Попри сміливі заяви деяких європейських лідерів з погрозами збивати російські літаки-порушники, Європа все ж досі не здатна вийти зі стратегічної невизначеності, у яку її ввела гібридна війна Кремля.
Незважаючи на нещодавні обнадійливі заяви президента США Дональда Трампа, європейські країни чітко усвідомлюють, що треба готуватися до сценаріїв, за яких їм доведеться самостійно давати собі раду з евентуальною, а подекуди вже й з реальною аґресією Росії. «Я вважаю, що Україна за підтримки Європейської Унії здатна боротися і відвоювати всю Україну в її первісному вигляді», – лестиво заявляє Трамп. Він ще й під’юджує європейські країни-союзники давати жорстку відсіч російським провокаціям: «Я думаю, що країни НАТО мають право збивати російські літаки, якщо ті вторгнуться в їхній повітряний простір».
Президент України Володимир Зеленський та європейські союзники Сполучених Штатів, ймовірно, не повірили своїм вухам, почувши ці сміливі філіппіки з вуст американського президента в кулуарах сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Адже буквально за кілька днів до цього той самісінький чоловік наполягав на своїй позиції, що опір Росії є безглуздим, оскільки вона виграє війну. Запевняв, що в України «немає карт», щоб змагатися з Путіним. А ще, що вторгнення майже двох десятків російських безпілотників у польський повітряний простір могло бути «помилкою».
А тут такий розворот на 180 градусів. Утім, чи ця неочікувана зміна риторики Трампа щодо України та європейської безпеки означає, що у Києві та столицях Старого континенту можна відкорковувати шампана? Аж ніяк. Адже від першого дня від своєї другої інавґурації на президентській посаді Трамп неодноразово демонстрував, що може змінити власну позицію на діаметрально протилежну буквально за лічені години.
І саме його непередбачуваність створює повну стратегічну неоднозначність для союзників щодо питання про те, наскільки «залізними» є зобов'язання Вашінґтона щодо їхньої оборони та безпеки. Зрозуміло, що страх перед можливим зіткненням зі США та їхнім стратегічним ядерним арсеналом – це головний чинник, який дійсно стримує Путіна від надміру ескалаційних дій, будь то тіньовий спектр гібридних операцій чи пряма військова аґресія.
Та поміркуймо над таким запитанням: що сталося б, якби три російські МіГ-31, які вторглися в повітряний простір Естонії, справді були збиті італійськими винищувачами F-35, які дислокуються на тамтешній авіабазі й дбають за естонське небо? Важко спрогнозувати напевно, адже в такої функції надто багато змінних. Це і реальний намір та спроможність Кремля перейти від прихованих провокацій до реальних бойових сутичок, це і готовність США допомогти союзникам, це і здатність армій європейських держав встати на захист свого сусіда тощо. Багато хто нині згадує реальний кейс Туреччини 2015 року, коли її ВПС знищили російський винищувач Су-24, який бомбардував сили сирійської опозиції та порушив повітряний простір країни-члена НАТО лише на 17 секунд. Тоді ця радикальна турецька відповідь не призвела ні до найменшої військової ескалації. Так, відбулося тривале погіршення дипломатичних та економічних відносин між Москвою та Анкарою, але ворожнеча поступово вщухла, і російські ВПС більше ніколи не повторювали своїх авіаційних інвазій.
Пригадаймо, до яких повітряних провокацій проти Європи вдавалася Росія хоча б за останній місяць, окрім вже згаданого естонського інциденту. Почалося все у ніч на 10 вересня, коли в польський повітряний простір залетіли два десятки російських дронів. 19 вересня два російських винищувачі здійснили провокаційний низький політ над польською нафтовою платформою Petrobaltic у Балтійському морі. 21 вересня російський літак-розвідник пролетів над міжнародними водами Балтійського моря з вимкненими транспондерами та без попередньо оголошеного плану польоту. 22 вересня, у повітряному просторі поблизу летовища Ґардермуен, у столиці Норвегії Осло, а також поблизу аеропорту Копенгагена з’явилися дрони «невідомого походження» (хоча насправді «цілком відомого»). Через це аеропорти довелося на кілька годин закрити й переправляти рейси в інші міста. І «тривожний місяць вересень» ще не закінчився, а Росія вже стільки всього натворила, що цілком тягне на гібридну війну.
Європа все ж набирається люті й намагається діяти жорстко, принаймні вербально. Дипломати Великої Британії, Франції та Німеччини, які працюють у Москві попередили російське керівництво, що сили ППО країн-членів НАТО готові збивати російські бойові літаки, які порушать повітряний простір держав Альянсу.
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск також прямо попередив, що відтепер усі російські об'єкти, які порушують польський повітряний простір, будуть збиватися. Президент Чехії Петр Павел сказав, що порушення Росією повітряного простору іноземних держав – це привід збити повітряну ціль. З аналогічною заявою виступив і Лондон. «Якщо нам доведеться протистояти літакам, що діють у повітряному просторі НАТО без дозволу, ми діятимемо жорстко», – запевнив міністр закордонних справ Великої Британії Іветт Купер.
«Росія не повинна мати жодних сумнівів: НАТО та союзники використовуватимуть усі необхідні військові та невійськові інструменти, відповідно до міжнародного права, для самозахисту та стримування всіх загроз з усіх напрямків. Ми діятимемо у той спосіб, той час і тими засобами, які оберемо самі. Зобов'язання за статтею 5 залишається незмінним», – заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте після консультацій щодо інциденту над Естонією.
Але чи дійсно європейці здатні реалізувати на практиці свою словесну рішучість? Впевненості такої немає. Очевидно, вони захочуть спершу отримати чітку відповідь Білого дому, чи готові США їх підтримати в разі військової ескалації. Бо незалежно від того, що Трамп говорить теоретично, цілком можливо, що на практиці він розцінить можливе збиття російського літака як «надмірну та непотрібну ескалацію», навіть якщо той увійшов до повітряного простору НАТО. І якщо це призведе до ескалації протистояння, не виключено, що американський президент покладе значну частину провини на Європу та кине її напризволяще.
А той самий генсек Рютте після цитованих вище грізних слів на адресу Москви пояснив, що проти трьох російських МіГ-31 не було застосовано жодної сили, оскільки «безпосередньої загрози не було» в повітряному просторі Естонії.
Ну, припустімо, що загрози тоді дійсно не було. Утім хто й коли аналізуватиме ситуацію в режимі реального часу й ухвалюватиме рішення щодо загрози, яку становлять ворожі літаки? Як стверджують експерти, останнє слова буде за чотиризірковим американським генералом Алексусом Грінкевичем. Він одночасно є і командувачем Європейського командування США, і головнокомандувачем Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі. На щастя, він відомий як прихильник жорсткої лінії у відносинах з Росією і неодноразово наголошував на важливості посилення східного флангу НАТО. Реагуючи на останні російські провокації Грінкевич чітко заявив: «Росія не повинна мати жодних сумнівів: НАТО і країни-члени Альянсу використовуватимуть згідно з міжнародним правом усі необхідні військові та невійськові засоби для захисту себе і стримування всіх загроз з усіх боків».
