У Державному архіві Чернівецької області віднайдено унікальні матеріали, які свідчать про проголошення української державності на Буковині 80 років тому. Цей факт підтверджується румунськими та радянськими джерелами. І хоча проголошена незалежність тривала недовго – насправді тиждень, але цей історичний факт мав місце в історії Буковини, і це дуже важливо. Адже може здаватися, що після Буковинського віча та ЗУНР аж до 1991 року буковинці не прагнули своєї держави, а проголошення незалежності України у червні 1941 року відбулося лише у Львові.
«Згідно з матеріалами румунського інспекторату поліції 30 червня 1941 року, одним із керівників крайового проводу ОУН на Буковині Мирославом Кіндзірським було проголошено Незалежність, точніше відновлення незалежності на Буковині, – розповідає Микола Рубанець, в.о. генерального директора – головного зберігача фондів Державного архіву Чернівецької області. – Проголошення мало великий резонанс і підтримку українського населення краю. Під проводом ОУН у багатьох населених пунктах регіону було організовано масові збори, створено українські владні структури, поліцію. З громадських споруд знімалися радянські прапори та піднімалися національні синьо-жовті стяги. На жаль, перебування влади в українських руках тривало недовго – до приходу німецько-румунських військ. Ця подія свідчить про те, що українці Буковини у різні часи, як тільки випадала будь-яка нагода, намагалися її використати для побудови української держави».
У цьому документі вказано, що, проголосивши незалежність, Кіндзірський відбув до Галичини для вивчення ситуації.
Румунські джерела тогочасні події характеризують так:
«Період часу, про який йдеться, був дуже тривожним, настільки хаотичний, що важко його охарактеризувати. Це свого роду дезорієнтація, соціальне заворушення, невпевненість людей. Війна так сильно потрясла Буковину, точніше громадську думку, що в ті моменти не могло бути й мови про тактику або ясну і визначену політичну лінію, тим більше, що Німеччина не зайняла чітку позицію щодо українського питання».
Зараз фахівці архіву вивчають документи і продовжують пошук матеріалів, які зможуть доповнити цю знахідку й об’єктивно висвітлити досі мало відому сторінку з історії Буковини.
А тим часом з нагоди сенсаційного історичного відкриття та 30-ї річниці Незалежності України віднайдені документи експонуються у холі Чернівецької ОДА.
ДЛЯ ДОВІДКИ
Мирославу Кіндзірському на той час, у 1941-му, було лише 22 роки. Він мав псевдо «Боєвір» та «Степан». Народився 1919 року в с.Чорний Потік, нині Юрковецька сільська громада, Чернівецький район.
Закінчив ліцей, навчався на хімічному факультеті Чернівецького університету.
З 1937 року був членом ОУН, згодом став організаційним референтом Буковинського проводу. Заарештований румунською Сигуранцою у січні 1942 року, але зумів втекти з-під варти. Після вишколу його скерували на східноукраїнські землі. І з осені 1942-го до березня 1944 року Мирослав Кіндзірський був референтом пропаганди Одеського обласного проводу ОУН.
У серпні 1944-го його перевели на Буковину. Тут він був в.о. провідника Буковинського обласного проводу ОУН та організаційним референтом.
Загинув 29 грудня 1944 року під час збройної сутички з військовими НКВС біля села Васловівці. Похований у с. Чорний Потік.
06.07.2021