Писати му про тип, не про одну або другу людину. Для того не шукайте між своїми знайомими того, якого описую. Не шукайте — цей тип сам кидаєть ся у вічі.
Я його дуже бою ся — цього раба. Нікого так не бою ся.
Ось він переді мною:
Лінивий, Боже мій, який він лінивий! Нічого не робить і нічого не знає. Тільки меле язиком і всіх підозріває в нечесних ділах. Раб взагалі не припускає, що живуть на світі люде, яких не можна купити для поганого діла.
Раб образливий. Ох, який він образливий! В кожнім вашім слові бачить глум над ним рабом. Але він образливий тільки від свого. Чужий може над ним глумитись, скільки схоче, може йому наголювати в лице, набити, копати, — раб на це не реаґує: "не дасть ся спровокувати!"
Але супроти своїх раб дуже амбітний: він безумовно не підпорядкуєть ся своій владі і нічим ій не допоможе, бо всяка непримусова праця для раба за низька, всяке становище — замале.
Раб почуває свою нездібність, до якої небудь упорядкованої праці — і для того всяке становище для нього за низьке.
Ох, який він страшний, цей раб.
Бачу його як живого. Ось там стоїть в кімнаті штабу як старшина для доручень. На силу його там поставили.
Входить хтось і питає:
Де начальник постачання ?
Не знаю, — відповідає ліниво раб.
Може знаєте, де начальник штабу?
Не знаю.
А може знаєте, де його кімната? або кватера?
Не знаю.
І так можете рабові завдати сто питань — напевно не одержите ні одної відповіді, яка-б вам придала ся. Раб не знає ні одної адреси, ні одного числа телєфону, ні одного назвиска людей, які працюють. І не запише собі нічого хочби ви тисячу разів просили його про це. А як ви йому напишите все, що він повинен знати, то він загубить список. А як ви приліпите йому на стіні цей список, то раб відірве його і дасть своєму знайомому, або й зовсім незнайомому, який запитає, його про що небудь. А по тому раб образить ся на вас, коли ви запитаєте його, де цей список.
Раб не має почуття часу. Коли приобіцяє вам, що прийде напр. о год. 10 рано, то будьте певні, що або спізнить ся або зовсім не прийде. — Запитаний опісля, чому так поступив, напевно образить ся, як тигр. Чужий солдат штовхне його грубшим кіньцем винтовки двічи в крижі. Тильки ліниво скривить ся й піде.
Часом рабові щось станеть ся й він починає щось робити. Тоді він так "робить", з десятьох справ поперед береть ся до найменше потрібної, яку можна зробити й за рік. За це напевно не полагодить справи. І напевно "знеохотить ся" вже при першій справі.
Раб ніколи не має часу, хоч нічого не робить.
Спеціяльність раба — це робити другому перешкоди. Він огранично не зносить ніякого порядку. Напр., коли ви йому скажете, що в кімнатах треба зробити порядок, то раб замісць того, щоб закликати слугу, — збудить шефа штабу, який уже три ночі не спав, і скаже йому, що треба зробити лад у кімнатах. А коли йому скаже, що так не робить ся, раб образить ся.
Раб незвичайно дотепно викручуєть. Коли ви напр., пошлете його до Галичини по бензін, як кур'єра, то раб іде і скаже, що тут не треба бензіна, а вернувшись не привезе ні одного часопису, ні одноі певноі звістки про те, що там дієть ся. І тоді любо з ним поговорити й послухати його викрутів.
Раб органично не вміє лучити людей між собою. Коли ви накажете йому, напр., замовити обід для сотні салдатів і дуже припильнуєте його, щоб він цей наказ виконав, тоді побачите таке, яке я бачив. Раб дійсно замовить обід і навіть, коли йому двадцять разів пригадаєте, переконаєть ся про те, що обід приготований. Але потому щезне і ніхто раба не знайде, так, що сотня мимо того обіду не дістане, бо раб не повідомить її, де той обід приготований для неі.
Я міг би вам іще довго оповідати про раба. Але то що? Виж його бачите на кожнім ступні. Підіть лише до котрого небуть штабу, або міністерства, або канцелярії. Ззложу ся з вами о автомобіль, якого не маю (хоч у двох штабах прирекли мені дати його), що раб викличе у вас подив на один підпис ждатимете у раба 3—4 години.
Я дуже бою ся раба. Нічого й нікого так не бою ся...
[Український голос, 25.01.1919]
25.01.1919