На кладьбища спускає небо тіни
І присипляє надмогильну тугу.
Проснулись coви і гукають: пугу!
А вітер дзвонить в струни мандоліни.
Гроби дрімають. Наче сірі птиці,
Які до стада туляться з морозу, —
Один при другім ждуть на теплу сльозу,
На вбогу лепту пахощів китиці.
І ждуть надармо. Кат, що рив могили,
Стоптав всі квіти і закрав в нас сльози,
І ми поникли, як на вітрі лози,
І в нас немає до pидань вже сили.
Простіть Герої! Та прийде ще хвиля,
Коли з лямпад на кладьбищах займеться
Така пожежа, що весь мір здрігнеться!
Тоді на ката зродиться Аттиля.
А покищо дрімайте під хрестами,
Аж вас розбудить ніч Варфтоломея.
І хай вас гріє снігова кирея
І хай вам плачуть дерева листками.
Відень, І. XI. 1919 р.
[Український прапор, 12.11.1919]
12.11.1919