Орбан втрачає політичний інстинкт

В Угорщині другий тиждень поспіль відбуваються масштабні протести проти так званого «закону про рабство». Вони стали наймасовішими з часу приходу до влади прем'єра Віктора Орбана і його партії FIDESZ. Невже Орбан втрачає політичний інстинкт, зухвало наражаючись на суспільне невдоволення.

Протести в країні розпочалися 12 грудня, щойно уряд вніс на розгляд парламенту поправки в законодавство про працю. Нові правила передбачають підвищення максимально допустимої кількості понаднормових годин роботи з 250 до 400 на рік. При цьому роботодавці зможуть розраховуватися за понаднормові години протягом трьох років, а не упродовж року, як це було раніше.

Профспілки зразу ж охрестили таку законодавчу ініціативу «законом про рабство», або «законом про рабську працю». Профспілкові активісти, опозиція і громадські організації оперативно організували своїх прихильників на акцію протесту.

Опозиційні депутати намагалися зірвати голосування щодо спірного закону. Вони влаштували в парламенті гучне скандування, блокували трибуну спікера, однак представники партії FIDESZ, котра володіє кваліфікованою більшістю в парламенті Угорщини, провели голосування й схвалили нове трудове законодавство.

З того часу у Будапешті та інших містах Угорщини проходять масові маніфестації. Наприклад, в ніч на суботу, 15 грудня, на вулиці Будапешта вийшло 15 тисяч демонстрантів. Деякі з них кидали в поліціянтів пляшки, димові шашки, каміння тощо. У відповідь правоохоронці застосували сльозогінний газ. 

Окрім законів про працю, люди виступали також проти реформи судової системи, яка, за словами критиків, дозволить політичне втручання в судові справи. Адже нових суддів відтепер обиратиме міністр юстиції.

Багатотисячна акція протесту, що отримала назву «Веселого Різдва, пане прем'єр-міністре», відбулася в угорській столиці й у неділю, 16 грудня. Її організували профспілкові діячі, студенти та опозиція. Вони домагалися скасування нових положень трудового законодавства, а також вимагали незалежності судової системи в країні. Серед гасел, які несли демонстранти, були: «Не кради!», «Незалежні суди!» і «Все, що мені потрібно на Різдво, – це демократія».

Учасники акції пройшли через центр міста до парламенту. Окрім того, велика група демонстрантів пройшла сім кілометрів в морозну погоду до розташованої в передмісті будівлі державного телебачення Угорщини. Демонстранти, які зібралися біля будівлі телебачення, скандували: «Фабрика брехні!». «Державне телебачення символізує все, проти чого ми протестуємо. Уряд переміг на виборах у квітні, розповідаючи брехню суспільству, і головним інструментом їхньої кампанії було державне телебачення Угорщини, яке транслювало брехню вдень і вночі», – пояснив суть акції один з її організаторів.

Допоки протести тривають, експерти оцінюють урядову ініціативу в царині трудового законодавства та рейтинґові перспективи самого Орбана. На їхнє переконання, прем’єр-міністр Віктор Орбан починає втрачати таке притаманне йому раніше відчуття суспільних настроїв. Раніше він ледь не на рівні інстинкту міг передбачити, яке з котроверсійних нововведень матиме схвалення більшості мадярів, а яке може мати негативні наслідки для рейтинґу популярності. Пригадаймо хоча б його ініціативи в сфері міґраціної політики, які так нещадно критикували в Брюсселі, але знайшли схвалення в угорському суспільстві.

Ще можна пригадати його відчайдушну боротьбу зі земляком-мільярдером Джорджем Соросом, котра вилилася в ухвалення низки так званих «антисоросівських законів». Вони призвели до переселення офісу Фонду Сороса з Будапешта до Берліна і створили нестерпні умови для функціонування Європейського університету. Те, як Орбан віртуозно обігрував згадані теми, забезпечило йому рекордну підтримку населення країни і дозволило отримати ефективний інструмент впливу на політику Європейської Унії.

У цьому контексті варто пригадати, що уряд Орбана кілька років тому вже реформував трудове та податкове законодавство. Тодішніми нововведеннями було надано значні переваги працедавцям. Приміром, угорським підприємцям були забезпечені найнижчі податки в Євроунії, окрім того, було жорстко обмежено право працівників на страйк.

Проте ті новації пройшли майже без ексцесів, протестів практично не було. Певно, суспільство ще не набралося достатньо злості, а профспілки виявилися занадто слабкими і розрізненими, щоб протистояти таким нововведенням влади. Зрештою, й опозиційні партії та громадські організації приділяли соціальним проблемам занадто мало уваги. Вони тоді більше концентрувалися на питаннях верховенства права, яке опинилося під загрозою через конституційні реформи.

Та виникає враження, що «закон про рабство» став для угорського населення останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння. А для угорського прем’єра – свідченням втрати суспільно-політичного чуття. Пересічні угорці сприймають закон не інакше, як спробу уряду перекласти вирішення соціальних проблем на їхні плечі.

І це відбувається в той момент, коли Угорщина відчуває колосальний дефіцит робочої сили, викликаний передовсім масовою еміграцією. За останні кілька років з 4,5 мільйонів працездатних громадян країну полишило понад півмільйона. Свою справу поволі, але впевнено робить старіння населення, тобто негативна демографія. Тож, зокрема, й через ці проблеми Будапешт так трепетно ставиться до мадярів, котрі мешкають на українському Закарпатті, сприймаючи їх як потенційний трудовий резерв.

І от у такій складній демографічній ситуації угорський уряд, замість того, щоб подбати про працездатні кадри, сподівається впоратися з нестачею робочої сили, просто збільшивши допустиму кількість понаднормових годин. Кому б таке сподобалося? Суспільне невдоволення й акції протесту були запрограмовані самою логікою подій. Тому доволі кумедно звучать закиди адептів FIDESZ на адресу протестувальників. Соратники Орбана й підконтрольна йому преса обзивають учасників акцій «провокаторами», «друзями міґрантів», «аґресивною меншістю» і навіть  «аґентами Сороса».

«Як це неодноразово відбувалося за минулі дні – члени мережі Сороса використовують вже відомі методи, аби залякати всіх, хто з ними не погоджується. Ми бачили провокаторів-хуліганів і агресивних демонстрантів, які ні перед чим не зупиняються», – заявив речник уряду Іштван Голік. Досить абсурдне таврування, яке лише підігріває протестні настрої. І якщо угорська влада й надалі продовжуватиме діяти такими сокирними методами, то не виключено, що незабаром ми станемо свідками ще й «угорського Майдану».