Ми вкинули в горно весь пристрасний пал:
Що спалював прадідні груди,
І туга по волі вергла нас в розпал —
На бурю, на Сізіфа труди.
Хай буря лютує, регоче, реве
І проти нас котить лявіни —
Ми стриму не знаєм! нас в бурю зове
Плач битоі горем Краіни.
За нами остали лиш нужда і біль,
Що спалюють серце і мисли,
А ген перед нами над пусткою піль
Крівавіі луни повисли.
Хай буря рокоче, хай все йде в розвал!
Гроза в нас не зломить відваги:
Ми ляжем кістками і здвижемо вал,
Що спинить ворожі ватаги.
За валом, в дрімучім затінню хрестів,
Вквітчається рястом руіна
І з труду робучих лицарських синів
Воскресне нова Украіна!
Льозанна, 3. IV. 1919.
[Українські вісти, 27.05.1919]
27.05.1919