Голландський історик пішов із Музею Бабиного Яру через російського режисера "Дау".

 

Провідний науковий співробітник NIOD, Інституту студій з історії війни, Голокосту та геноциду, Карел Беркгоф склав обов'язки головного історика проєкту Меморіального центу "Бабин Яр" через розбіжності з художнім керівником музею Іллею Хржановським. Пан Беркгоф заявив, що не поділяє методів меморіалізації, запропонованих режисером скандального фільму "Дау", і йде з проєкту з етичних міркувань.

 

Про це Карел Беркгоф написав у колонці, котру опублікувало видання "Главком".

 

 

Карел Беркгоф зазначає, що проєкт меморіального центру матиме "дуже складне майбутнє". Для нього це стало очевидним у листопаді 2019 року, коли він уперше зіткнувся з новим керівництвом проєкту вкупі з Іллею Хржановським.

 

"Я відчуваю глибокий смуток через те, що було втрачено. Я звик відчувати, що проєкт має певні моральні орієнтири, але це більше не так", – резюмував історик.

 

Беркгоф повідомив, що його надихав "серйозний рівень задуманого проєкту", і він разом із п'ятнадцятьма українськими та закордонними вченими розробив документ із назвою "Базовий історичний наратив", а згодом ініціював створення трьох напрямків прикладних досліджень для координації кураторів та дизайнерів. Втім, восени 2019 року, пише Беркгоф, "абсолютно несподівані радикальні рішення та зміни перевернули BYHMC, який я знав, з ніг на голову" – і в меморіальному центрі постала нова структура з новою посадою художнього керівника для Іллі Хржановського. Натомість представників старої команди витіснили – "це нагадувало звичайну чистку".

 

Карел Беркгоф зізнався, що він раніше не чув про російського режисера, однак проєкт "Дау" викликав "низку запитань". "Він включав зйомку дітей-сиріт, здавалося б, із розумовою інвалідністю, і щонайменше один випадок реального сексуального насильства між непрофесійними акторами. У зйомках брали участь реальні російські неонацисти, яким, вірогідно, заплатили за це. Співробітницям ставили образливі питання. Я навіть знайшов в Інтернеті твердження про те, що умови праці мали ознаки певного культу", – перелічив історик. 

 

Після розмов із Іллею Хржановським пан Беркгоф збагнув, що його попередні напрацювання в музеї проіґнорують, натомість за ввірені йому напрямки роботи відповідатимуть уже інші люди.

 

Карел Беркгоф також був заскочений новими підходами до меморіалізації трагедії Бабиного Яру.

 

"Згідно з презентацією, дорослі відвідувачі меморіального центру здійснюватимуть подорож, «в основі якої лежатиме етичний вибір». Використовуватиметься технологія розпізнавання облич, щоб застосувати до них метод «розумного скеровування». Вони «будуть забов’язані взяти участь в експериментах» і «за результатами пройдених опитувань зустрітися з двійниками [голограмами] з минулого». Діятимуть зони віртуальної реальності, «в яких відвідувачі опинятимуться, зокрема, в ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи». Подаватиметься їжа, «адаптована до профілю кожного окремого відвідувача», яку можна буде споживати лише «в деяких умовах, наприклад, абсолютної тиші»", – перелічив колишній учасник проєкту.

 

Беркгоф не погоджується з ідеями, котрі передбачуватимуть технології "занурення", використання великих масивів даних (big data), доповнену і віртуальну реальності, голограми й технології deep fake.

 

Колишній історичний керівник центру нагадує про низку засадничих норм Міжнародного статуту меморіальних музеїв. Згідно з нормами статуту, експозиції "повинні викликати емпатію щодо жертв", а інтерпретації "не повинні викликати бажання помсти, почуття ненависті та образи між різними групами жертв". Використання музеїв, розташованих в історично автентичних місцях здійснення злочинів, хоч і створюють потужні можливості для роботи, водночас мають "великі ризики". "Саме тому меморіальні музеї мають орієнтувати свою освітню роботу радше на загальні принципи, аніж на згоду щодо змісту. Це передбачає, що глядача не намагаються вразити чи спантеличити, зберігається повага до суб’єктивного погляду індивіда, а суперечливі питання подаються як суперечливі", – цитує історик.

 

Карел Беркгоф відхилив запрошення очолити наглядову раду Меморіального центру в ролі радника i офіційно повідомив, що більше не зможе здійснювати публічну підтримку BYHMC "з етичних міркувань, а також з огляду на необхідність захищати свою професійну репутацію".

 

"Як історик я маю на меті дотримуватися певних цінностей, і для мене важливо, щоб ті, з ким я співпрацюю, їх поділяли. Серед них – відповідальність, ввічливість, вдячність, професіоналізм, доброчесність, надійність, командна робота, відкритість та великодушність... Маючи досвід трирічної співпраці з Благодійним фондом «Меморіал Голокосту "Бабин Яр"» у ролі головного історика, наразі, після закінчення терміну дії мого останнього контракту, я більше не виконую жодних офіційних функцій", – поінформував пан Беркгоф.

 

Нагадаємо, проєкт Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" зголосилися профінансувати олігархи, що мають бізнес у Росії: Михайло Фрідман і Герман Хан (обидва – "Альфа-груп"), Павло Фукс (перебуває в опалі у Росії), а з ними український олігарх Віктор Пінчук.

 

До опікунських структур Меморіального центру також входять українські політики різних таборів – Віталій Кличко, Вадим Рабинович, Святослав Вакарчук тощо.

 

Фактично, Центр Голокосту "Бабин Яр" репрезентує опонуючу концепцію до проєкту, котрий підготував Інститут історії України НАНУ при підтримці Українського інституту національної пам’яті. Одна з принципових розбіжностей між двома концепціями полягає в тому, що державні інституції поставили за мету вшанувати в меморіалі пам'ять усіх жертв Бабиного Яру – від євреїв і до українських націоналістів; натомість фінансований приватним бізнесом проєкт прагне сконцентруватися на жертвах Голокосту.

 

Віддавна (ще при Карелу Беркгофові) опонентами концепції Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" виступали, зокрема, історики Володимир В’ятрович, Віталій Нахманович, Іван Патриляк, Олена Стяжкіна, голова Асоціації єврейських громадських організацій та общин України Йосиф Зісельс.

 

Як писав Z, минулого тижня прокуратура Харківщини відкрила кримінальне провадження за фактом можливого порушення прав дітей із дитячого будинку під час зйомок фільму "ДАУ. Дегенерація", що відбувалися в Харкові в 2008–2011 роках у рамках масштабного проєкту "Дау".

 

"За результатами аналізу даних з мережі Інтернет виявлено факти, які можуть свідчити про порушення прав і свобод дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства під час зйомок кінофільму на території міста Харкова. Ювенальні прокурори прокуратури Харківської області зареєстрували кримінальні провадження за фактами катування, а також виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства", – повідомили у прокуратурі.

 

 

Стрічку "Дау. Дегенерація" продемонстрували в позаконкурсній програмі на цьогорічному Берлінському кінофестивалі. Фільм "Дау. Наташа", котрий ішов у рамках конкурсу, отримав приз за найкращу операторську роботу.

 

Проєкт "Дау" російського режисера Ільї Хржановського задекларував за мету продемонструвати збоченість радянської тоталітарної системи, котра в кінострічці уособлена закритим інститутом. Основна частина зйомок проходила в Харкові ще з 2009 року. Задля проєкту в місті стврили знімальний павільйон, у котрий надовго поселили учасників проєкту. До стрічки ввійшли сцени реального насильства і сексу. Учасники підписували документи про нерозголошення деталей. В епізодах знялися українські "селебретіз": Михайло Добкін, Нестор Шуфрич, Михайло Бродський, Дмитро Гордон.

 

Ілью Хржановського критикують за використання неетичних (щонайменше) методів: у "Дегенерації" знімальна група експлуатувала в кадрі дітей зі сиротинця, а "Наташа" містить сцени зі сексуальним насильством – головну героїню під час тортур ґвалтують скляною пляшкою.

 

"Ні під час реалізації Хржановським в Харкові одного з найантигуманніших проєктів нашого часу, ні під час демонстрації фільмів циклу «Дау» на Берлінському кінофестивалі, ні після призначення його арт-директором Меморіалу ніхто в Україні не виступив з протестом. Важко уявити, щоб, наприклад, в Європі призначення людини з такою біографією на керівну посаду в настільки сенситивній інституції не викликало жодної суспільної реакції.
Як всякий російський ліберал, Хржановський закінчується на українському питанні. Більше того, як безліч російських лібералів, він закінчується на питанні прав людини".

Іван Козленко, LB.ua

 

27.04.2020