Задушний день 1919 р.

 

На кладьбища спускає небо тіни

І присипляє надмогильну тугу.

Проснулись coви і гукають: пугу!

А вітер дзвонить в струни мандоліни.

 

Гроби дрімають. Наче сірі птиці,

Які до стада туляться з морозу, —

Один при другім ждуть на теплу сльозу,

На вбогу лепту пахощів китиці.

 

І ждуть надармо. Кат, що рив могили,

Стоптав всі квіти і закрав в нас сльози,

І ми поникли, як на вітрі лози,

І в нас немає до pидань вже сили.

 

Простіть Герої! Та прийде ще хвиля,

Коли з лямпад на кладьбищах займеться

Така пожежа, що весь мір здрігнеться!

Тоді на ката зродиться Аттиля.

 

А покищо дрімайте під хрестами,

Аж вас розбудить ніч Варфтоломея.

І хай вас гріє снігова кирея

І хай вам плачуть дерева листками.

 

Відень, І. XI. 1919 р.

 

[Український прапор, 12.11.1919]

 

12.11.1919