У другій половині червня європейські компанії знову зафіксували надходження забрудненої російської нафти до власних систем. Перший подібний ексцес, значно масштабніший, навесні спричинив великі збитки на першій ланці маршруту «чорного російського золота» – у Білорусі. Сировина з завищеним рівнем хлорорганіки частково заблокувала роботу білоруської ділянки нафтопроводу «Дружба» і пошкодила обладнання на Мозирському нафтопереробному заводі.
Що ж до України, то наша компанія «Укртранснафта» була змушена призупинити транзит нафти до європейських споживачів через відмову Словаччини й Угорщини приймати нечисту сировину. Забруднена нафта й досі ходить українською ділянкою нафтопроводу «Дружба». Згідно з оцінками оператора, на очищення системи знадобиться ще приблизно квартал.
Z довідувався, наскільки значною є шкода, завдана брудною російською нафтою нашій «трубі», і чи не применшують масштабів збитків в Україні.
Бруд у «Дружбі»
Акціонерне товариство «Укртранснафта» повідомило 19 червня: згідно з оцінками українського оператора, для повного звільнення української ділянки нафтопроводу «Дружба» від некондиційної нафти з Росії може знадобитися від трьох до п'яти місяців.
«Наразі компанія звільнила одну нитку нафтопроводу "Дружба" від нафти з підвищеним вмістом хлорорганічних сполук, що дозволило відновити транзит українською ділянкою нафтопроводу (українська ділянка загалом має дві нитки, – Z)», – повідомили в «Укртранснафті».
«Укртранснафта» порилюднила свою позицію, відповідаючи на інформаційний запит «Німецької хвилі». Але загалом «Укртранснафта» не розголошує подробиць забруднення. Зокрема, дотепер немає інформації про обсяг збитків і масштаби забруднення системи. Відповідь «Німецькій хвилі» – один із небагатьох офіційних виступів оператора. При цьому – що характерно – ця відповідь майже дослівно повторює пресреліз, оприлюднений транзитером іще в травні. Відтоді щось мало би і змінитися, чи не так? Але в «Укртранснафті» просто змінили декілька дат.
«Укртраснафта» вибрала неконфронтаційну тактику для Росії
Фізично забруднена нафта з моменту інциденту залишалася в українській системі – «Укртраснафта» не здійснювала перекачку некондиційної нафти назад у російському напрямку, покликаючись на відсутність технічної можливості. Натомість нафту з завищеним вмістом хлорорганіки перекачували партіями європейським споживачам згідно з графіком і обсягами, узгодженими всіма операторами трубопроводу «Дружба».
Очищення системи відбувається у той спосіб, що забруднену сировину поступово «скидають» дозованими партіями у європейському напрямку, згідно з домовленостями сторін, досягнутими у травні.
«Укртранснафта» зазначає, що брудну нафту тимчасово тримають у резервуарах. Україну ніхто не робить «крайньою»; проблема трактується як спільна. Принаймні, так писали працівники компанії у Facebook, заспокоюючи українських користувачів з приводу можливих наслідків інциденту.
«Чиста транзитна нафта заміщує ту, що не відповідає якісним показникам, – писав SMM-спеціаліст компанії. – Некондиційна нафта нікуди не зникає, вона тимчасово приймається у резервуарні парки – наші, словацькі, угорські, адже відновлення транзиту – це спільне завдання для усіх операторів "Дружби"».
Оприлюднені заяви «Укртранснафта» вказують, що наразі в Україні в трубі є щонайменше 250 тис. тонн «брудної» нафти (одна нитка дiаметром 720 мм і довжиною 686,5 км). Російський «Комерсант» повідомив, що загалом в Україну надійшло 700 тис. тонн, в якій було десь 175 тонн хлорорганіки (з боку Білорусі повідомлялося про 25-кратне перевищення гранично допустимих норм в 10 ppm при звиклому вмісті хлорорганіки в нафті сорту Ural 1 ppm). Росія планує продавати напівочищену нафту з вмістом 3-5 ppm (з липня в РФ вступив в дію новий ГОСТ, що визначає гранично допустиму концентрацію хлороганіки в 6 ppm), це означає, що кожен мільйон тонн перекачаної нафти виводить 2-4 тонни хлорорганіки з забрудненої нафти. Тобто, щоб очистити другу нитку української «Дружби», потрібно перекачати 15-30 млн чистої нафти, а ще ж залишається брудна нафта, злита в українські резервуари. У 2018 транзит нафти по «Дружбі» склав 13,3 млн т – звідки взявся термін «від трьох до п'яти місяців», залишається цілком незрозуміло. І не факт, що Росія спочатку буде очищувати свою трубопровідну систему, тобто на українську «Дружбу» буде надходити вже оця напівочищена нафта, в яку скидувати надлишок хлоорганіки з української «забрудненої» гілки буде неможливо.
«А чи є цей потік дійсно чистим?»
Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар підтверджує в коментарі Z: офіційної інформації про масштаби забруднення дійсно немає, а подробиць з нашого, українського, боку бракує.
«Українська сторона, на жаль, діяла найменш інформативно і, я би так сказав, не реактивно», – констатує експерт.
Пан Гончар зазначає, що реакція Білорусі на проблему була більш блискавичною, втім, він додає, що в Білорусі й збитки були вагоміші: нафта не просто пересувалася транзитом у трубі, а пішла на переобробку в Мозирі.
Схема забруднення, укладена російським «Комерсантом»
«Спочатку українська сторона говорила, що ніяких проблем у нас взагалі не виникло. Мовляв, проблема тільки в тому, що далі європейські споживачі російської нафти відмовилися її приймати. Це, звісно, створило проблеми "Укртранснафті" – бо європейці повертають нафту назад, відповідно, її слід прийняти тим же шляхом, яким вона пройшла в Центральну Європу. Згодом компанія уточнила: звичайно, доведеться виконати додаткову роботу – а це збитки. І за результатами ми, мовляв, виставимо інвойси на відшкодування», – переповідає Гончар.
Пан Михайло вважає, що витіснити забруднену нафту з системи буде не так просто. Він підтверджує: щоб очистити трубу згідно з оптимістичними передбачннями, на котрі покладаються сторони, треба отримувати з боку Росії чисту нафту. Якщо вона вже матиме домішки, то процес затягнеться.
«Росіяни запропонували механізм вирішення проблеми, який полягає в тому, щоб частину сировини змішувати з брудною нафтою в пропорції, яка дає концентрацію хлорорганіки не вище 9 ppm. Я бачив розрахунки експертів, згідно з котрими для цього треба задіяти приблизно третину всього річного нафтового експорту Росії. І це за умови, що з боку Росії надалі йтиме тільки чиста нафта… От загнали цю нафту в резервуарні парки тієї ж "Укртранснафти". Ці резервуари невеликі, вони перевантажені. Тепер треба потихеньку цю брудну нафту додавати в потік чистої нафти. А чи є той потік дійсно чистим? Давати прогнози про тривалість очищення я би не брався», – констатує Михайло Гончар.
Покарати збиточника
Компанія «Укртранснафта» не б'є на сполох і утримується від висловлення офіційних претензій російській «Транснєфті».
Росія запропонувала партнерам залагодити проблему в позасудовий, переговорний спосіб. Як виглядає із інтерв’ю гендиректора АТ «Укртранснафта» Миколи Гавриленка, українська сторона погодилася на такий формат.
«У нинішній ситуації у нас нема змоги оголошувати якісь претензії до "Транснєфті" щодо того, що нафта гіршої якості потрапила в нафтопровід. Бо для того, щоб доказати, чи вона кращої якості чи гіршої, "Укртранснафті" слід призупинити прокачування, винайняти сюрвеєрів, зафіксувати якість нафти і потім розпочати претензійно-позовну діяльність», – пояснив Гавриленко в інтерв'ю аґенції «Інтерфакс-Україна».
Значну частину недоброї нафти утримують у резервуарах під Бродами
Гендиректор «Укртранснафти» додав, що компанія не займається пробами сировини на вміст хлорорганіки, а виконує лише передбачену контрактом роботу – транзит. Відтак Микола Гарвиленко не знає, якої якості була нафта в момент спалаху скандалу. Хлорорганічні проби взяли лише після тривожних депеш від партнерів. «Загалом, це нафта марки Urals з певними нюансами. В цьому випадку – по хлору», – пояснив менеджер компанії.
Микола Гавриленко стверджує, що «заяви, начебто це принесе нам якісь скажені збитки, нічого спільного з правдою не мають».
«Звичайно, цей нестандартний режим спричиняє додаткові матеріальні видатки. Наразі ми провадимо переговори з "Транснєфтю" про компенсацію цих витрат. Полічити їх ми поки що не можемо. Теоретично, зазнаватимемо ці витрати протягом двох-трьох місяців», – поінформував Гавриленко.
З його слів, основні видатки пов’язані з понаднормовими витратами на електроенергію і з посиленим залученням персоналу. «От ці видатки ми спільно з "Транснєфтью" відкалькулюємо, вони вже погодились їх компенсувати. Відповідно, на цьому і закінчиться ця епопея», – сказав Гавриленко.
Фахівці зазначають: дихлоретан є небезпечним для устаткування при переробці, при нагріванні, спричиняючи інтенсинву корозію. Натомість для самих труб при звичайних емпературах він практично нешкідливий.
Завідувач кафедрою технологій переробки нафти Російського університету нафти і газу Владімір Капустін розповів у інтерв'ю "РБК": при виробництві бензину "процес такий швидкий і агресивний, що приводить до утворення дир в обладнанні". З його слів, ця речовина діє слабкіше на устаткування з виробництва дизелю. А трубопровідну систему не пошкоджує.
Росія тисне
Президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар характеризує позицію української сторони як безхарáктерну. На його думку, покладатися на усне слово росіян небезпечно. Пан Гончар пересвідчується у власній правоті, коли спостерігає за дебатами між Росією та Білоруссю щодо відшкодування збитків.
«Росія спочатку відчувала себе винуватою. А тепер вони знахабніли: "Ми вам (білорусам, – Z) дешеву нафту даємо, а ви нам претензії висуваєте?! Ми в кінці року підіб’ємо баланс і подивимося, що кому хто винен"», – коментує Гончар.
«Бачачи певну беззубість позиції української сторони, я не виключаю, що російська "Транснєфть" також намагатиметься грати в певні ігри і з "Укртранснафтою"», – припускає експерт.
Михайло Гончар зазначає, що на українську сторону тисне завершення транзитного контракту з «Транснєфтю», термін дії котрого спливає 16 листопада 2019 року, отож компанія намагається не розсваритися із РФ.
Експерти енергетичних програм Центру Разумкова висловили подібне припущення.
Відповідаючи на запит Z щодо того, наскільки вигідними для української сторони є домовленості про спосіб очищення нафтопроводу, експерти Центру Разумкова зазначили: по-перше, на їхнє переконання, фахівці «Укртранснафти» здатні технічно вирішити проблеми будь-якої складності, зокрема стосовно вжиття всіх необхідних заходів з очищення нафтопроводу. По-друге, давати категоричні оцінки планові заходів таки неможливо, бо «про домовленості на багатосторонніх переговорах немає офіційної інформації».
«Можна лише зробити припущення, що вони безпосередньо пов’язані з діалогом між компаніями "Укртранснафта" та "Транснєфть" щодо пролонгації/перепідписання договору про транзит нафти територією України до Європи», – припустили експерти Центру Разумкова в письмовій відповіді Z.
На їхню думку, проект такого договору слід обов’язково погодити на рівні Кабінету Міністрів України та/або РНБОУ, «оскільки йдеться про важливі питання стратегії та енергетичної безпеки України».
«На жаль, ми не володіємо інформацією стосовно погодження компанії "Укртранснафта" прийняти пропозицію РФ здійснити компенсацію у позасудовий спосіб, проте вважаємо, що такий спосіб є ризикованим. З інформаційних джерел відомо, що вирішення РФ проблеми, яка пов’язана із забрудненою нафтою, обійдеться в сотні мільйонів доларів (компенсації мають бути виплачені виробникам, транспортним компаніям, трейдерам), однак РФ обіцяє виплатити компенсацію своїм покупцям/трейдерам (у відповідь на їхні претензії) лише після того, як забруднена нафта буде продана», – ідеться у коментарі експертів.
Михайло Гончар зазначає: в полеміку щодо транзиту нафти обов’язково мусить втрутитися уряд. На його думку, залишати цю проблему на корпоративному рівні – тобто на рівні «Уктранснафти» і «Транснєфті» – необачно. «Це питання давно не є питанням лише "Уктранснафти". Це справа стратегічного державного інтересу – питання треба поставити принаймні на урядовому рівні. Але, бачимо, всі пішли на вибори», – констатує експерт.
Швидкі гроші
Білорусь оголосила про постачання некондиційної нафти з Росії ввечері 19 квітня.
Невдовзі Міненерго Росії підтвердило факт забруднення російської нафти дихлоретаном – речовиною із сильними корозійними властивостями.
Зупинка в роботі нафтопроводу «Дружба» відбулася 25 квітня 2019 року через відмову європейських компаній прийняти російську сировину.
Відновити транзит російської нафти до країн Євросоюзу «Укртранснафті» вдалося 11 травня після підтвердження європейською стороною згоди приймати сировину.
17 травня оператор нафтотранспортної системи України вдруге вимушено призупинив транзит у зв’язку з потребою європейських партнерів у додатковому часі на проведення підготовчих заходів. 21 травня транзит відновився.
У Росії відкрили кримінальну справу за фактом шахрайства, запідозривши в забрудненні нафтопроводу групу ділків середньої ланки з нафтового комплексу РФ. Ці люди начебто викрали частину нафти, а потім намагалися приховати крадіжку, заливши у систему забруднений ресурс.
Михайло Гончар сумнівається, що причиною забруднення стали крадіжки чиновників нижчої ланки. На його думку, обсяги забруднення свідчать про те, що проблема є системною. Він її називає «російським токсикозом».
«Обсяги забрудненої нафти, котра потрапила в нафтопроводи, орієнтовно становлять 5 мільйонів тонн. Жодні дрібні відправники, жодні так звані диверсанти не могли забруднити такої кількості нафти у такий короткий проміжок часу. Це хтось із "крупняка". А такий "крупняк" у Росії добре відомий. Це компанія "Роснєфть"», – припускає Гончар.
Та бачимо, що «опасно»...
На думку Михайла Гончара, «Роснєфть» переймалася лише тим, що їй потрібні гроші. Компанія переживає скрутні часи і має дуже важкий бюджет, отож прагне «швидкої виручки», занедбуючи якість видобутку і сумлінність бізнесу, вважає експерт.
Пан Гончар припускає, що всі ланки російської системи, вкупі з «Транснєфтю», були поінформовані про вкидання брудної нафти, але заперечувати не наважились. «Бо "Роснєфть" – це навіть не "Газпром". Це вище, ніж "Газпром". Це компанія номер один в Росії», – пояснює він.
Як резюме: інцидент не має одноразового характеру, оскільки із російського боку проблема є системною. «Перш за все, треба розібратися, якою є природа забруднення. Бо інакше реального розв’язання проблеми не буде», – вважає Михайло Гончар.
03.07.2019