Цікаво, що вони будуть робити у липні… Або намагатимуться триматися у формі і вдавати, що власне цей релакс є найбільшим життєвим кайфом, або вдадуться – вважаючи, що прожили, як Ахіллес, швидке і наповнене життя, – до масової евтаназії, передчасно увімкнувши гормони завершення. Принаймні я спокійно чекаю, щоби подивитися на завершення цього масштабного експерименту ін віво.
Йдеться про липи. Дерева-маркери у нашій парадигмі реальної хронології. Ще тільки перші дні травня, трава є, але місцями вже жовтава, а липи от-от зацвітуть, відцвітуть, і не знати, що вони будуть робити далі. Можливо, це пов'язано передовсім із раннім Великоднем. А може, ранній Великдень зумовлений цим загальним прискоренням. Може бути, що вони в такий спосіб хочуть привернути до себе увагу, зауваживши, наскільки несуттєвим у людському ритмі став час їхнього цвітіння, або навпаки – передають з усіх сил, ризикуючи власною безпекою, певне повідомлення, якийсь сигнал, надіючись, що їх ще здатні зауважити.
Не виключено, що липи завжди так хотіли жити, але ніяк не отримували нагоди наважитися на рішучі перетворення. Є ймовірність і того, що вони – як то буває, коли сам не можеш змінитися, але передчуваєш, що наближається щось таке, після чого вже ніколи не буде так, як було, – попросту поспішають хапнути наприкінці всього. Вони ж такі самі безумні сотворіння, як і все решта.
Або вони щось знають про паразитів. Розуміють, що ця інтенсивність часу призначена цього разу передовсім їм. Що їм тепер даровано по-справжньому відірватися, наїстися, розплодитися, дочекатися правнуків. Тому скористаються липами на макса. Липи, звичайно, віддадуться, але хотіли би перед тим залагодити свої важливі справи. Вони ж бачать, що сталося з каштанами.
Є ще такий варіант, що вони би і не поспішали, якби не якісь надзвичайні обставини, які виникли цього року у сексуальних партнерів – бджіл.
Липи не єдині, хто пересилає повідомлення людям, які живуть у кам'яному ландшафті міста. Але їхній сигнал мав би бути особливо некрикливим і вагомим. Адже вони – дерева, тому всі їхні емоції, тривоги, звички і реакції, думки і вираження тих думок значно повільніші і глибинніші, ніж у схильних до мінливості і гнучкості однорічних і кількарічних рослинок. Які ще й так ефектно квітнуть, карколомно змінюючи одні одних, що навіть не виникає жодного відчуття небезпеки, коли вони це зроблять швидше, ніж завжди. Крім того, знаки, які вони подають, через це часто сприймаються як самовираження, краса для краси, актуальне мистецтво чи історія успіху.
Натомість цвіт липи – це правдивий стоїцизм, чистий і ґрунтовний, який зовсім легко надається до софістики. Лиш би його зауважили. Тільки звернути б увагу на лапідарне послання.
До речі, це послання може бути не попередженням, а мирною демонстрацією. Скажімо, відразу після передчасного цвітіння не триватиме щораз вище літо, а прийде криза і випробування у вигляді довготривалого охолодження. І продемонструє те, що все насправді зважено і пораховано. І сумарна кількість тепла складеться врешті-решт у ту саму, що й завжди, передбачену константу. І тоді гормони закінчення увімкнуться саме коли слід, не переганяючи календаря і не відстаючи від нього. А те, що липень називатиметься липнем помилково, тільки підтвердить умовність і відносність наших усталених понять і означень.
Але важливим є інше. Оскільки все уже запущено, оскільки ніхто не може нічого спинити, оскільки навіть ті, хто зауважив знак, не встигнуть його донести до тих, хто мав бути попереджений, то цьогорічний цвіт липи приречений на ефект постмортем. Тобто аж після того, коли станеться те щось, до чого цвітіння хотіло привернути увагу, всі вирозуміло скажуть – дійсно, інакше й не могло бути, пам'ятаєте, коли цього року відцвіли липи.
10.05.2018