Олег ТУРІЙ

Нещодавно з офіційним візитом в Україні був президент Австрії Александер ван дер Беллен. Він прочитав лекцію для студентів УКУ в Центрі Шептицького. Нечасто президенти читають лекції в українських університетах. Чому в УКУ, ми здогадуємося — і ви, певно, теж. Але вирішили переконатися у проректора УКУ із зовнішніх зв’язків, а одночасно і директора Інституту історії Церкви УКУ Олега Турія.

 

Олег ТУРІЙ:

"Австрійська зовнішня політика не є такою однозначною, як би нам того хотілося"

 

 

– Пане проректоре, який підтекст візиту австрійського президента до Львова і лекції у вашому а точніше, нашому галицькому університеті?

 

– Почну з геополітичного контексту, на тлі якого відбувся цей візит. По-перше, у 2017 році Австрія головувала в ОБСЄ (Організації з безпеки і співробітництва у Європі), а в липні 2018-го перейме головування у Раді Європейського Союзу, тому її вплив на європейську політику значно посилився. Тож візит в Україну є складовою частиною цілої програми австрійської зовнішньополітичної активності, яку, зокрема, спостерігаємо цими днями. Напевно, не випадково у складі делегації була й міністр закордонних справ Карін Кнайсль, присутність якої чомусь оминули увагою мас-медіа. Але саме вона від імені Австрії головуватиме в Раді ЄС, а її попередник на цій посаді очолює тепер австрійський уряд.

 

По-друге, існує багато причин для прямого і безпосереднього зацікавлення Австрії Україною. Насамперед – це великий шмат спільної історії та закоріненої в ній культури. Відомо також, що австрійський бізнес доволі потужно представлений в Україні (згадаймо хоча б Райффайзен Банк Аваль). Або, наприклад, той факт, що нещодавно президент Австрії запросив нашого президента Петра Порошенка на Віденський бал. Здавалося б, банальна річ – але цей вибір багато про що говорить. Адже кожного року глава Австрійської держави має можливість запрошувати лише одного керівника іншої країни, розуміючи, що фактично йдеться про офіційний візит і довкола його вибору розгорнуться дискусії в пресі та політичні консультації. Цей жест показав, що Австрія зацікавлена контактами з Україною, і приїзд її президента та міністра закордонних справ тепер є підтвердженням такої довготривалої стратегії.

 

Президент Австрії Александер ван дер Беллен перед львівською аудиторією

 

Втім, варто пам'ятати, що австрійська зовнішня політика не є такою однозначною, як би нам того хотілося. Не можна приховати факту, що Австрія прагне також розвивати стосунки і з Росією. Вона офіційно засуджує російську агресію та порушення норм міжнародного права, підтримує санкції проти Росії (хоча деякі чільні австрійські політики ставлять під сумнів їхню доцільність та дієвість), хоч одночасно намагається провадити діалог, використовуючи свій статус позаблокової країни. Напевно, і тут економічні інтереси, як їх розуміє політична еліта Австрії, відіграють не останню роль. Але є й інші аспекти… Певним парадоксом є факт, що найбільшими симпатиками теперішньої російської влади є консервативні та праворадикальні кола австрійського політикуму. Буквально напередодні візиту президента Австрії до України австрійський прем’єр-міністр Себастіан Курц, який є головною політичною фігурою держави, поїхав до Москви і провадив там переговори із Путіним. На мою думку, візит президента в Україну – і не самого, а з величезною делегацією, разом із міністром закордонних справ, яка перед тим була у супроводі прем’єра у Москві – мав продемонструвати намагання австрійської політики розмовляти з різними сторонами, балансувати на грані, шукати компромісу, намагаючись зберегти власні інтереси.

 

Тому контекст візиту Александера ван дер Беллена мав ширше геополітичне тло, але його вужчою метою був акцент саме на суспільних, культурних та історичних аспектах. Напевно, через це однією з точок програми був виступ президента Австрії перед студентами, перед молодим поколінням в Українському католицькому університеті.

 

– Ви супроводжували Александера ван дер Беллена у Львові. Що встиг побачити і почути тут президент Австрії? І як йому Львів?

 

– Візит президента мав як офіційну, так і неофіційну програму. До офіційної частини входили зустріч у палаці Потоцьких із представниками обласної та міської влади, візит до Австрійської бібліотеки та зустріч зі студентами УКУ. До приватної частини відвідин нашого міста належала прогулянка-екскурсія історичним центром Львова президента і його дружини Доріс Шмідауер з деякими членами делегації, яку мене попросили попровадити. Може, тому, що розмовляю німецькою, свого часу займався австрійським періодом історії Галичини і тепер часто буваю в Австрії на різноманітних наукових конференціях та брав участь у багатьох спільних проектах. Багато з них, зокрема, ініціювало й активно підтримує Львівське бюро кооперації Австрійської служби академічних обмінів, з яким у нас існує плідна й багатогранна співпраця.

 

Зустріч у палаці Потоцьких

 

Львів президентові сподобався, хоч часу на екскурсію було обмаль. Тому я постарався так спланувати маршрут, щоби наочно показати релігійне та культурне розмаїття нашого міста, розповісти про ті жахливі наслідки, які спричинило панування двох тоталітаризмів у XX столітті, не оминаючи і складних тем у сучасних міжконфесійних та міжнаціональних взаєминах як у самій Україні, так і в її стосунках із сусідами.

 

Екскурсія Львовом

 

І вже після прогулянки центром Львова та відвідин бібліотеки Александер ван дер Беллен із делегацією приїхали в УКУ, до Центру митрополита Андрея Шептицького, щоб зустрітися зі студентами. Напередодні ми радилися щодо теми виступу президента. Було багато ідей: демографічні та соціальні виклики, проблема біженців, мігрантів, які є спільними для обидвох наших країн, хоч і різними за характером. Однак австрійський глава держави вирішив говорити про права людини і сконфігурував тему так, щоби більше розповісти про досвід Австрії.

 

– Чому в УКУ? Здогадуюсь, звичайно, про відповідь, але хотілося почути від вас.

 

– Очевидно, через добре ім’я УКУ і через широку мережу наших міжнародних контактів, зокрема і з навчальними та науковими інституціями Австрії. Досвід співпраці та відкритість до спілкування студентів і викладачів УКУ напевно відіграли тут вирішальну роль. Як я вже згадував, у нас є багато спільних проектів. Наші студенти магістерських програм із журналістики та медіа-комунікацій щороку їздять на тренінги до Відня. Наші психологи дуже активно працюють над тим, щоб укласти угоду з Університетом Зиґмунда Фройда. Чимало спільних конференцій та літніх шкіл з австрійськими партнерами провели і планують надалі Інститут історії Церкви та Міжнародний інститут етики і проблем сучасності. Співпрацюють наші літургісти й музикознавці, Іконописна школа та Школа права.

 

Президент Австрії в Центрі Шептицького. Слухає питання із зали

 

Та все ж у своєму виступі Александер ван дер Беллен наголосив, що хоча Україну й Австрію дуже багато чого єднає в минулому, ще більше їх повинно пов’язувати те, що в майбутньому. Саме тому президент хотів говорити з тими, хто визначатиме це майбутнє, – зі студентами, які, на його думку, повинні самостійно дати відповіді на багато з тих питань, які вони адресували йому. Як колишній викладач, очільник Австрійської держави почувався природньо в університетській аудиторії. Напевно, йому імпонувала й загальна атмосфера невимушеності та щирості. Із запитань і поведінки студентів було видно, що вони прийшли на зустріч через власне зацікавлення. І така постава не могла не викликати взаємної щирості та відвертості з його боку. Та ще й із чудовим почуттям гумору.

 

– Ви запитували його про враження після цієї зустрічі в Центрі Шептицького?

 

– Александер ван дер Беллен належить до Партії зелених, тому йому було приємно побачити, як архітектура та дизайн Центру Шептицького і цілого студентського містечка УКУ унаочнюють пошану до навколишнього середовища. Але найбільше президента і його делегацію вразила атмосфера свободи, в якій шанується людська гідність і є увага до потребуючих. Це дало можливість зрозуміти, що в Україні вже є острівці змін, які через освіту, виховання, пошанування традицій та відкритість до світу творять щось добре і насправді велике. І він неодноразово закликав студентів до активної участі в цьому процесі.

 

 

Розмовляла Оксана ЛЕВАНТОВИЧ

 

24.03.2018