Цього тижня Росія змінила свого, здавалося б, незмінного прем’єра. А Путін виступив з ініціативою радикальних конституційних реформ, які перетворюють президентську республіку на парламентсько-президентську. То що ж там відбувається насправді?
16 січня депутати Держдуми РФ затвердили на посаді голови уряду Михайла Мішустіна, котрий до цього очолював Федеральну податкову службу. За його кандидатуру проголосували 383 депутати, ще 41 депутат утримався (це все були комуністи). Проти не голосувала ніхто. Ще б пак, адже безальтернативну кандидатуру прем’єр-міністра запропонував президент Володимир Путін.
Сам же шеф Кремля напередодні анонсував конституційну реформу в своєму щорічному зверненні до Федеральних зборів. «Конституція 1993 року була прийнята в період кризи, ситуація змінилася, хоча її потенціал ще не вичерпаний», – зазначив Путін.
Депутатам Держдуми пропонується надати право не просто узгоджувати, а затверджувати прем'єр-міністра, а також всіх членів уряду. «За президентом має залишатися пряме керівництво збройними силами та усією правоохоронною системою», – сказав Путін. Раді Федерації, своєю чергою, надається право проводити консультації з президентом щодо призначення керівників силових відомств і прокурорів регіонів, а також право пропонувати главі держави усувати з посад суддів КС і ВС.
Окрім того, шеф Кремля заявив, що може бути змінено положення конституції про два президентські терміни поспіль. Також він закликав прописати в основному законі як вимогу для кандидата на посаду президента – постійне проживання в Росії щонайменше впродовж 25 років. Як зазначають спостерігачі, цей пункт змін спрямований передовсім проти Олексія Навального, як ймовірного кандидата. Адже він навчався в Єльському університеті в 2010 році, а отже, не мешкав у Росії безперервно 25 років, а отже, не зможе претендувати на посаду президента країни навіть в 2024 році.
І найцікавіше, зокрема й для України: Путін запропонував також обмежити дію на території Росії вимог міжнародного законодавства, міжнародних договорів і рішення міжнародних органів. Як він пояснив: «Щоб гарантувати пріоритет конституції Росії в нашому правовому просторі».
Через кілька годин після виступу російського лідера перед Федеральними зборами до демісії з прем’єрської посади подав Дмитро Медвєдєв. Причому доволі дивно обґрунтував свій крок, покликаючись на анонсовані Путіним конституційні зміни: «Ці зміни, коли вони будуть прийняті, за всією вірогідністю, і це буде зроблено після обговорення, як це було сказано, вони внесуть суттєві зміни не тільки в цілу низку статей конституції, але і в цілому в баланс влади, влади виконавчої, законодавчої влади, судової влади. У цьому контексті очевидно, що ми, як уряд Російської Федерації, повинні надати президенту нашої країни можливість приймати всі необхідні рішення, і в цих умовах, я вважаю, що було би правильно, щоб, відповідно до статті 117 Конституції РФ, уряд Російської Федерації в нинішньому складі подав у відставку».
Спробуємо розібратися у тому, що сталося на найвищих владних щаблях РФ. Спершу пильніше придивимося до особи нового керівника уряду. Досі 53-річний Михайло Мішустін перебував глибоко в тіні політичних процесів. Не лише за кордоном, а й у самій Росії мало якому пересічному громадянину щось би сказало ім’я керівника Федеральної податкової служби. Хоча, як стверджують російські політичні оглядачі, сам він – людина аж ніяк не пересічна.
Мішустін очолював ФПС десять років, і за цей час перетворив її на один з найпрогресивніших і найефективніших органів влади. В ділових російських колах він заслужив слави ефективного менеджера. І це далеко не єдиний його талант. Відомо, що він добре грає в хокей з друзями Путіна, а ще пише пісні для вульгарно-популярного російського виконавця Григорія Лєпса.
У біографії Мішустіна є один цікавий епізод. У 90-х роках він працював в Міжнародному комп'ютерному клубі, правління якого згодом очолив. Організація залучала в країну західні інформаційні технології і співпрацювала з такими корпораціями, як Intel, IBM і Apple. Тож і не дивно, що до розпаду СРСР клуб перебував під прямим контролем КДБ. А Мішустін був, як то прийнято було тоді казати, «свой чєлавєк».
То що, можливо, в кремлівському тандемі Путін-Медвєдєв, який вже, здавалося б, став канонічним, останнього замінено на Мішустіна? Не слід відкидати й такий варіант. Хоча більшість експертів схиляється до дещо іншого сценарію.
У будь-якому випадку не виникає сумнівів, що всі нещодавні порухи та заяви на владному російському олімпі були спрямовані на вирішення путінської проблеми, пов’язаної з 2024 роком. Тобто роком, коли завершиться чинна каденція російського президента – друга поспіль і четверта сумарно. Звісно, Путін міг би знову помінятися ролями з головою уряду – тепер Мішустіним. Проте грати далі в рокірування прем’єр-президент було б некоректно. Путін би остаточно втратив свою легітимність в очах і міжнародної спільноти, і російського суспільства.
Окрім того, навіть елітний політикум в Росії ділиться на два табори: вищий, до якого входять друзі Путіна, і нижчий, який обслуговує інтереси вищого. Медвєдєв встиг увійти до вищого клубу, а от Мішустін, яким би талановитим він не був, залишився в нижчому. Тому, скоріш за все, тандем Путін-Медвєдєв збережеться.
І для цього в Кремлі придумали нову гру – в Раду безпеки. ВВП обіймає посаду голови цієї структури за фактом свого президентства. Експерти переконані, що серед грубо окреслених Путіним конституційних новацій непомітно з’явиться ще одна, яка не здаватиметься суттєвою. Посаду голови РБ буде позбавлено жорсткої зв’язки з президентством. Тобто вона стане окремою і самостійною.
Медвєдєв, як відомо, найближчим часом за наказом Путіна стане заступником голови Радбезу. Байдуже, що такої посади досі не було в штатному розкладі, шефові Кремля що два пальці об асфальт видати постанову про запровадження нової посади. Таким чином Медвєдєв стане таким собі неформальним віцепрезидентом. А через чотири роки (а може, й скоріше) Путін, за прикладом казахського колеги Нурсултана Назарбаєва, полишить свою президентську посаду й повністю перейде на роботу в Раду безеки, яка на той час стане, скоріш за все, найвладнішим органом у федерації.
