«...Якщо вам почувся відчай, то пробачте: ми не маємо відчаю. Ми успішно просуваємося в розслідуванні. І ми впевнені, що з успіхом доведемо його до кінця», – головний прокурор Національної прокуратури Нідерландів Фред Вестербейке продовжував випромінювати впевненість і рішучість, незважаючи на певний скепсис у залі серед журналістів.
Закінчувалася прес-конференція, скликана в передмісті Утрехта у зв’язку з новими знахідками у розслідуванні трагедії літака «Малайзійських авіаліній» у липні 2014 року. Пан Вестербейке відповідав уже на котре запитання про те, чи слідство є дійсно успішним. Розслідування триває вже чотири роки, натомість аргументи спираються переважно на аматорські відеокадри, «стягнуті» зі соцмереж... «Зараз ми зосереджуємося, – запевнив Вестербейке, – і зосереджуємося на встановленні осіб злочинців. Вважайте цей факт проявом нашої впевненості в успіху наступного етапу».
«Ми не розкриємо карт опонентам»
Міжнародна слідча група, до котрої входять фахівці з Нідерландів, Австралії, Бельгії, Малайзії та України, скликала журналістів для того, щоб оголосити: коло пошуків звузилося. Детективам Joint Investigation Team вдалося встановити, що зенітно-ракетний комплекс, котрий здійснив фатальний постріл у бік пасажирського авіалайнера, стояв на озброєнні 53-ої зенітно-ракетної бригади російської армії. Слідчі реконструювати маршрут руху російської колони від міста Курськ, де дислокується бригада, до українського кордону.
На прес-конференції спільної слідчої групи продемонстрували фрагменти смертоносної ракети
Для слідчої групи то був лише другий великий медійний вихід за чотири роки розслідування. Минулого разу журналістів скликали у вересні 2016 року. Тоді заявили про три знахідки слідства: літак «Малайзійських авіаліній» було збито зенітним ракетним комплексом «Бук»; постріл здійснили із території, контрольованої проросійськими бойовиками; «Бук» приїхав на Донбас з-за російського кордону.
Українського обивателя, звісно, мало чим здивуєш, та все ж варто заакцентувати на основних тезах: міжнародна спільнота не ставить під сумнів російське походження «Бука», а факт вторгнення російської техніки на нашу територію є постульованим в офіційному правовому документі. Варто також наголосити, що вслід за новинами запрацювали і механізми притягнення до відповідальності – вже наступного дня після оприлюднення кабінети міністрів Нідерландів та Австралії виступили зі спільною заявою, в котрій поклали відповідальність за трагедію MH17 на Росію; Гаага та Канберра ініціювали позов проти Москви (наразі цивільний – від потерпілих) до судових інстанцій міжнародної юрисдикції з вимогою компенсацій.
Таким чином, рука правосуддя поволі, але невідступно починає стискати зап'ястя вбивці.
«Я можу сказати, що ми зараз вступаємо в заключну фазу розслідування. Зараз ми зайнялися збором інформації щодо осіб, причетних до використання цього ЗРК "Бук", котрі щось знають про управління або використання цього "Бука"», – прокоментував Фред Вестербейке.
Пан прокурор був дуже обережним у своїх коментарях щодо підозрюваних. Він нагадав, що на минулій прес-конференції слідча група окреслювала коло потенційних винуватців числом у сотню осіб – нині ж фокус звузився до кількох десятків. Заступник генерального прокурора Дмитро Сторожук згодом уточнив у коментарі журналістам: ідеться про приблизно двадцятьох підозрюваних.
Фред Вестербейке
Незважаючи на те, що заяви JIT стосовно персоналій пролунали дуже стримано, їх не варто сприймати як свідчення безперспективних блукань навпомацки. Виглядає на те, що розслідування дійсно тримає «на мушці» конкретних персоналій. Дуже промовистий момент: невдовзі після прес-конференції агенція Bellingcat розголосила ім’я одного з офіцерів російської армії, причетного до експлуатації «Бука». Збіг? Ой, не думається! Тим більше, що Президент України Петро Порошенко, коли коментував висновки JIT, відзначив, ніби «вже названо і ім'я організатора, російського генерала». Президент побіг поперед воза, бо у висновках JIT імені організатора якраз нема, – але серед активних гіпотез те прізвище, напевне, є.
«Ми не хочемо розповідати про все, що знаємо, інакше ми відкриємо опонентам всі карти, а ми цього робити не збираємося», – пояснив Вестербейке.
Зблудити в «Буках»
Отже, позаяк Гаага рекомендує нам не перестрибувати в останній розділ книжки, то давайте по порядку. На чому «попалася» 53-та бригада? І що свідчить проти неї?
Військову частину з селища Маршала Жукова у передмісті Курська видала нитка маршруту «Бука» 23-25 червня 2014 року на південному заході Росії. Згідно з висновком слідчих, котрі проаналізували цілі пласти відеороликів та фотоматеріалів, за три тижні перед трагедією «Бук» вирушив у бік кордону з Україною у складі великої колони військової техніки з 50 машин і шести «Буків».
Рух колони із Курська в червні 2014 року
У перший же день, 23 червня, колона потрапила на відео, коли рухалася на трасі Р298 в напрямку села Нікольське. Потім її зафільмували в Троїцькому, Старому Осколі, на трасі Р188, в Городищі, Расховці та Олексіївці. Вона востаннє втрапила у об’єктив біля села Міллерове, за 25 кілометрів від кордону. Як пояснюють автори розслідування, колона військової техніки перешкоджала рухові цивільного транспорту і була дуже помітною – цим можна пояснити великий масив фото- та відеоматеріалів.
Згодом «Бук» зафіксували на території України у час збиття літака «Малайзійських авіаліній». Зенітно-ракетний комплекс теж привертав велику увагу, хоча й був сам на тралі, його неодноразово фільмували 17-18 липня.
Слідчі продемонстрували особливості зенітно-ракетного комплексу, котрі дозволили безпомилково ідентифікувати «Бук» на кількох десятках відео і ствердити, що машина, котра вирушила з Курська, і та, котра їздила на Донбасі, – одна й та сама.
Графіка JIT з виділенням характерних ознак
«[Команда] з'ясувала, що зенітно-ракетний комплекс "Бук" мав набір унікальних характеристик. Ці характеристики слугують своєрідними "відбитками пальців"», – пояснив голова департаменту кримінальних справ національної поліції Нідерландів Вілберт Паулсен.
Зі слів детективів, під час процедури ідентифікації вивчали не лише один-єдиний «Бук», а й загалом великий масив інших зенітно-ракетних комплексів, котрі перебувають на озброєнні збройних сил Росії та України. Виявилося, що характерні ознаки були винятковими.
Серед неповторюваних характеристик – затертий ідентифікаційний номер «3*2» з лівого боку корпуса «Бука», унікальний знак центру ваги, плями фарби, розрив на захисному кожусі над гусеницями, «чуже» шасі (одне з коліс не має спиць).
Стоп-кадри із кількох відео
Для того, щоб упевнитися, що на одному зі знімків є саме той «Бук», вони вираховували кут падіння сонячного проміння й спроектували, як мала би виглядати тінь на шасі зі спицями і на шасі з суцільним обрамленням. Також слідчі використали технологію 3D-моделювання для того, щоб порівняти комбінації ознак, зняті на камеру під різними кутами. Словом, робота – вражаюча і дуже цікава. Звісно, основне: випадковість у висновках – виключена.
«Ореон» без крапки над «і»
Основна мета, задля якої скликали прес-конференції, – це звернення до свідків з закликом про допомогу у розслідуванні. Спільна слідча група закликала до співпраці тих осіб, які брали участь у перевезенні або експлуатації «Бука», а також їхніх родичів, або будь-кого іншого, кому відомі подробиці. Свідкам обіцяють надійну програму захисту, уникнення або пом’якшення покарання у випадку причетності до злочину. JIT також ділиться порадами, як свідкам зберегти свою анонімність і не наразитися на небезпеку.
«Ми просимо людей надати більше інформації. Ми шукаємо свідків і пропонуємо захист силами всіх країн-учасниць JIT. Якщо свідки переймаються за свою безпеку зараз або в майбутньому, ми зможемо їх включити у програму захисту. У нас є вдосталь можливостей, щоб гарантувати безпеку», – запевнив Вестербейке.
Військовики 53-ї бригади з «Буком»
Понад те, спільна слідча група фокусує увагу свідків на конкретних запитаннях, котрі стоять у пріоритеті розслідування.
Щодо «Бука»:
Хто входив у бойовий розрахунок комплексу 17 липня 2014 року?
Які вони отримали команди/інструкції?
Хто командував розрахунком? Хто віддавав накази?
Хто входив у розрахунок під час транспортування ЗРК «Бук» у червні 2014 року?
Які команди/інструкції давали цьому розрахунку (у червні)?
Хто командував цим розрахунком (у червні)? Хто віддавав накази?
Хто відповідав за оперативне розгортання цього ЗРК «Бук» у бойове становище 17 липня 2014 року?
Хто може надати нам додаткову інформацію про процедури і відповідальних осіб в 53-ій бригаді?
У кого є фото- та/або відеоматеріали цього ЗРК «Бук» та/або членів 53-ої бригади і їхнього розташування у період між 25 червня та 18 липня 2014 року?
Окрім того, Спільна слідча група нагадала про апеляцію до свідків щодо ідентифікації двох осіб, зафіксованих на записах українських спецслужб під час обговорення транспортування «Бука» з російського кордону вглиб Донбасу, – Андрєя Івановіча (позивний «Ореон») і Ніколая Фьодоровіча (позивний «Дельфін»). На офіційній сторінці нідерландської поліції опубліковані як фрагменти розмов, так і стенограми переговорів.
І тут, власне, знову втрутився Bellingcat.
25 травня журналістська агенція опублікувала своє нове розслідування, котре допомогло ідентифікувати «Ореона» (саме так, через «е», не через «і») – бойовика, котрий фігурував на записах, оприлюднених Службою безпеки Украни наступного дня після збиття «Боїнга».
«Ореон» на плівках СБУ
Журналістам у блискучій розвідці вдалося встановити, що за «Андрєєм Івановічем» ховається високопосадовий офіцер Олег Володимирович Іванніков. На момент збиття літака рейсу MH17 Іванніков служив у головному управлінні генерального штабу збройних сил Росії. Команда Bellingcat встановила, що «Ореон» не вперше опікується справами самопроголошених республік – у 2004-2006 рр. Андрій Іванович Лаптєв очолював раду безпеки, а в 2006-2008 рр. був міністром оборони Південної Осетії.
Згідно з висновками розслідування, Іванніков був куратором політчиного керівництва банди «ЛНР», здійснював координацію між російськими бойовиками, місцевими сепаратистами та «армією Вагнера», опікувався переправою зброї через кордон.
«Ореона» вдалося ідентифікувати завдяки «слідам» старого номера телефону, оприлюдненого Службою безпеки. У кількох інтернет-аплікаціях, створених для обміну номерами телефонів, цей абонент писався як «Іванніков», у іншому – як «Андрій Іванович ГРУ від Хаскі». Контрольний доказ Bellingcat’а – це телефонний дзвінок на чинний номер цієї особи в Москві, котрий дозволив отримати зразки голосу Іваннікова й порівняти їх із фрагментами розмов «Ореона». Пискливий високий голос не сплутати ні з чим.
В Іваннікова багато іпостасей
Іще раніше Bellingcat зумів ідентифікувати «Дельфіна». Це теж дуже цікава особа – має дуже високе військове звання і на момент збиття «Боїнга» офіційно була заангажована до російських збройних сил.
Ідеться про генерал-полковника Миколу Федоровича Ткачьова, котрий служить головним інспектором Центрального військового округу РФ. Влітку 2014 року «Дельфін» допомагав централізувати війська екстремістського руху «ЛНР», осідав у Краснодоні.
Ткачьов ліворуч
Зважаючи на розгортання подій у розслідуванні, ці знахідки скоро увійдуть і до офіційного слідства.
Пан Фред Вестербейке, коли йому зробили зауваження, що точну реконструкцію маршруту «Бука» іще раніше відтворив Bellingcat, сказав: «У нас часто бували випадки, коли спільна слідча група робила заяви, а люди казали, що про це вже відомо, бо вони читали про це в інтернеті. Ми маємо підготувати кримінальну справу так, щоб вона не розвалилася в суді. Це означає, що нам потрібні докази інакшого рівня. Ми зможемо оприлюднити їх лише тоді, коли в нас не залишиться жодних сумнівів».
У Російській Федерації не погодилися з висновками JIT. Міністерство оборони РФ закликало слідчу групу не зважати на аргументи «фейкогенераторів» із СБУ та Bellingcat. Міністерство ж закордонних справ назвало ці звинувачення «русофобією».
«Літак? Який літак? Про який літак ідеться? Я не розумію», – грав вар'ята Владімір Путін на прес-конференції з Емманюелем Макроном.
Злодій смикається. Але вже чує руку правосуддя на зап’ясті.
31.05.2018