Хам

(Ескіз зі школи життя).

Ще в Київі оповістив я під коротким заголовком "Раб" ескіз типа, який дуже перешкоджує в будові нашої державности. І досі багато людей, які люблять обсервувати світ, говорять міні, що зустрічають мого раба. За той час вистудіював я другий тип, на мій погляд не менше інтересний. Це тип, яким Поляки так радо тикають нам у вічі. На жаль — треба признати, що він у нас дійсно гарно розвівся. А виглядає він так:

1) Основна, засаднича риса характеру хама — це плазунство перед "іміющими владу" при рівночаснім задиранні носа перед "неіміющими влади". Коли на хама дивитеся з цеї точки погляду, то скоро научитесь одріжняти ріжні роди хамського типу, що міниться всякими красками, як хамелєон. Хам в оден мент уміє бути брутальний і солодкий, в оден мент не добачує й не дочуває та заразом уміє дивитися бистріще чим рись і слухати сторожко як заяць. А все це залежить од того, хто переходить попри хама, чи людина, яка має владу, чи людина, яка влади не має.

2) Одначе цей рід хамського типа хоч дуже неприємний, та ще не найгірший. Таким являється рід хама, що хоче удавати аристократа й притім опирається на принципах демократизма. Воно парадоксальне але — правдиве. Такий рід хамського типа уважає кожду працю, яку йому приділите, за надто низьку для себе або що найменше за невідповідну. В обороні свойого лінивства такий хам може здобутися на відвагу навіть супроти свого шефа, — розуміється, коли має надію, що може його наклепами (хам називає наклеп "критикою") вигризти, або що його шеф сам плюне і забереться. Тоді такий хам відважний як Леонід в Темопілях і вигукує, чому цеі роботи, яку ви йому приділюєте, не даєте иншому, або навіть не робите самі. Це останнє хам замітить вам тоді, коли певний, що ви вже довго не видержите його товариства й підете собі куди очі понесуть.

3) Хам, особисто діткнутий, заявить вам без обиняків, що перестає працювати для загального добра, що він був дурний, що досі працював, але тепер уже не буде і т. д. А що хам упертий, отож виконує свою постанову, хиба що лучиться йому нагода — пімститися на кім небудь: тоді хам знов піде "працювати" на народню ниву...

4) Хам безумовно мстивий. Він не забуде вам нічого — навіть того, коли ви колись, завалені працею, не могли йому присвятити тілько часу, кілько хам хотів вас мучити своїм хамством. І горе вам, коли ви чогось потребуєте од хама. Хам тоді проковтне патик. Коли вам з досвіду відомо, що це значить, то не треба вам вияснювати. А коли невідомо, то теж не треба, бо все одно не зрозумієте самої теорії: це треба в практиці пережити.

5) Хам — уроджений "критик". Він усе вам скритикує, що хочете. Він вам викаже, що Солон був крайним дурнем а Наполеон менше розумівся на військовім ділі, як наш отаман, що вічно "формує загін". Ніяких реальних обставин хам при своїй критиці не бере під увагу. Він — критикує, як сокирою рубає. Не дивиться, чи це принесе яку користь, чи ні.

6) Грубо помилявбися той, хто думав би, що хам мусить бути нечесний. Ні. Ні. Він дуже часто буває чесним чоловіком: не краде, не розбиває, не грабує, а вас очорнює тільки із-за недостачі відповідноі інтелігенціі для оцінки гірких обставин, серед яких ви працювали. І мабуть якраз тому, що хам звичайно не буває нечесний — він такий мстивий і такий падкий на підозрівання та наклепи.

Це, що я тут написав, — виплив обсерваціі дійсних проявів життя, дійсних живучих людей. Але мимо цього не шукайте між своіми знайомими такого ідеального типа хама — бо це ідеал. А ви знайдете тільки поодинокі риси цего типа.