П. Карманський

Львів, 15 лютого.   Наше зацікавлення японцями датується російсько-японською війною, якої вислід був для цілого світу сензаційною несподіванкою. З того часу між усіма народами Азії за японцями утрималося упривілейоване становище, як за народом на азійському сході найбільше модерним, культурним, організованим і геройським.  
15.02.42 | |
Хрещатицький перевулок. Тут стоїть невеличкий будиночок в садку з високою огорожею. При вході в будиночок — дошка з написом, що тут жив у 1846 році Тарас Григорович Шевченко.   Заходиш до середини схвильований. Тут билося живе серце людини, яка думала про весь український народ і страждала в ім'я кращої долі всіх трудящих і поневолених. Тут жив Шевченко, який вже стояв на вершинах своєї творчості, осяяний славою, овіяний мріями про прекрасне майбутнє, Шевченко — "вольний художник", автор відомих тоді тільки його найближчим другам політичних поем.  
09.03.41 | |
Жив на відшибі, "далеко від світу", тобто від осель з европейцями, і дістатися до його "сітіо" (посілости) не було легко. Треба було добре повипарювати собі тіло на сідлі з добрим мулом, на карколомних стежках, поки довелося за лісовою гущавиною добачити простору, на кілька квадратних кільометрів поляну — царство нашого симпатичного земляка. За три доби томливої дороги не все поталанило звичайному вершникові добитися туди.  
07.01.39 | Бразилія |
Ох, Отче наш благий, котрий цариш на небі / І вказуєш цілій вселенній правий путь, / До Тебе ми з низин звертаємся в потребі / І молимо з глибин: Ласкав нам, Отче, будь!  
15.11.19 | | в 1918-у
Земляче! стань, зітхни, спусти твій зір зі встиду / І спаленій лицем за людоїда брата!
15.11.19 | | в 1918-у
На кладьбища спускає небо тіни / І присипляє надмогильну тугу. / Проснулись coви і гукають: пугу! / А вітер дзвонить в струни мандоліни.
12.11.19 | | в 1918-у
Порвім на кобзах струни скорби й туги / І не співаймо тренів надмогильних! / Заграймо громом дикої потуги / І визвім з гробу лицарів всесильних!
12.11.19 | | в 1918-у
(La morte dei forti e spettacolo di dignitа.) З проклямації Г. Чернускі 1848 р.
01.11.19 | | в 1918-у