Ассанж і Кремль vs США

Тепер уже неспростовно доведено, що Джуліан Ассанж разом зі своїм WikiLeaks у співпраці з Москвою (а скоріш за все, на її замовлення і під її наглядом) втручався у президентську кампанію в США 2016 року. Можливо, саме його компрометуючі інформаційні викиди проти Гілларі Клінтон і дозволили перемогти Дональдові Трампу.

 

 

Про зв'язок Ассанжа з російськими спецслужбами, їхню співпрацю в намаганні вплинути на американські вибори розповіли цього тижня у своїх журналістських розслідуваннях британська газета The Times і американський телеканал CNN. В основу журналістського матеріалу лягли дані анонімних джерел і звіти іспанської охоронної компанії UC Global, яка стежила за Ассанжем на замовлення уряду Еквадору.

 

Чи не дивно: влада країни анґажує іноземну фірму, аби стежити за особою, котрій надано політичний притулок у амбасаді? Невже бракувало власної служби безпеки дипломатичного представництва? І що такого міг зробити азилянт, адже за своїм статусом він мав би сидіти нижче трави тихіше води й бути безмежно вдячним своїм покровителям, що не віддали його на розправу американцям, британцям чи шведам? Але не все виявилося таким простим.

 

Спробуємо розібратися. Отже, 19 червня 2012 року Джуліан Ассанж, тікаючи від кримінального переслідування з боку США і Швеції, попросив політичного притулку в лондонській амбасаді Еквадору. І його прохання про азиль було задоволено. Відомо, що цьому посприяв тодішній еквадорський президент Рафаель Корреа, котрий тоді відбував вже свою другу каденцію на посаді.

 

Навіщо йому був потрібен цей менінгіт у вигляді засновника WikiLeaks? Адже до ворожки не ходити, що такий крок призведе до конфлікту зі Сполученими Штатами, не кажучи вже про масу інших незручностей. Тут слід нагадати, що президентську посаду Корреа завоював на виборах 2006 року завдяки своїм соціалістичним гаслам на підтримку «простих людей» і виразній антиамериканської риториці. Він заявляв, що його зовнішньополітичний курс матиме на меті створення єдиного латиноамериканського блоку і боротьбу з гегемонією США. В одному з передвиборчих виступів він обізвав тодішнього президента США Джорджа Буша-молодшого  «надзвичайно тупою людиною». Корреа виступав не лише проти створення спільної зони торгівлі зі США, а й проти пролонґації з Вашінґтоном чинного договору про оренду військово-повітряної бази на заході Еквадору.

 

Отже з мотивом надання притулку більш-менш зрозуміло. Але навіщо було забезпечувати Ассанжеві у дипломатичному представництві режим необмеженого сприяння і спеціальні умови для роботи? Адже, як подається в сюжеті CNN, Ассанжеві дозволили організувати в амбасаді щось на кшталт командного центру. Він домігся, щоб йому надали необмежений доступ до інтернету й телефонний зв'язок. Щобільше, азилянтові дозволили проводити таємні зустрічі, він мав право складати список тих, хто міг вільно відвідувати дипломатичне представництво, уникаючи процедури обшуку. Окрім того, Ассанж отримав право викреслювати імена людей з журналів відвідувань.

 

У червні 2016 року, як подається в звітах UC Global, Ассанж провів у амбасаді 75 зустрічей. Наприклад, він п'ять разів зустрічався з працівниками російського пропагандистського телеканалу RT. Він, зокрема, двічі спілкувався з керівником RT у Великій Британії Миколою Богачіхіним. І саме тоді президентська кампанія в Сполучених Штатах набувала свого найбільшого загострення.

 

У липні 2016 року до Джуліана Ассанжа приходили німці Ендрю Мюллер-Маґун і Бернд Фікс, котрих CNN називає «гакерами світового рівня». Саме вони, скоріш за все, передали Ассанжеві листи, викрадені в Національного комітету Демократичної партії США на замовлення російських спецслужб. Ці листи, опубліковані на сайті WikiLeaks, стали однією з «козирних карт» у пропагандистській кампанії з дискредитації кандидатки від Демократичної партії Гілларі Клінтон. Багато хто з експертів вважає, що саме цей витік і забезпечив перемогу Дональдові Трампу.  

 

Водночас рапорт UC Global вказує теж на те, що Ассанж ставав чимраз більшою проблемою для еквадорських дипломатів. І не лише у зв’язку зі спалахом скандалу навколо втручання в американські вибори, який мимоволі вплутав Еквадор у міжнародний конфлікт, а також через численні чвари азилянта з персоналом амбасади. Говорилося про сварливий характер Ассанжа, а ще про його прикрого кота, котрий паскудив, де йому заманеться, а господар відмовлявся за ним прибирати.  

 

Зараз сам Корреа – тепер уже екс-президент Еквадору – нарікає на свою надмірну доброту щодо Ассанжа і кається, що забезпечив йому такі умови. Політик запевняє, що жодним чином не  сприяв діяльності WikiLeaks у його намаганнях вплинути на американські вибори на боці Трампа. «Пані Клінтон мені значно ближча, ніж Трамп. Я знайомий з Гілларі, я шаную її. А Трамп є ворогом наших міґрантів», – стверджував Корреа в інтервю CNN. Хоча визнав, що еквадорська влада знала про інтервенцію Ассанжа у вибори в США, але не змогла йому перешкодити.

 

«Ми знали, що він втручається у вибори, і ми на це не погоджувалися. У нас є принципи й чіткі цінності, тож якщо ми не дозволяємо будь-кому втручатися в наш вибір, то ми не можемо допустити нічого подібного щодо іншої країни – тим більше, такого нашого друга, як США», – запевнив. От цікаво: США вже стали для нього й Еквадору другом? Зрештою, як відомо, лише дурні не змінюють своєї позиції.  

 

Спробуймо поміркувати: навіщо тодішній президент надав засновнику WikiLeaks режим максимального сприяння? Чому він не наважився перешкодити його антизаконній діяльності? Для підтримання реноме та суспільного схвалення на батьківщині вистачило б вже самого надання притулку, все решта було надмірним. Але зважмо на те, що Ассанж працював на російські інтереси.

 

Причому втручанням у вибори в США 2016 року це не обмежилося. Вже чітко доведено, що він зі своїм WikiLeaks втрутився і у внутрішні іспанські справи. Ассанж чітко став на бік каталонських сепаратистів і почав виступати на їхню підтримку. Зайве казати, що й тут його інтереси чітко збіглися з інтересами Кремля. І цією своєю прокаталонською діяльністю Ассанж викликав страшну лють Мадрида. А в іспанського уряду дуже добрі відносини з Еквадором, який нівроку залежить від Іспанії. 

 

Щойно після цього в Ассанжа почалися серйозні неприємності – зокрема, йому відімкнули інтернет. А чому ж не зробили цього раніше, чому навіть Корреа, коли був президентом, не наважився наказати відрубати неслухняного азилянта від світової павутини? Можна припустити, що в Кремля був потужний компромат на екс-президента Еквадору або серйозний фінансовий інтерес. У будь-якому разі, Москва знайшла свій метод впливу на нього, аби забезпечити Ассанжеві безперешкодну працю. Тоді стає зрозумілим, чому для слідкування за азилянтом було залучено не працівників еквадорських спецслужб, а іноземну фірму – аби не дратувати росіян, з яким, очевидно, була відповідна домовленість.

 

І щойно коли до влади прийшов новий президент, вдалося зламати цю ситуацію. Хоча не одразу. Новий президент з веселим ім’ям Ленін Морено очолив країну в травні 2017 року. Щойно через рік, у липні 2018-го, він заявив про намір нарешті прогнати знахабнілого Джуліана Асанжа з амбасади в Лондоні. Але щоби реалізувати свої погрози, йому знадобилося ще дев’ять місяців. Щойно у квітні цього року Морено виступив із відеозверненням, в якому звинуватив Ассанжа в порушенні міжнародних конвенцій і в «нешанобливій та агресивній поведінці». Незабаром після цього МЗС Еквадору повідомило, що Ассанжа позбавлено статусу азилянта.

 

Засновникові WikiLeaks довелося полишити стіни амбасади і вийти на вулицю, де його зразу ж заарештувала британська поліція. Лондонський суд виніс йому вирок – 50 тижнів позбавлення волі за зневагу до судової системи (йдеться про іґнорування Ассанжем судових повісток).

 

Зараз США очікують екстрадиції Ассанжа з Великої Британії. У Сполучених Штатах його серед іншого звинувачують у шпигунстві й у змові з метою зламу урядового комп'ютера. Якщо всі провини Ассанжа вдасться довести, то йому доведеться надовго залишитися за ґратами – років так на 175.

 

А що загрожує тим, хто співпрацював з Ассанжем з російського боку? Автори сюжетів на CNN щиро визнають: секретні служби США стверджували з самого початку, що організація WikiLeaks отримала викрадені у Національного комітету Демократичної партії США документи від російського уряду. Спецпрокурор Роберт Мюллер також припустив це в своєму обвинувальному висновку проти десятка російських гакерів. Але всі підозрювані благополучно живуть у Росії, так що США, скоріш за все, ніколи не представлять громадськості чіткі докази (на рівні, як то кажуть, smoking gun) і ніколи не доведуть в суді, що Росія працювала з WikiLeaks.

 

19.07.2019