Запахи

Якось дізнавшись, що люди знаходять одне одного за запахом, я глибоко замислився про те, яке неймовірно велике значення це має в наших життєвих мандрах.

Глибинна архаїчність закладена у відчитанні й ідентифікації кожного аромату. Вони здатні промальовувати повноколірні картини в нашій свідомості, задіюючи нескінченну кількість нейронів, і візуалізувати міцні емоції.

Запахи – це завжди про асоціації. Бо на них збудоване сприйняття, аналіз і декодування того, що відчуває наш нюх.

Розсіяні в повітрі найдрібніші частини, що їх випромінює навколишній світ, підхоплені рухливими потоками, дістаються нашого носа, підключаючи відповідні рецептори. Завдяки певним хімічним реакціям взаємодіють з нейронами головного мозку, вибудовуючи логічну асоціацію в розумінні пахощів.

Запахи володіють величезним, вельми різноманітним і антагоністичним спектром. Від надтонких, летючих, чаруючих і ніжних ароматів аж до бридкого, важкого, липкого й огидного смороду.

Ми, немов дикі тварини, весь час щось обнюхуємо, застерігаючи себе від небезпеки, або ж навпаки шукаємо радісні інтонації в бажаних духмяностях.

Вони можуть бути п’янкими, огортаючими, спричиняти граничні стани психіки, стимулювати настрій і викликати стан ейфорії. Можуть добувати з глибин душі людської меланхолійні, щемливі туги за чимось втраченим або нездійсненним. Їм до снаги збуджувати і пригнічувати, викликати любов або ж ненависть.

Розуміння й аналіз запахів формується досвідом і завжди є дуже індивідуальним. Вони весь час присутні в нашому бутті і є всюдисущими.

Пригадую, як одного разу я почав зрізати шкірку з мандаринки і зауважив, що зовсім не відчуваю приємного святкового аромату. Так зрозумів, що занедужав на короновірус. Усього кілька днів я був позбавлений нюху, це зробила підступна хвороба. Вона вимкнула те, що відповідало за сприйняття запахів. Надважлива життєва опція була тимчасово скасована...

Мій нюх завжди був і є вельми загостреним. Я звик до того, що здатен чути те, що багатьом не вдається. Часом це добре і навіть є помічним та приємним. Але деколи нав’язливо лізуть у ніс усілякі непрошені смороди, завдаючи певного дискомфорту і роздратування.

Усі аромати чітко лягають у відповідні шухляди нашої свідомості. У потрібний момент певний дух знаходить споріднену нішу, взаємодіючи з нею, дуже чітко візуалізує і промальовує емоції й передчуття.

Мій старший брат Олександр був штурманом торгового флоту. Якось він привіз із Ліверпуля туалетне мило, яке мало назву „LUX“. Мені здавалося, що воно випромінює найчарівніший у світі аромат. Ми його поклали у шафі серед білизни, яка вбирала ніжні й чарівні пахощі. Це були 1970-ті...

Згодом, років через двадцять, нам подарували таке самісіньке мило. Аромат не змінився зовсім, він проявив у пам’яті цілий пласт мого дитинства в усіх деталях і відчуттях...

Гори пахнуть міцною мікстурою розмаїтих ґрунтових відтінків, синергійно переплетених з густотою лісових барв.

Свята випромінюють суміш хвойних еліксирів і ефірних олій цитрусових, а ще збудливі аромати кулінарних смаколиків і наїдків.

Є запахи швидкоплинні, летючі.

А є і сталі, правічні, вони ровесники нашої планети.

Легкий морський бриз, підхоплений зефіром, ніжно торкається тіла, осідаючи невидимими краплинками, дарує романтичну і світлу насолоду. Це єднання солі та йоду, примножене вічним живодайним теплом Великого Світила.

Петрикор – запах зволоженої свіжої землі після рясної зливи, підсилений геосміном, утвореним органічними сполуками.

Вогонь творить різнодухі дими, насичує повітря багатобарвними субстанціями.

Повітря приймає і переплітає нескінченну палітру всіляких запахів. Етер бринить не тільки засиллям електронних хвиль, а й купою різноликих пахощів.

Лікувальна властивість запахів створила аромотерапію.

Але запахи можуть завдати шкоди і навіть вбити все живе...

Пахніння подорожують Світом завдяки атмосфері. Братаючись, вони стають частиною великої природної стихії. Живе і рухливе повітря хвацько міксує всілякі аромати, примушуючи їх грати тріо і квартети, а то й співати хором з великим оркестром. Проходячи містом, ніс вихоплює нерівні багатошарові запахи свіжої випічки й автомобільні вихлопи, ресторанні пахощі та дух бродіння смітників, квітучі каштани і їдкі дими...

Парфумерні аромати перетворилися на тверду науку, тісно переплетену з тонким ремеслом, дозволяючи застосовувати найширший діапазон найвишуканіших чар. Тонкі п’янкі нотки і густий лоскітливий у носі тон.

Квітково-цитрусові відтінки протистоять важким тютюново-фізіологічним тріолям. Мета одна – привернути увагу, з усіма можливими наслідками, і додати відчуття самоствердження.

У церковних обрядах пахощі набувають сакрально-магічного значення, перетворюються на асоціативні постулати завдяки ладану, що утворює дим – фіміам.

Чорно-червона війна володіє запахами землі та крові, вогню і згарищ. Найогидніше явище у світі пахне болем і смертю, страхом і розпачем, ненавистю і злобою. Війна не тільки підсилює емпатію, а й своєю кістлявою рукою витягає з душі людської все найбридкіше.

Запахи манять, лікують, насторожують, попереджають, дарують радість і щастя, денервують, дратують, заспокоюють, збуджують і, зрештою, дають надію.

Фізіологічні запахи, які продукує наше тіло, є архетипними, вони супроводжують людину сотні тисяч років. Вони знакові й беззаперечні.

Музейні паркети надійно зберігають тонкі і зворушливі аромати дитинства. Сублімація пахощів живильних субстанцій з мигдалево-піхтово-дамарними прозоростями, що віками живуть на мистецьких поверхнях, є потужним порталом у складну поліфонічну збірку споминів. Викликають солодку тугу і радісне хвилювання. Кубики кольорової смальти, де кожен відповідає за окремий аромат, строкатим різнобарв’ям збуджують уяву і надихають, запрошуючи до творіння. У галереях живе дух мистецької робітні!

Знайомство з новими локаціями, просторами й оселями починається через візуальне сприйняття і, звісно ж, нюх. Приємні аромати підсилюють видиму картину, і навпаки – різного роду неприязні запахи відштовхують і насторожують.

Кулінарія цілого світу спирається на ароматичні нюанси. Вони лягають в основу смакових якостей, доповнюють і посилюють насолоду від їжі.

Аромат свіжонадрукованої книги, тонкощі вокзального духу, пахощі квітучих лавандових полів, духмяність країн Середземномор’я...

Часом скидається на те, що запах матеріалізується, має колір, набуває структури і фактури. Навіть звучить і промовляє. Дає відчуття духу плину часу, підкреслюючи, що він є невідривним і надважливим елементом нашого земного буття.