Жайворонком стати-б! Знатись над ланами
І розкидать пісню срібними дзвінками!
Душу напоїти волею, красою,
І розсипать повну срібною росою.
Ще-ж весни такої зроду не бувало,
Ще-ж так ясно сонце вранцї не вставало,
Так не зеленїла наша вбога нива,
І не знали люде ще такого дива!
Жайворонком стати-б! Землю привітати,
В кожній рідній хатї пісню проспівати,
В кожну хату кинуть золоту пшеницю:
"Роди, Боже, жито і всяку пашницю"!..
[Вістник полїтики, лїтератури й життя]
09.06.1918