Чи означає дронова провокація в Польщі, що Росія поважно готується до інвазії? Радше ні, ніж так. Навряд чи Москва, яка потужна загрузла в Україні, зважиться відкривати другий фронт. Кремль скоріше блефує і залякує.
У ніч на середу, 10 вересня, у повітряний простір Польщі залетіло 19 російських дронів. Це сталося у той час, коли Росія здіснювала масовану повітряну атаку проти України. І, в принципі, можна було б припустити, що дрони просто «занадто розігналися» й залетіли аж у сусідню державу. «Можливо, це була помилка», – як припусти президент США Дональд Трамп, коментуючи інцидент на прохання журналістів. Утім така версія розсипається з огляду на той факт, що частина дронів залетіла до Польщі пролетівши через повітряний простір Білорусі.
«Внаслідок сьогоднішнього нападу Російської Федерації на територію України відбулося безпрецедентне порушення польського повітряного простору об'єктами типу дрон. Це акт аґресії, який створив реальну загрозу безпеці наших громадян. За наказом командувача Оперативного штабу Збройних сил Польщі негайно були запущені оборонні процедури. Польські та союзні засоби спостереження за допомогою радіолокації відстежували кілька об'єктів, а щодо тих, які могли становити загрозу, командувач Оперативного командування ЗС ухвалив рішення про їх нейтралізацію. Частина дронів, які вторглися в наш повітряний простір, була збита. Триває пошук і локалізація місць можливого падіння цих об'єктів. Оперативне командування ЗС моніторить поточну ситуацію, а польські та союзні сили і засоби залишаються в повній готовності до подальших дій», – сказано в заяві Оперативного командування Збройних сил Польщі, оприлюдненого у соцмережі Х.
Ще однією особливістю цих зальотів стало те, що польські військовики вперше спробували відбити цю атаку, причому за підтримки натовських колег. Досі, якщо російські дрони й залітали до Польщі (чи до інших країн НАТО) їх намагалися не зауважувати й чекали, коли ж вони впадуть самі чи полетять кудись собі далі, за кордон. Окрім того, польська влада поставилася до небезпеки настільки поважно, що тимчасово закрила чотири летовища, включно з двома варшавськими.
Пізніше того ж дня Варшава активувала статтю 4 Північноатлантичного договору та запросила термінові консультації з усіма країнами-союзниками щодо цієї зухвалої провокації. «Те, що ми були змушені збивати ці безпілотники, які становили загрозу безпеці, змінює політичну ситуацію. Тому консультації зі союзниками мали форму офіційного запиту на активацію статті 4 Північноатлантичного договору», – сказав польський прем'єр-міністр Дональд Туск. За його словами, Польщі наразі потрібно щось значно більше, ніж вияв солідарності, передовсім цілком практична підтримка з боку союзників. Туск додав, що немає підстав вважати, що його країна перебуває у стані війни, але це ситуація, яка нівроку наближає нас до першого глобального збройного конфлікту з часів закінчення Другої світової війни. «Слів тут аж ніяк не достатньо. Ми очікуємо значно більшої підтримки під час консультацій як за статтею 4, так і під час політичних консультацій між столицями. Це не наша війна. Але це й не війна, яку ведуть винятково українці. Це війна, протистояння, яке Росія оголосила всьому вільному світу», – наголосив голова польського уряду.
Виконувач обов'язків посла Росії у Варшаві Андрій Ордаш, якого терміново викликали в МЗС Польщі для пояснень, звісно, заперечив, що дрони були запущені з російського боку і назвав звинувачення «безпідставними». Пізніше вже Міністерство оборони Росії прокоментувало, що під час атаки минулої ночі воно не атакувало цілі на території Польщі. Що, зрозуміло, не означає, що дрони навмисно не запускалися до польського повітряного простору. А лише те, що наразі вражати якісь цілі на території Польщі Росія не планувала. А що ж вона тоді планувала?
Тут треба зауважити дві важливі деталі. По-перше, всі 19 дронів, які залетіли до Польщі були без бойового заряду. Дивний збіг чи не так? Тобто, це були цілі-обманки, призначені для відволікання ворожої ППО. Навіть за теорією ймовірності не могли «випадково» потрапити до польського повітряного простору лише «холості» дрони зі всієї маси БПЛА, запущених по Україні. По-друге у всіх цих дронів був додатковий бак пального. Очевидно для того, щоб якомога далі залетіти територією Польщі й, як то кажуть, наробити там шороху.
Виходячи з перелічених фактів, експерти припускають, що, організовуючи цю дронову провокацію, Мокви намагалася реалізувати відразу цілу низку цілей. Передовсім вона хотіла протестувати систему ППО Польщі й загалом східного флангу НАТО. Протестувала й виявила, що повітряний захист такий собі, заледве на трієчку. Адже в операції зі збиття російських дронів брали участь, окрім наземних зенітних систем, польські винищувачі F-16, нідерландські F-35, італійський літак дальнього радіолокаційного стеження AWACS та заправники в повітрі. Дрони збивали не кулеметними чергами, а дорогими ракетами класу «повітря-повітря». І якого результату досягнуто? З 19-ти дронів-зайд вдалося збити чи то три, чи то чотири. Решта, Богу дякувати, попадали самі не завдавши якихось поважних збитків.
Якщо говорити відверто, то це просто ганьба і катастрофа. Бо якщо справа колись дійде до реальних повітряних атак з боку Росії, у якій будуть задіяні сотні дронів, причому вони будуть лише підтанцьовкою до різних крилатих і балістичних ракет, то навіть страшно собі уявити, яких вражень і руйнувань зазнає Польща.
Виходячи з цього Війську Польському конче необхідно посилювати свою систему ППО. І тут існує небезпека, що ті системи протиповітряної оборони, які НАТО раніше планувало передати Україні, тепер можуть бути перенаправлені колезі по Альянсу, тобто Польщі. І такі розмови вже ведуться. І навіть дії. Наприклад Франція, Німеччина та Чехія зразу ж після консультацій НАТО, скликаних після дронового інциденту, взялися за посилення захисту польського повітряного простору. Берлін подвоїть кількість винищувачів Eurofighter, які діють у польському небі. Чеська Республіка надішле три гелікоптери та солдатів, а Франція розгорне три винищувачі Rafale.
Продовжимо про цілі Кремля. Очевидно, що головною з них було залякати польське суспільство й владу. Мовляв, ага, ви допомагаєте Україні, ви готуєтеся до війни з Росією то отримуйте за це «подарунок». І цієї мети Росія певною мірою досягла. Деякі популярні останнім часом польські політичні сили вже поговорюють, про необхідність припинити допомагати Україні, перестати транспортувати через Польщу зброю для ЗСУ. Та й взагалі, варто домовлятися з Росією, а то будуть непереливки. Тим більше, що незабаром у Білорусі, під самим польський кордоном розпочнуться російсько-білоруські військові навчання «Запад-2025». А всі ж пам’ятають, що останні такі навчання наприкінці 2021 року врешті-решт перетворилися на вторгнення в Україну. Хто ж може знати, що цього разу планує Путін у контексті цьогорічних навчань.
Хоча можна поглянути на дроновий інцидент у сенсі наслідків і з іншого боку. НАТО може врешті-решт зважитися на те, щоб закрити небо над Україною, про що ми просимо Північноатлантичний Альянс з першого дні повномасштабного вторгнення. Хай це закриття буде частковим, бо вже було б непогано, якби НАТО взяло під свою парасольку хоча б західні області. Це вже допомогло б зняти напруження з нашої системи ППО.
Також замах Москви на країну-члена НАТО мав би зайвий раз довести Заходу, що Путін у жодному випадку не має наміру зупинятися на Україні. Бо ж він вже випробовує на міцність систему західної колективної безпеки і бачить, що вона не надто функціонабельна. А нарізу українська армія – єдина поважна сила, яка стримує російський Drang nach Westen. Від міцності української оборони залежатиме безпека Європи. Тому не може бути жодних сумнівів і зволікань у забезпеченні ЗСУ новітньою потужною зброєю.
Ще 10 років тому, коли російсько-українська війна обмежувалася Донбасом британський політолог, письменник, професор Кембриджського університету Анатоль Лівен видав цинічну й відверту максиму поведінки Заходу: «Ми не стали битися за Україну в 2014 році (як свого часу і за Грузію), однак Росія при цьому не стала повністю захоплювати південь і схід України, хоча й легко могла це зробити. Під шумок склалася дуже зручна негласна домовленість: ми не захищаємо тих, на кого нападає Росія, а Росія не нападає на тих, кого ми станемо захищати».
Зручна позиція, чи не так? Але вона вже явно застаріла. Путін, як акула, що відчула запах крові, жодні домовленості, жодні червоні лінії його не зупинять. Зупинить його лише більша сила, здатна зламати хребта російському імперіалізму.
