Віденьскій дневник Parlamentar [під редакцією звістного д-ра Карля Жівного] помістив в н-рі 118 з 25 н. ст. мая с. р. завітне письмо адміністратора буковиньскої православної консисторії архимандрита Аркадія Чуперковича розіслане до деяких священиків буковиньских — сторонників москвофіла Григорія Купчанка. Річ ось-яка:
Григорій Купчанко за житя пок. митрополита Морара-Андрієвича мав зі сторони єрархії церкви православної полишену волю для своїх аґітацій на Буковинї, а навіть тїшив ся протекцією самого митрополита, котрий, хоч загорілий Румун і румунізатор, давав благословеніє Купчанкови з ненависти до народовцїв руских. При такім станї дїла деякі православні священики, сторонники Купчанка, могли тогдї виправляти навіть овації Купчанкови.
Однак по смерти митрополита Андрієвича положенє нараз змінило ся. Купчанко задумав був скликати на день 21 н. ст. мая віче до Бергомета над Прутом — очевидячки також в цїли аґітації виборчої, бо-ж звістна річ, що Купчанко при кождих виборах ставить свою кандидатуру. Коли о тім довідав ся адміністратор дієцезії архимандрит Чуперкович, зараз розіслав до священиків, сторонників Купчанка ось-таке письмо:
"Ч. 42 през.
До Високопреподобного Отця ... в ...
Висока ц. к. презідія краєва подала нам дня 8 мая 1895, ч. 1704 през. до відомости, що знаний панслявістичний аґітатор Григорій Купчанко наміряє приїхати на Буковину около 20 с. м., щоби дня 21 с. м. взяти участь в празнику в єго родиннім селї Бергометї над Прутом і при сїй нагодї розпочати політичну акцію зі взгляду на надходячі вибори до ради державної і сойму краєвого. В сїй цїли вислав Купчанко друкований лист до своїх прихильників на Буковинї, між котрими, на жаль, є й православні священики, і запросив их до участи в приватній нарадї в Бергометї над Прутом, а долучив ще й просьбу, щоби они привели з собою селян яко заступників громад. Коли перед трома роками Купчанко приїздив в ту саму пору на Буковину, єго приняли на стації в Дужанах селяне з Бергомету, Реваківцїв, Дужан, Дубівцїв, старих і нових Мамаївцїв, Стрілецкого Кута, Ревни і инших сїл, а також численно зібране православне духовеньство повітів кіцманецкого і черновецкого і відпровадили єго бандерією до Бергомету. Цїлею тогдїшної єго подорожи було скликанє православного руского віча і заснованє товариства; в нарадах над тими справами взяли окрім Купчанка участь ще і шість православних священиків, між котрими знаходить ся й Ваше имя.
Мабуть не потрібно Вашому Високопреподобію поясняти, як дуже участь православних священиків в змаганях такого Купчанка може компромітувати не лише ті особи, але взагалї православну церков на Буковинї і в цїлій Австрії, т. є. викликати підозрінє о непатріотичні, противдержавні стремлїня.
А що льояльність православного духовеньства сеї дієцезії, винявши випадок Купчанківскій, доси, як звістно, єсть без змази, так що на патріотичне і льояльне пересвідченє єго нїколи не могла впасти й найслабша тїнь невідповідного поведеня, і що я маю причину бути переконаним, що згадану участь в політичній акції Купчанка перед трема роками треба приписати лише збаламученим переконаням тілько шістьох священиків, котрі в тій акції добачали не панславістичні аґітації, а як сюди донесено, лише законами призволене підпиранє интересів православної церкви і руского православного населеня сеї дієцезії, — то я мимо того мушу Ваше Високопреподобіє зробити уважним, що Купчанко на міродайнім місци знаний справдї яко панславістичний аґітатор і длятого, після мого переконаня, незгідне єсть з становиском священика приставати до таких людей, і я не можу згодити ся на те, щоби через евентуальну, всякій здоровий політичний змисл виключаючу участь священика в аспіраціях того аґітатора хоч-би й трохи оскорблено льояльний, нїяким сумнївам не підлягаючій, державі прихильний настрій буковиньского православного духовеньства і щоби святу православну церков, котра стоїть над всякими світскими стремленями, втягати в такі річи.
Ваше Високопреподобіє одержують длятого найострійшій наказ: не брати нїяким чином участи в сходинах Купчанком аранжованих, якій би там характер они й мали, і своїх парохіян повздержати відповідною наукою від всяких зносин з ним, бо инакше почую ся спонуканим, всяку участь священика в евентуальних акціях для піддержуваня стремлїнь того аґітатора уважати без виїмки за тяжку провину.
Від презідії буковиньскої православної консисторії — адміністратор дієцезальний А. Чуперкович в. р.
Чернівцї дня 29. цвітня (11 мая) 1895 р.
Священики, одержавши з консисторії повисше письмо, порадили Купчанкови — навіть не приїздити з Відня на Буковину — і віче зовсїм не відбуло ся.
Москвофільскі орґани стали просто "озадачені" письмом архимандрита Чуперковича. Parlamentаr, подаючи се письмо, каже, що "незабвенний" митрополит Сильвестер Марар-Андрієвич, як би о тім міг довідатись, обернув би ся в гробі... Впрочім орґан д-ра Жівного підозріває архимандрита Чуперковича, що він пустив се письмо в тій цїли, щоби показати ся лучшим кандидатом до митри, нїж "єдино [по думцї Parlamentаr-a] можливий" кандидат — архимандрит професор університету Володимир Василій de Пепта.
Дѣло
31.05.1895