Анґела Меркель остаточно спростувала чутки про нібито наміри обійняти високу посаду в ЄУ. Тим часом Дональд Туск має реальний шанс стати президентом Польщі.
Наше видання вже писало про спекуляції, які активно мусувалися цього тижня в німецькій пресі, щодо того, чи піде чинна бундесканцлерка Анґела Меркель працювати в керівний апарат Європейської Унії після завершення каденції, а то й раніше. Ці чутки з’явилися після публікації інтерв'ю, яке керівниця німецького уряду дала газеті Süddeutsche Zeitung. Пані Меркель заявила про своє посилене почуття відповідальності за долю Європи й пообіцяла працюватиме на майбутнє континенту.
«Багато хто стурбований ситуацією в Європі, я також. Через це в мені зростає почуття відповідальності, аби разом з іншими подбати про долю цієї Європи», – зазначила пані Меркель. Про виклики й ризики для Європи Анґела Меркель розповідала також у інтерв’ю для польського видання Gazeta Wyborcza (переклад тексту на «Збручі» – «Вчимося на кризах»).
Та й дійсно, пані Меркель ніби реально натякає на бажанні заанґажуватися у роботу в структурах Європейської Унії. Причому на якійсь досить високій посаді. Ну, бо не солідно було б багаторічній лідерці Німеччини працювати на посаді якогось незначного клерка у брюссельських кабінетах.
Спекуляції щодо ймовірної майбутньої роботи Меркель у Брюсселі ґрунтувалися не лише на згаданому інтерв’ю. Президент Європейської комісії Жан-Клод Юнкер ще наприкінці квітня заявляв, що вважає за можливе й доцільне, аби Меркель, після її перебування на канцлерській посаді, відігравала важливу роль на європейському рівні. «Я не можу собі уявити Анґелу Меркель, котра зникає в небуття. Адже вона є не просто респектабельною персоною – вона є визнаним шедевром. Вона надзвичайно висококваліфікована», – заявив він, коментуючи можливість роботи Меркель у структурі Євроунії.
Виходячи зі сказаного, західні політичні коментатори почали висловлювати припущення щодо ймовірних посад Анґели Меркель. Більшість зійшлася на тому, що найкраще їй би пасувала посада президента Європейської ради, яку з грудня 2014-го вже другий термін поспіль обіймає екс-прем’єр Польщі Дональд Туск. Каденція президента Європейської ради становить 2,5 роки, тож для Туска термін повноважень закінчиться восени цього року.
Тому Анґелі Меркель, аби встигнути на цей потяг, довелося б достроково скласти повноваження бундесканцлерки (адже її каденція триватиме до осені 2021-го) або вже зачекати наступних виборів президента Ради ЄУ навесні 2022 року…
Утім німецька бундесканцлерка вирішила раз і назавжди покласти край усім цим чуткам і спекуляціям під час своєї останньої прес-конференції. Але спершу нагадаємо слова Анґели Меркель, які вона промовила ще у жовтні минулого року, коли ухвалила рішення зрезиґнувати з посади голови Християнсько-демократичного союзу: «На виборах до Бундестаґу 2021 року я не виступатиму як кандидатка в канцлери від ХДС/ХСС і не балотуватимуся до Бундестаґу взагалі. Для протоколу додам, що не претендуватиму в подальшому на жодні посади в політиці».
Отже спеціально для тих, хто припускав, що тоді пані Меркель мала на увазі лише німецькі державні посади, вона наголосила, що відкидає обіймання посад в Європейській Унії по закінченню своєї каденції як бундесканцлерки Німеччини. У четвер, 16 травня, під час прес-конференції в Берліні після зустрічі з прем’єр-міністром Нідерландів Марком Рютте вона підкреслила, що і в подальшому дотримуватиметься обіцянки, яку висловила під час резиґнації з посади в ХДС щодо завершення політичної кар’єри в 2021 році. «Не подаватимуся на жодну іншу політичну посаду, незалежно від того, де – також і в Європі», – чітко заявила пані Меркель. Вона також пояснила суть своїх сентенцій в інтерв'ю Süddeutsche Zeitung щодо «посиленого почуття відповідальності за Європу» й обіцянки «подбати про долю цієї Європи»: «Я давала це інтерв'ю як бундесканцлерка і вважаю це правильним, що як керівниця німецького уряду прагну посилити зусилля на благо кращої, функціонабельної Європи з огляду на ситуацію, яка склалася, з огляду на поляризацію».
Зі свого боку можемо додати, що пані Меркель точно не піде працювати на високополачувану посаду в «Газпромі». Як це зробив її попередник екс-канцлер Ґергард Шрьодер, котрий тепер – на побігеньках у Володимира Путіна.
Утім доля Шрьодера нас мало цікавить, значно цікавішим виглядає майбутнє вже згаданого Дональда Туска. Як ми вже казали, він відбуває нині другу каденцію президента Європейської ради. Тож балотуватися втретє йому вже не вдасться – заборонено європейським законодавством. Але от президентом Польщі він цілком може стати. Про це свідчить свіжа соціологія.
Згідно з результатами опитування громадської думки в Польщі, які провів варшавський Інститут досліджень суспільних відносин на замовлення видання Newsweek і Radio Zet, є лише два реальні претенденти на найвищу посаду в країні – чинний президент Європейської ради Дональд Туск і чинний президент Польщі Анджей Дуда.
Якби президентські вибори в Польщі відбулися цього тижня, то за Туска, який репрезентує опозиційну Громадянську платформу (ГП), проголосувало б 34,68 відсотків поляків. Репрезентанта урядової партії «Право і справедливість» Дуду підтримало б 43,73 відсотка. Решта претендентів безнадійно відстали від вказаних двох фаворитів, тож їх узагалі можна не брати до уваги.
Таким чином, саме ця пара потрапила б до другого туру виборів. Демоскопи вже моделювали ймовірний результат їхнього двобою. Вони фактично набирають рівні результати. Тобто трохи випереджає Дуда, за якого готові проголовувати 45,89% електорату, утім його відрив від Туска (44,93%) не перевищує статистичної похибки. Так що президентство Дональда Туска виглядає цілком реальним.
P.S. Однак президентська кампанія в Польщі відбудеться щойно наступного року. А от вибори до Європейського парламенту, зокрема й у Польщі, пройдуть вже за тиждень. І тут шанси для ПіС виглядають не найкращим чином, як засвідчують соціологічні дослідження того самого Інституту досліджень суспільних відносин. Лідером електоральних симпатій поляків стала Європейська коаліція, до якої входять вже згадана ГП, а також Союз демократичної лівиці, Селянська партія і «зелені». Коаліція здобуває підтримку 43,63% польських виборців. Тоді як ПіС готові підтримати лише 32,94%.
