Угода ОПЕК+ про рекордне скорочення нафтовидобутку, яку Кремль намагався подати як перемогу Росії, насправді завдасть нищівного удару по російській енергетичній галузі. За першу половину весни Москва зуміла скоїти дві фатальні для неї нафтові помилки.
12 квітня група країн ОПЕК+, тобто 13 членів картелю і десять країн, які не входять до нього, погодили умови угоди найбільшого в своїй історії скорочення видобутку нафти. «Оголошуємо про укладання історичної угоди щодо зниження видобутку нафти членами ОПЕК+ приблизно на десять мільйонів барелів на добу, починаючи з першого травня 2020 року», – заявив міністр нафти Кувейту Халед аль-Фаділ.
Якщо бути точнішим, то зменшення видобутку становитиме 9,7 мільйона барелів на добу, що трохи менше, ніж передбачалося спочатку. Та все ж варто зазначити, що найбільше одноразове скорочення нафтовидобутку, яке раніше вдавалося узгодити країнам – членам ОПЕК, становило 2,2 мільйона барелів на день. Це відбулося під час фінансової кризи 2008 року.
Така безпрецедентна угода стала можливою завдяки тому, що на попередніх перемовинах вдалося домовитися Саудівській Аравії та Росії. Кожна з цих країн скоротить видобуток на 2,5 млн барелів на добу в травні і червні 2020 року. Потім обмеження повинні поступово послаблюватися.
Чому це обмеження є таким дошкульним для Росії? Спробуємо розібратися.
У лютому цього року, коли людство нарешті зрозуміло, що коронавірус – це серйозно і бавитися з ним аж ніяк не варто, в світі почалося доволі стрімке скорочення витрат енергоносіїв. За місяць воно досягло аж 30 відсотків. Наслідком такого скорочення споживання передовсім нафти стало ще стрімкіше падіння цін на неї.
Зрозуміло, що в такій ситуації нафтоносні країни почали гарячково шукати виходу з цієї халепи. Треба було терміново стабілізувати ціни, а потім домогтися їхнього зростання.
На початку березня було проведено кілька нарад країн групи ОПЕК+, де обговорювалося питання зниження обсягів щоденного видобування нафти. Члени картелю закликали додатково до вже чинного на той час обмеження скоротити видобуток ще на 1,5 мільйона барелів на добу, тобто довести сумарний обсяг скорочень до 3,7 мільйона барелів.
Брала в переговорах участь і Росія, якій було запропоновано скороти свій денний нафтовидобуток на 500 тисяч барелів. Але вона вперто відмовлялася. Що більше, на тлі цих суперечок Москва вирішила взагалі вийти з нафтового угоди, досягнутої три роки тому (хоча вона її й так не надто дотримувалася).
Відомо, що головним поборником ідеї виходу з нафтової угоди виступав генеральний директор «Роснефти» Ігор Сєчін. Хоча, здавалося б, упродовж трьох минулих років Росія і Саудівська Аравія дотримувалися (принаймні позірно) угоди щодо обмеження нафтовидобутку. Діючи спільно, вони використовували свій колективний вплив на ринок, стабілізуючи цінову ситуацію на ньому. Таким чином вони накреслили цінову «червону смугу», нижче за яку нафтові ціни не мали б опускатися. Та в березні цього року Сєчін запевняв керівництво в Кремлі, що низькі ціни на нафту допоможуть прибрати з ринку американських конкурентів з їхньою відносно дорогою лупаковою нафтою, а одночасно змусять Саудівську Аравію зайняти поступливішу позицію на перемовинах з Росією щодо подальших кроків зі стабілізації нафтового ринку.
Ігор Сєчін
Відтак угода ОПЕК+ щодо скорочення видобутку нафти припинила діяти з першого квітня цього року. Але це не налякало Ер-Ріяд і не змусило його піти на поступки Москві. Понад те, саудити вдалися до рішучих кроків у відповідь, розпалюючи російсько-саудівську нафтову війну.
Відтак Ер-Ріяд оголосив, що продукуватиме додаткові 2,6 мільйона барелів нафти на день. І на цьому саудити не зупинилися, а завдали росіянам ще одного дошкульного удару: вони знизили ціни на нафту покупцям у Європі. А саме споживачі енергоносіїв в Європейській Унії є критично важливими для російської нафтової індустрії. Тож нафта марок Brent і WTI подешевшала аж на 60 відсотків, досягши 18-річного мінімуму. Ціни на російську Urals впали до рівня 1999 року. Менш ніж за місяць сорт подешевшав з 50-ти до 10 доларів за барель.
У Росії ці «воєнні дії» спричинили стрімке падіння курсу рубля. На торгах Московської міжбанківської валютної біржі наприкінці березня курс долара сягнув майже 80 рублів, курс євро перевалив за 85 рублів. А ще наприкінці грудня минулого року долар коштував приблизно 61 рубль, а євро – 69 рублів. В Росії почалася інфляція, яка могла спричинити відчутний бюджетний дефіцит.
Москва закричала: «Караул!» – і зразу ж попросилася назад за стіл переговорів. Але тут вже Саудівська Аравія висунула свої умови, які були непорівнянно жорсткішими, ніж місяцем раніше. Росії пропонувалося скоротити нафтовидобуток вже не на 500 тисяч барелів денно, а на 2,5 млн барелів, тобто вп’ятеро більше. Москва спершу трохи попручалася, але зрозуміла, що іншого виходу немає, то й погодилася. Фактично Росія капітулювала.
В інтерв'ю інформаційному агентству РБК віцепрезидент найбільшої російської приватної нафтової компанії «Лукойл» Леонід Федун порівняв квітневу угоду ОПЕК+ з «Брестським миром», коли більшовики в 1918 році були змушені піти на невигідну угоду з Німеччиною. За його словами, це було непросте, принизливе, але необхідне для стабілізації ринку рішення.
Також слід зазначити, що ця угода буде доволі складною для виконання Росією. Проблема полягає, зокрема, у специфіці найпродуктивніших сьогодні російських родовищ. Більшу частину сировини росіяни добувають в субарктичних районах Західного Сибіру. Виробництво зупиняти там дуже складно. Якщо свердловини перестати використовувати, їх швидко заллє вода, яка замерзне і зробить неможливим відновлення експлуатації в майбутньому. Щоправда, існують технології припинення процесу ерозії, однак їхнє застосування навряд чи буде поплатним.
Тож можна припустити, що Росія має намір обмежити нафтовидобуток лише на словах. Їй вже вдавалося провернути такий фінт неодноразово. Пригадати хоча б, як наприкінці 2001 року Москва домовилася з ОПЕК з січня 2002 року скоротити світове нафтовидобування на 1,5 мільйона барелів на добу. Росія, яка видобувала тоді сім мільйонів барелів на добу, взяла на себе зобов'язання скоротити на 150 тисяч. Угода запрацювала, і до квітня 2002 року ціни піднялися з 18 доларів до 26 доларів за барель. Мета ОПЕК була досягнута.
Та через деякий час з’ясувалося, що росіяни не виконували своїх зобов'язань. Щобільше, замість того, аби скоротити видобуток на 150 тисяч барелів, вони наростили його на 50 тисяч. Хоча на цінову ситуацію на ринку це значно не вплинуло, оскільки дані з Росії надходили з затримкою. Ринку було достатньо самого факту оголошення про скорочення видобутку.
Приблизно так само Росія виконувала й умови угоди з ОПЕК від 2017 року. Утім, чи вдасться їй дурити світову спільноту й надалі? Принаймні це буде значно складніше, оскільки ОПЕК вже знає про російські лайфгаки й намагатиметься пильніше стежити за виконанням умов договору.
