Соціальне самопочуття українців вперше за роки Незалежності перетнуло рівень «умовного нуля»: після 20 років досліджень соціологи зафіксували рівновагу між позитивними і негативними оцінками респондентів у відповідях на питання про те, як вони сприймають своє становище у суспільстві. Раніше у відповідях переважали негативні оцінки – відтак, усі ці роки настрій суспільства перебував «у мінусі».
«Ми поволі повземо нагору», – прокоментувала результати дослідження Ірина Бекешкіна, директорка фонду «Демократичні ініціативи» і старша наукова співробітниця Інституту соціології НАНУ.
Близьким був Ющенко
Інститут соціології проводить вимір соціального самопочуття, використовуючи сталу методологію, з 1995 року.
«Щороку за єдиною методикою респондентам ставлять ті самі запитання: якими ми є, як себе ідентифікуємо, як оцінюємо своє життя і становище у суспільстві, кому довіряємо, на що сподіваємося і як ми змінюємося», – пояснює Бекешкіна.
Інтегральний індекс соціального самопочуття (ІІСС) вимірюється на базі 20 запитань, котрі ставлять перед респондентами з метою визначення міри їхнього задоволення як матеріальних, так і соціальних потреб людини: доступності продуктів харчування, оновлення гардеробу, вакацій, самореалізації, заробітку, визнання тощо.
Згідно з методикою соціологів, середнім значенням шкали є 40 балів. Це і є «умовний нуль». Підсумки дослідження 2018 року визначили індекс самопочуття українців на рівні 40,7 пункта.
У попередні роки українське суспільство було близьким до рівноваги вже тричі: попереднього, 2017-го, року індекс самопочуття сягнув 39,3 бала; у 2014-му, на тлі постреволюційної ейфорії, – 39,5; у 2008-му, в розпал президентства Віктора Ющенка і до економічної кризи, – 39,4.
Мінімальне значення ІІСС припало на кризовий 1998 рік – 33,7 пункта.
«Це означає, що питома вага громадян України, яким не вистачає соціальних благ, [упродовж кількох років] вже майже не перевищує відсотка тих, хто не відчуває себе у стані соціальної депривації. І лише 2018 року індекс перетнув позначку умовного нуля», – йдеться у резюме до свіжого соцопитування.
Найгірше вдягалися в 1998-му
Згідно з підсумками найсвіжішого дослідження, котрими із Z поділилися в Інституті соціології НАНУ, зростання суспільного самопочуття українців відбулося за багатьма параметрами, але поволі, без різких стрибків.
Для прикладу, у 2018 році на відсутність належної медичної допомоги нарікало 45% респондентів. Соціологи зазначають, що цей показник усе ще є високим, одначе він уже нижчий, ніж у попередні роки: роком раніше медичної допомоги бракувало 53% респондентів; мінімальне значення було у 2002 році – 63% невдоволених.
Повноцінної відпустки не вистачає 54% українців. У попередні кілька років було 62%.
Нема змоги харчуватися згідно з власними смаками: 2018 рік – 43%, 2017-й – 52%, 1998-й – 77%.
Модного та красивого одягу не вистачає 29%, на 6% менше, ніж торік. Найбільше невдоволених вбранням було у 1996-2002 роках – 44-45%. Піковий показник становив 49% у 1998 році.
«Нуль» залишається вибухонебезпечним
Незважаючи на поліпшенням загального самопочуття українців, суспільство залишається іритованим через загальне становище у державі. Так, 59% респондентів вважають, що політична ситуація в країні напружена. Цей показник – найвищий, ніж у всі попередні пореволюційні роки.
Водночас, частка українців, котрі вважають, що події в політиці є вибухонебезпечними, зменшилася до 28% (у 2014-му було 55%).
У розмірковуваннях щодо свого майбутнього українці почали демонструвати понурі настрої. Так, у соціологічному опитувальнику три негативних показники досягли пікового значення за всі роки Незалежності: розгубленість – 23% (роком раніше – 16%), безвихідь – 18% (12%), песимізм – 14% (12%).
Завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАНУ Олена Злобіна зазначила в коментарі Z, що в розбіжності між загальними недобрими настроями і поліпшенням соціального самопочуття немає парадоксу. З її слів, розробники ІІСС виходили з того, що соціальне самопочуття і психологічне самопочуття – це різні категорії.
«Питання про напруженість та емоційні стани якраз взаємно узгоджуються, у них власна динаміка, яка великою мірою пов’язана з нереалізованими очікуваннями. А соціальне самопочуття і розроблялося так, щоб уникнути впливу емоційних нашарувань.
Задоволеність життям в державі складається, очевидно, з багатьох складових. Щодо емоційної складової, то тут найточнішим показником є падіння надії, а не зростання песимізму чи розгубленості… Песимісти також мають надії, а розгублені – сподіваються. Проблема виникає, коли вони надію втрачають».
Олена Злобіна, завідувачка відділу соціальної психології Інституту соціології НАНУ
Згідно зі свіжим опитуванням Інституту соціології, 43,4% українців дивляться у майбутнє з надією. Цей показник зменшився проти року майже на 3%.
Найменше надій за минулі 13 років припало на 2013 рік (32,1%). Натомість роком найбільших надій був «медовий період» після Помаранчевої революції – 61,2%.
Патерналісти, фаталісти, екстернали
Засновниками Інтегрального індексу соціального самопочуття (ІІСС) є подружжя українських соціологів Євгена Головахи та Наталії Паніної (пані Наталія померла у 2006 році). Паніна та Головаха почали застосовувати свою методику з 1992 року. Із 1996 року Інститут соціології регулярно займається визначенням ІІСС.
Індекс залишається українським ноу-хау, хоча базова робота Головахи та Паніної має багато посилань у працях науковців із терен колишнього СРСР.
Наталія Паніна вважала, що «соціальне самопочуття населення в період глобальної соціальної трансформації є найбільш узагальненим індикатором реакції населення на соціальні перетворення, з одного боку, а з іншого – передумовою (основою) трансформації ціннісно-нормативної системи, яка визначає тип суспільства, що формується».
Українська соціологиня Ірина Бекешкіна написала у своєму блозі, що Паніна мріяла дочекатися, «що колись ми таки вийдемо з негативу і досягнемо хоча б того умовного нуля». «Сподіваюся, вона це бачить з інших світів», – по-теплому прокоментувала пані Ірина.
Євген Головаха, коментуючи розбіжності між негативними загальними суспільними настроями і поліпшенням соціального самопочуття, каже: настрої – «мерзосвітні», однак інші показники демонструють, що «зрушення відбуваються». «Вони, звісно, ще не принципові. Але йдуть у правильному напрямку», – сказав Головаха в інтерв’ю газеті «Дзеркало тижня».
На його погляд, зростання показника ІІСС зумовлене, зокрема, появою відчуття причетності українців до постреволюційних змін у державі. «Я вважаю, це завдяки тому, що ми якоюсь мірою відчули себе господарями життя, якщо вже змогли повалити ненависний режим. Ну і, напевно, даються взнаки реформи, які ми робимо з-під палиці. Хоч вони й часткові, не відповідають місцевим традиціям і викликають великий опір», – припускає соціолог.
Євген Головаха додає: людей не влаштовують темпи правильних перетворень. «Все відбувається настільки повільно, що наші відчуття не фіксують поліпшень», – каже пан Євген.
Ірина Бекешкіна, дискутуючи з читачами своєї facebook-сторінки щодо підсумків дослідження, зазначила, що збереження суспільної напруги при поліпшенні соціального самопочуття зумовлене пунктиком українців на недовірі до державних справ.
«Очікування щодо власного життя зазвичай кращі. Чому? Тому що тут людина виходить з власного досвіду, а у питаннях щодо країни спрацьовує чимало інших чинників, зокрема – ЗМІ, яку картинку вони щоденно показують. Якщо картинка значно краща за власне життя – їм не повірять. А якщо гірша – ну що ж, цілком можливо, що в мене добре, але загалом – погано».
Ірина Бекешкіна, директорка Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва
Євген Головаха вважає, що зростання соціального самопочуття – це один із процесів, котрий йому як соціологу дає привід для оптимізму. Іншим оптимістичним чинником він назвав зниження аномічної деморалізації та соціального цинізму.
05.01.2019
«Те, що вони незадоволені, – зрозуміло. Темпи, за яких на реформи піде кілька десятиліть, геть не відповідають запитам. Не знаю, чи відповідають вони реаліям, але добре усвідомлюю, в якому просторі все це відбувається. Більшість людей в Україні – фаталісти, які вважають: буде те, що визначено долею, хоч як старайся. Більшість – патерналісти, які чекають, що начальник, якого обрали, вирішить усі проблеми. Ну, і більшість – екстернали, які вважають, що їхнє життя більше залежить від зовнішніх обставин, аніж від них самих. Що нижчий рівень освіти, що старша людина, то більший вона патерналіст, фаталіст і екстернал».
Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАНУ, співвинахідник Інтегрального індексу соціального самопочуття
