тільки в Музичній Академії, але і на університеті, де добуває 1923 р. докторат на філософічному факультеті (студії обсягу історії музикології). В тому ж році переїздить у Прагу, де працює лектором, з опісля доцентом у Високому Педагогічному Інституті ім. М. Драгоманова, а одночасно енергійно продовжує свої композиторські студії в майстерській школі празької консерваторії під проводом славнозвісного композитора і знаменитого педагога проф. Вітеслава Новака, хоча доводить ся Йому боротися не тільки з невідрадними життєвими умовами, але і з недугою, що чимраз більше розвивалася — (туберкульоз кости в нозі). Композитор рішається переїхати у Львів, щоб, як згадував не раз "вмерти на рідній землі". Та, перемігши зусилля лікарів та власною енергією цю недугу, стає до праці як вчитель Вищого Музичного Інституту ім. Лисенка, розгортаючи попри педагогічну роботу, теж дуже видатну музичну організаторську діяльність, а також як незрівняний концертант-акомпаніятор, рецензент і т. д. На жаль, життєві умови, а також шлункова недуга приневолюють Його найціннішу і найважнішу у Нього творчу ділянку поставити не на перший, а на дальший план, а трагічна судьба косить Його життя передчасно не на "своїй рідній" "землі, як цього так бажав Композитор, а на чужині (в таборі Ліцманштадті (Лодзі), де й Його провізорично поховано. Українська музика втратила в помершому композиторі Н. Нижанківському одного з передових своїх представників і діячів, якого брак саме важко відчуваємо в сучасний момент організації нового життя. Українське громадянство, зокрема ж музичні кола, готуються вшанувати пам'ять покійного Композитора заупокійною Службою Божою та урочистою панахидою, що відбудеться чергової неділі в Храмі св. Юрія, а відтак спеціальним, присвяченим творчості Композитора концертом, який відбудеться в пізнішому речинці, з огляду на ювілейні концерти в 100-річчя народин Миколи Лисенка.
Тоді присвятимо на наших шпальтах більше спеціяльної уваги творчості Нестора Нижанківського. Покищо львівська радіовисильня передаватиме одну з чергових авдицій, присвячених Його творчості в середу дня 15 квітня, в рамах якої виконане буде прекрасне — (один з найбільш репрезентативних творів Композитора) — тріо на фортепіян, скрипку і віольончелю, що являється перлиною української камерної музики.
[Львівські вісті]
12.04.1942