«Ми стоїмо завдяки тому, що є люди, які допомагають іншим, які втілюють в собі ідеал любові. Тому що любов – це максимальне ствердження буття іншої людини; намагання надати все можливе, всі ресурси, аби людина виправила кричущу несправедливість, продовжила своє життя, або, можливо, навіть в деяких випадках почала його спочатку – це втілення любові. Саме завдяки цьому ми з вами існуємо дотепер, живемо як спільнота й опираємося тому небуттю, лукавству, порожнечі, які принесла з собою російська агресія», – каже Максим Буткевич, правозахисник, журналіст, співзасновник і член правління Центру прав людини ZMINA.
Максим БУТКЕВИЧ став цьогорічним лауреатом премії за моральне та етичне лідерство «Світло справедливості», яку 22 січня вручили в Українському католицькому університеті. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Максим став на захист нашої держави і приєднався до лав ЗСУ. У червні 2022 року потрапив у російський полон як офіцер ЗСУ, там провів 2 роки і 4 місяці. 18 жовтня 2024 року був звільнений. Зараз Максим активно займається міжнародною адвокацією, робить голос України у світі гучнішим і виразнішим.
Подаємо повністю текст промови Максима Буткевича під час вручення нагороди в УКУ.
МИ ІСНУЄМО ЗАВДЯКИ ТОМУ, ЩО У НАС Є ПРАВЕДНИКИ
Коли я перебував в полоні, одним із джерел того, що тримало голову, підтримувало надію, давало сили, – це були думки про інших людей. Про тих, хто зі мною перебували в полоні в одній камері, в одному бараку. А ще від найперших днів полону мене підтримували згадки про тих людей, які зустрілися на моєму шляху: моїх колег, близьких, друзів і подруг, правозахисників і правозахисниць, волонтерів, людей, залучених до дуже різної діяльності, але зустріч з якими для мене була дуже важливою. І коли я перебирав ці зустрічі в голові, як вервицю, намагаючись згадати кожного і кожну, то розумів, що не зможу згадати всіх. Так їх багато. Тоді усвідомив, якою щасливою людиною насправді є, бо на моєму шляху трапилося стільки прекрасних людей.
Протягом року від моменту звільнення (з російського полону, – ред.) у мене було дуже багато поїздок. Я зустрів, напевно, тисячі людей, з якими говорив: з кимось довше, з кимось коротше, групами й наодинці. Поміж ними було дуже багато тих, хто робить невимовні речі. Так сталося, що у вересні минулого року я опинився в короткому списку Правозахисної премії Вацлава Гавела Парламентської асамблеї Ради Європи. І зі мною в цьому списку було двоє журналістів: Мзія Амаглобелі з Грузії, Ульві Гасанлі з Азербайджану. Вони обоє перебувають в ув'язненні в Азербайджані та Грузії за те, що обстоювали принципи свободи слова, вираження думки, стандартів журналістської діяльності.
Протягом цих міжнародних подорожей я зустрів дуже багато людей не з України, які роблять важливі речі для України. І тим більше я можу сказати це про моїх співгромадян – українців і українок. У якийсь момент мені згадалася пісня французького рок-гурту, яка називається «Aux sombres héros de l'amer». У назві – гра слів, тому що на слух вона перекладається як «Сумним героям моря». Це начебто моряцька пісня. Насправді l'amer – це гіркота. Йдеться про людей, які перепливли океани порожнечі, будучи героями гіркоти.
Цю пісню я згадав, коли думав про тих людей, яких зустрів. Вони всі так чи інакше працюють над тим, щоби виправити несправедливість, щоби допомогти іншим, документуючи російські воєнні злочини, приймаючи переселенців і переселенок, допомагаючи звільненим з полону, або тим, хто все ще перебуває у в'язниці. Вони мають справу з надзвичайно болючими, страшними, іноді такими, які майже неможливо перенести, гіркими досвідами. І вони роблять це не тому, що це їхня робота. Це їхнє покликання, і більшість з них насправді лишаються невидимими світу. Чи означає це, що їхня діяльність марна? Звісно, ні! Чи означає це те, що вона обмежена лише тими, кому напряму ці люди допомагають? Також ні!
Пошлюся на один текст із Книги Буття про місто (Содом, – ред.), яке було знищене, тому що в ньому не знайшлося 10 праведників. У нас праведників набагато більше. І ми існуємо завдяки тому, що вони в нас є. Ми стоїмо завдяки тому, що є люди, які допомагають іншим, які втілюють в собі ідеал любові, тому що любов – це максимальне ствердження буття іншої людини. Намагання надати все можливе, всі ресурси, аби людина виправила кричущу несправедливість, продовжила своє життя, або, можливо, навіть в деяких випадках почала його спочатку – це втілення любові. Саме завдяки цьому втіленню любові ми з вами існуємо дотепер, живемо як спільнота й опираємося тому небуттю, лукавству, порожнечі, які принесла з собою російська агресія.
Тому я хотів би зараз згадати про всіх тих, хто захищає нас на фронті і дає нам можливість проводити цю церемонію; тих, хто допомагає, волонтерить в тилу, тим, хто допомагає іншим живим істотам – і людям, і тваринам. Це наші праведники, завдяки яким ми існуємо. І вони є тими світильниками, які не ховають, а ставлять так, щоб вони освідчували оселю. Завдяки їм ми є містом на вершечку гори. (Лука 8:16. «Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло», – ред.)
Не лише для себе самих, а й для багатьох за кордоном ми, українці, є прикладом. Через чотири роки після початку повномасштабної війни ми залишаємося прикладом незламності, відданості своїм ідеям і цінностям, які ми поділяємо з багатьма іншими народами на цій планеті. Але найбільша і найважливіша цінність для нас – це любов. І саме цю цінність втілюють ті люди, які зробили можливими всі ті речі, які отримуємо тепер.
Я хотів би, щоб ми згадали про них, і за можливості кожен і кожна зайняли своє місце в ряду цих праведників. Це найкраще, що може статися з людиною, з нашою спільнотою і країною. Завдяки саме таким людям Україна є така, як є.
Я з величезною вдячністю приймаю цю нагороду, але думаю передусім по всіх тих тисячі, десятки, сотні тисяч людей, які є праведниками, які всі заслужили на таку нагороду і роблять нас тими, хто ми є в спільноті. Слава Україні!
ДЛЯ ДОВІДКИ:
Максим БУТКЕВИЧ – правозахисник, журналіст, співзасновник і член правління Центру прав людини ZMINA. Один із тих, хто послідовно займається захистом прав людини, міжнародною адвокацією, виступає на глобальних майданчиках і свідчить правду про те, що сьогодні переживає наша країна. З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Максим став на захист нашої держави і приєднався до лав ЗСУ. У червні 2022 року потрапив у російський полон як офіцер ЗСУ, там провів 2 роки і 4 місяці. 18 жовтня 2024 року був звільнений. Зараз Максим активно займається міжнародною адвокацією, робить голос України у світі гучнішим і виразнішим.
Лауреат премії розпочав свій шлях із журналістської діяльності. Згодом вже як правозахисник працював над захистом прав біженців, внутрішньо переміщених осіб та людей без громадянства, а також досліджував прояви мови ворожнечі. На переконання Капітули премії, саме таке служіння є живим втіленням цінностей, закладених у нагороду її засновницею – пані Анастасією Шкільник. Діяльність Максима Буткевича вкотре засвідчує – моральне лідерство здатне змінювати реальність навіть у найскладніші часи.
Нагорода «Світло справедливості» заснована 2010 року канадійкою українського походження Анастасією Шкільник (померла у 2014 році) та владикою Борисом Ґудзяком, митрополитом Української Греко-Католицької Церкви, головою Філадельфійської архиєпархії УГКЦ у США, президентом УКУ. Нагорода заснована на честь батька Анастасії д-ра Михайла Шкільника – юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в Україні 1917–1920 років. Сталий фонд створила та адмініструє Українська католицька освітня фундація у Канаді.
Рішення щодо лауреата приймає Капітула, до якої входять: митрополит Борис Ґудзяк; Мирослав Маринович, правозахисник, радник ректора УКУ; Володимир Турчиновський, декан факультету суспільних наук УКУ; Олександр Кузьма, керівник відділу розвитку Фундації Українського католицького університету у США; Василь Мирошниченко, представник сім’ї Шкільник в Україні, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Австралії та Новій Зеландії; Рената Роман, голова Спортивного комітету Світового конгресу України (СКУ), директор Українського національного обʼєднання Канади (УНО); Михайло Боцюрків, канадський журналіст українського походження, письменник; Ірина Старовойт, поетка, есеїстка, дослідниця культури, доцентка кафедри культурології Українського католицького університету.
З часу заснування нагороди у 2010 році, капітула відзначила 15 осіб, серед яких: політв’язень радянського режиму, публіцист Євген Сверстюк; лідер кримськотатарського національного руху Мустафа Джемілєв; громадська активістка Лариса Заливна; колишня українська військова, капітан ЗСУ Надія Савченко; журналістка й розслідувачка корупційних схем Наталя Седлецька; головний редактор видавництва «Дух і Літера» Леонід Фінберг; очільник ГО «Лісові ініціативи і суспільство» Дмитро Карабчук; екоактивістка Юлія Мельник-Пашковська. У час світової пандемії COVID-19 нагороду вручили двом лікарям: завідувачці інфекційного відділення центральної міської лікарні у м. Рубіжне Ользі Мартиненко та сімейному лікарю-терапевту Івану Венжиновичу з міста Почаїв (посмертно). Лауреатом у 2021 році став Геннадій Мохненко, громадський діяч, пастор «Церкви добрих змін», батько 38 дітей. У 2022 році лауреатами були голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут та громадська діячка, засновниця «Центру підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська. Лауреатами нагороди у 2023 році стали Аліна Михайлова, офіцер ЗСУ, волонтерка, засновниця та керівниця медичної служби «Ульф» батальйону «Вовки Да Вінчі», та Катерина Прокопенко, громадська діячка та волонтерка, керівниця ГО «Асоціація родин захисників “Азовсталі”».
Інститут лідерства та управління (ІЛУ) є структурним підрозділом Українського католицького університету. Понад 10 років ІЛУ зміцнює громадянське суспільство шляхом навчання та розвитку лідерів громадського сектору та їхніх команд. Інститут єдиний в Україні провадить магістерську програму з управління неприбутковими організаціями. Експерти Інституту розробляють і проводять індивідуальні навчальні програми для посилення спроможності спільнот та організацій.
23.01.2026