Анна, сестра Михайла

 

 

 

26 січня минуло 163 роки від дня народження Анни Павлик, непересічної жінки, соратниці Михайла Павлика, Івана Франка й Остапа Терлецького.

 

Анна Павлик народилася 1855 року в селі Монастирське (тепер у складі міста Косів Івано-Франківської області). Найактивніший період її життя припав на 1870–1890-ті роки.

 

«Соціалістичному наверненню» Анни Павлик, без сумніву, неабияк посприяв її старший брат Михайло. В листі зі Львова від 4 жовтня 1876 року до Михайла Драгоманова він писав: «Вона майе 21 років і хоче дуже вчитися, та нема як. Від роботи йейі не хотіли дати давно до школи, от походила лиш щось два три місяці і вивчилася читати й писати, і дуже мині дякувала, щом йейі дав таку вже велику (у 16 рік). Потому призабула трохи, що женщині б більше уміти, аж як я йій зачав присилати усякі книжочки, то казала мині тепер, що якби були не вони, то умерла б була з туску, як у неділю або свято; а як прочи(та)ла то, що я написав «На що письмо?», то каже, що муситься ще вчити і вчити, бо дурній ніяк жити» ¹.

 

У середині 1870-х років під впливом європейських соціалістичних ідей у Галичині поступово зароджується радикальний рух. Останній базувався на принципах позитивізму та немарксистського соціалізму. Прихильниками радикальної течії стали передусім представники тодішньої студентської молоді, зокрема, О.Терлецький, М.Павлик, І.Франко та ін. Враховуючи аграрний характер краю, радикали звертали особливу увагу передусім на селянство – основну соціальну базу нової течії. Загалом радикалізм у Галичині формувався під двома впливами: безпосередньо з Західної Європи, де він виник у кінці XVIII – на початку XIX ст., так і під ідейним впливом окремих діячів Наддніпрянської України (М.Драгоманов, С.Подолинський і ін.). А на початку жовтня 1890 року у Львові заснували Русько-Українську радикальну партію (далі – РУРП) ².

 

Отож, інтерес до радикального руху в Анни Павлик проявився під безпосереднім впливом її брата Михайла ³. Він прагнув залучити свою сестру до активної популяризації нової партії серед місцевих селян. «Йій якби лиш наука, то вонаб зробила у нашім ділі більше може, як я, бо більше в нейі натурального розуму – я трохи лирик, а вона усе з розвагою робить», – писав зі Львова М.Павлик в листі до М.Драгоманова від 4 жовтня 1876 р. ⁴. Треба думати, що Михайло надсилав Анні популярні соціалістичні видання. Очевидно, серед них були й брошури С.Подолинського «Парова машина. Казка», «Про бідность. Розмова перша» та «Правда. Оповідання. Переклад з великоруського». Всі три названі брошури були надруковані О.Терлецьким у Відні 1875 року. «Коби ти міг прислати ще такі книжки, аби я понесла до Кутів Слюзареви аби и там знали люде, що повинно бути а що ньі», – писала Анна Павлик у недатованому листі до брата ⁵. Натомість М.Павлик у листі до М.Драгоманова від 8 грудня 1876 року зазначав, що «написав нашим людем в село (роз. с. Монастирське) велике письмо, най читайе сестра» ⁶.

 

Надіслана М.Павликом соціалістична література й інші матеріали мали великий вплив на формування світогляду Анни ⁷. Так, 27 грудня 1876 року вона з Косова писала до брата: «Але тепер, то уже йи таких пару людий, що уже научилисьі від тебе богато розумного, бо я де кому читаю листи твойі и тоти книжки і ще розповідаю де кому, що ти хочеш дійти правди в с(в)іті, що хочеш зробити полекшу на світі усьім людем. Я то розповідаю людем усе, бо я дуже добре тебе розумію и тих книжок добре розумію» ⁸.

 

Таким чином Анна Павлик виявляла інтерес до пропаганди радикальних ідей і, відповідно, не могла не привернути увагу поліції. До того ж на початку 1877 року у Львові заарештували М.Павлика, а на квартирі І.Франка було зроблено обшук. До рук поліції потрапив лист Анни братові, в якому вона між іншим різко виступала проти існуючих порядків. Як наслідок у її помешканні в селі Монастирському поліція теж зробила трус (це сталося 16 червня того ж року) ⁹. Проте на той час Анна Павлик перебувала в Львові, де саме тоді відбувалися арешти її брата, І.Франка й інших осіб, начебто за організацію таємного товариства ¹⁰.

 

Нема сумніву, що Анна знала тих осіб, проте вона відмовилася назвати їх поліції. За що була змушена відсидіти 14 днів під арештом ¹¹. У судовому наказі від 18 липня 1877 року зазначалося, що «Анна Павлик з Монастирська пропагує від давнього часу соціалістичні засади між селянським населенням», «спілкується насамперед з членами своєї родини, число якої в Монастирську є досить велике» і що вона є найактивнішим знаряддям свого брата в «соціалістичній пропаганді» ¹². Від кінця 1870-х років і протягом 1880-х років її десятки разів заарештовували й ув’язнювали ¹³. Потрапляли за грати навіть мати М.Павлика, Марія, та його наймолодша сестра Параска (Пракседа) ¹⁴.

 

Після відбуття покарання (два тижні арешту в Косові 10-24 липня 1877 р.) Анна Павлик прибула до Львова ¹⁵. З цього приводу І.Франко в недатованому листі до свого приятеля Івана Белея писав: «Вчора получив я грипсанку вiд П[авлик]а. Його сестра є ту[т], її двi недiлi держали в Косовi у арештi, вiдтак приїхала сюди» ¹⁶. У столиці Галичини Анна замешкала у тiй же квартирi, де до арешту проживали І.Франко та її брат Михайло. Пiзнiше, згадуючи про свій перший приїзд до Львова, вона писала: «Наjшла jа собі роботу у бьідних льудиj, шчо робили кравецтво, і за тото, шчо м робила день і ньіч, – носила м jісти братови та j шче одному товаришеви [І.Франку. – Авт.]. Але j тут миньі поліціjа не дала супокоjу: лазили до тих льудиj, зазирали миньі в очи, а господарьи питалисьі польіциjани, ци jа де не ходжу по ночех (а jа опруч того, шчо м носила jісти на будни, таj шчо ходила м в недьільі до брата на візиту, – навіть нігде с хати ни віходилам). Господар обрушивсьі за мнов, таj мене трохі попустилисьі…» ¹⁷.

 

10 жовтня 1877 року прокуратура міста Львова склала обвинувачувальний акт у справi пiдсудних за приналежнiсть до таємної органiзацiї. Серед них числилася також і Анна Павлик. У документі зазначалося, що вона «залишена на волі», але підлягає покаранню за те, що «є членом таємного соціалістичного товариства». Докази цього – її листування та селянський рух на Косiвщинi ¹⁸. З цього приводу Михайло Павлик у листі до М.Драгоманова від 13 листопада 1877 року зі Львова писав: «А засудити нас засудьать усіх, хиба б сестру ні – то треба буде помочи-jіди, шчо з цеjі станціjі не практично. Jа думав і шче думаjу узьати сестру сьуда, і завести тут межи приjательами спільне житье шчо до jіди, бо страх дорого обходитьсьа. Сестрі ж і так вже годі бути дома: поліциjа, жандарми j суди не даjуть jіj там дихнути, до того не даjуть jіj тепер нjакоjі роботи, а ґрунту jа і вона зреклисьа в користь оставших (ся) в родині, бо j так годі з него родині вижити навіть при ткацтві j заробкови. Тут би вона дістала роботу. Та не знаjу, jак випаде, але на всьакиj случаj сестри тут треба буде, хоть би мене в Львові не було» ¹⁹.

 

21 сiчня 1878 року у Львові почався відомий процес над галицькими соцiалiстами. Незважаючи на заперечення на суді та відсутність доказів, Анну Павлик звинуватили не лише в належності до таємної соціалістичної організації, а й у вербуванні членів до неї. Її засудили на мiсяць суворого ув’язнення (мала відбути покарання з 19 жовтня 1878 р.). Анна звернулася з апеляцією до вищого суду у Відні. Але суд відхилив її прохання, підтвердивши попередній вирок. Тоді засуджена звернулася з проханням, щоби суд дозволив їй відбувати покарання в Косові або Коломиї, бо вона не мала грошей на дорогу до Львова. Однак і цього їй не дозволили. Зрештою Анна була змушена відбувати місячний арешт у камері львівської в’язниці, де містилися 20 в’язнів ²⁰.

 

Пiсля виходу на волю вона на деякий час залишилася у Львовi. Проживала на однiй квартирi з І.Франком, О.Терлецьким і своїм братом Михайлом. «Ми, – писав І.Франко у своїх спогадах, – жили пару місяців разом: Павлик, його сестра Анна, Терлецький і я. Часто бувало так, що одного дня ми не знали, що їстимемо другого; з платою за помешканє опізнювали ся часто; та найгірше боліло нас те, що вся руська суспільність з виємком купки молодіжи уникала нас як зачумлених». Очевидно, що про Анну Павлик у Львові ходили тоді різні плітки. Крім докорів за соціалізм, їй дорікали тим, що жила в одній кімнаті з чоловіками ²¹.

 

Іван Франко в недатованому листі до своєї колишньої нареченої Ольги Рошкевич писав: «Правда, з нами тут живе Анна, але їй дуже далеко до того, щоб стати осередком нашого кружка. Я вже характеризував тобi її усно, додам тiльки то, що все вона й тепер така тиха, спокiйна, неговiрка, а як заговорить, то все о дитинствах i дрiбницях, наших розговорiв не слухає (а тими часами у нас розговори колективнi, громадськi ведуться досить часто i оживлено), а все бiльше в кухню; до iдеї має бiльше щирої волi, нiж понiмання, читає дуже мало i досить поволi. Може бути, що в селi мiж людьми вона зможе хорошо дiлати, що зможе говорити понятнiше i простiше, нiж з нас котрий, – але тутка вона зовсім не має поваги і на наших згромадженнях товариських ніколи не скаже й слова» ²².

 

Водночас у липні 1878 року Анна написала публіцистичне оповідання «Мої і люцькі гріхи, а панська та попівська правда» (місцем написання твору зазначений Косів на Гуцульщині). Перша частина цього твору була опублікована в неперіодичному збірнику «Дзвін», що його того ж року видали М.Павлик і І.Франко в Львові ²³. Згодом ціле оповідання Анни Павлик було опубліковане в черговому випуску женевського збірника «Громада» (1881) ²⁴. Стосовно львівського «Дзвона», 3 вересня 1878 року крайовий суд заборонив поширювати це видання. Попри це, Анна популяризувала збірник «Дзвiн» на рідній Косiвщинi, куди виїхала 26 грудня ²⁵.

 

На початку 1879 року за поширення забороненої збiрки «Дзвiн», творiв Івана Франка, соцiалiстичної лiтератури тощо Анну знову заарештували. З Косова її вiдправили до Львова, де 21 лютого їй влаштували допит ²⁶. «От, мині вже четвертиj місьіць доходит, jак арештованам, таj шче не знаjу доків буду сидіти», – писала вона орієнтовно 15 квітня 1879 року з в’язниці до свого брата ²⁷.

 

Лише 29 травня їй було вручено акт обвинувачення. Знову її звинувачено в тому, що належить до соцiалiстичного товариства, поширює твори, спрямованi проти чинного суспiльного ладу. Цi твори вона одержувала вiд брата, що й пiдтвердив Михайло Павлик, притягнений до судової вiдповiдальностi за видання збiрки «Молот». Вiн давав «Молот» та iншi брошури Аннi, щоби вона поширювала їх, аби «селяни познайомилися з основами, якi в тих виданнях мiстяться». Одним із доказів проти Анни Павлик було те, що на пошті в Косові наприкінці 1878 року поліція затримала 12 примірників збірки «Молот», брошури «Про те, як земля наша стала не наша», «Про багатство та бідність», журнал «Громада», які надійшли на її ім’я для поширення в повіті ²⁸.

 

Вийшовши з в’язниці, Анна мала намір знову проживати в Львові разом із І.Франком і О.Терлецьким на спільній квартирі (її брат Михайло тоді вже перебував на еміграції у Женеві). Однак кiмната, яку цi два товаришi займали, виявилася настiльки тiсною, що Анні довелося повернутися до рідного села ²⁹. З цього приводу І.Франко в недатованому листі до М.Павлика писав: «Щодо сестри, то вона зараз в кiлька день по процесi поїхала додому. Ви справедливо дивуєтесь, чому вона не ночувала в нашiй хатi, а в якихось чужих людей. Я й забув уперед сказати Вам, що ми задля «безгрiшшя» ще в липцю перепровадилися з 3-го поверха надолину в таку тiсненьку цюпку, що стiл, шафа i лiжко займають усе мiсце i що Т[ерлецький] спав на лiжку, а я на землi, так що для сестри не було мiсця» ³⁰.

 

Вже 30 сiчня 1880 року Анна разом із молодшою сестрою Параскою опинилася в коломийськiй тюрмi за «поширення революцiйно-анархiстичних принципiв». До того ж на початку березня того ж року на Коломийщинi перебував І.Франко. Полiцiя звісно затримала його й кинула до тої ж самої в’язницi, де вже сидiла Анна. 7 березня 1880 року на допитi в коломийському повітовому судi І.Франко зазначив: «Анну Павлик знаю постiльки, що вона пiсля першого присуду i вiдбуття кари короткий час жила в одному помешканнi зi мною i своїм братом. Крім цього, я її більше не бачив, бо, коли [вона] другий раз вийшла з в’язниці у Львові, я мав таке маленьке помешкання, що не мiг її прийняти до себе і вона, переночувавши одну ніч у якихось чужих людей, поїхала додому. I вона, переночувавши нiч у якихось чужих людей, поїхала додому».

 

Цікаво, що у тюрмi Іван Франко навіть вирiшив одружитися з Анною. Про це вiн повідомляв Михайла Павлика в серпнi 1880 року вже зі свого рідного села Нагуєвичі ³¹.

 

Відомо, що на початку 1881 року Анна Павлик часто зупинялась у Львові, де, між іншим, налагоджувала зв’язки з місцевими робітниками ³². «Тепер доношу, шчо тут діjесьі мижи Львівскіми ремісниками. Jа пізналасьа з одним, шчо приjіхав з Кракова, – далі, попри него, і з иншими. Сьі льуде – ремісникьи, робjі шевство, разом jіх 20 і кілька. Jа пороздавала jім де jакьих книжок і заохотилам, аби дешчо думали про світ» – писала Анна Павлик у листі до брата від 21 березня 1881 року зі Львова ³³.

 

Найімовірніше, що організатором нелегальних гуртків у Львові був М.Маньковський – один із обвинувачених у Краківському процесі 1880 року над соціалістами. Після краківського процесу М.Маньковський прибув у Львів, де організував нелегальні робітничі гуртки. Проте в зв’язку з виїздом він доручив керувати ними Я.Козакевичу ³⁴.

 

Водночас у повідомленні дирекції поліції у Львові до президії намісництва від 25 квітня 1881 року зазначалося: «У зв’язку з вашим дорученням №3259 від 13 ц. м. маю честь донести, що Анна Павлик від 22 ц. м. наймає куток у шевця Франціщка Кучковського по вул. Галицькій, №7, прописалась згідно з законом в ц. к. дирекції полції, повідомивши, що прибула з Косова. Наскільки можна судити, вона раніше перебувала у Львові, лише тимчасово виїжджаючи в якісь подорожі. Я наказав суворо слідкувати за Павлик, а про зроблені спостереження негайно повідомлю високу ц. к. президію» ³⁵.

 

У Львові Анна Павлик проживала, очевидно, десь до початку червня 1882 року. Від середини червня того ж року вона перебувала вже в Чернівцях (лист А.Павлик до М.Павлика від 16 липня 1882 р.) ³⁶. Проте Анні не вдалося поліпшити своє матеріальне становище у Чернівцях, тому вона змушена була повернутися спочатку до Коломиї, а відтак і до Косова ³⁷. 

 

12 серпня 1882 року Анна у листі до М.Драгоманова писала: «Jак Ви не писали ніц до Черновец, то прошу написати до К[оломи]jі під адресом A.Dro…jак давно писав брат». І ділилася з М.Драгомановим своїми майбутніми планами: «Jа тепер гадаjу описувати порьадки межи льуд(ь)ми і так поверховно шчо льуде говорі, а шчо jа думаjу таj jак льуде жиjут по всьакіх сторонах. Jа в Чернівцех сходиламсьа з льуд(ь)ми з усьакіх сторін(,) бо там jе фабрикі, а льуде зходісьа на зарібкі» ³⁸.

 

Факт проживання А.Павлик на початку 1880-х років у Коломиї підтверджував згодом також і Василь Стефаник. Тоді він навчався в Коломийській гімназії. У своїй автобіографії В.Стефаник пізніше писав: «Від баби Павліни я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає, лиш хоче, щоби всі люди були однакові. Я, дійсно, вислідив мешканє тої страшної швачки, пізнав єї і таки трохи єї боявся: це була п. Павлик, сестра Михайла Павлика» ³⁹.

 

На початку 1886 року Анна Павлик була в черговий раз заарештована (на місяць звичайного ув’язнення) ⁴⁰. «Сестра тепер в Коломиjскім: ходить по селах під псевдонімом (і живе так) і заробльаjе шитьем. Дуже бідуjе. Радби jіj помочи; шчо ж коли j сам не пануjу», – писав зі Львова Михайло Павлик до М.Драгоманова 17 грудня 1886 року ⁴¹.

 

Поряд з агітаційною роботою серед місцевих селян і робітників, Анна не припиняла і творчої діяльності. Так, її оповідання «Зарібниця» (фактично її автобіографія) було надрукована в жіночому альманасі «Перший вінок» (1887) ⁴². Згадка про цей твір була вміщена в статті Михайла Павлика «Перші ступні русько-українського жіноцтва», надрукованій у лютневому випуску радикального часопису «Народ» за 1890 рік ⁴³. Останній виходив із 1 січня 1890 року у Львові під редакцією І.Франка й М.Павлика та при фінансовій допомозі наддніпрянських українофілів ⁴⁴. Часопис «Народ» видавався протягом 1890–1895 рр. поперемінно у Львові та Коломиї ⁴⁵.

 

У перший рік видання часопису на його сторінках були вміщені також статті Анни Павлик. Це передусім її стаття «Що думають ремісники на Буковині. (Допись із Черновець.)», підписаної криптонімом А.П. ⁴⁶, а також стаття «Образок хлопа-рільника. (Від Косова)» ⁴⁷. Додамо, що рукописний варіант статті мав заголовок «Як обходяться люди на малих ґрунтах». Очевидно, що нову назву статті дав Михайло Павлик, який загалом вносив чимало редакційних правок у рукописні твори сестри ⁴⁸.

 

Наприкінці 1880-х років Анна Павлик знову переїхала до Чернівців. Тут вона прожила шість років ⁴⁹. Михайло Павлик 18 липня 1891 року писав до М.Драгоманова про те, що його сестра «тепер м[іж] і[ншим] вчить робіт у вишчіj жіночіj школі в Чернівцьах, а окрім того працьуjе по панских домах, де jеjі дуже льубльать і бороньать від обмов навіть “своjіх” льудеj, шчо навіть знатисьа з неjу не хотьать. Між такими jе j молодиj радикал зі Львова – О.Колеса. Здобула собі позиціjу тьажкоjу боротьбоjу, таj то в аристократіjі і властеj, м[іж] і[ншим] і у старости” ⁵⁰. Зрештою, за словами М.Павлика, його сестра в Чернівцях “стоjала дуже добре”. Її матеріальне становище було загалом непоганим ⁵¹.

 

Проте за станом здоров’я, Анна вирішила відкрити в Чернівцях крамницю “з народними продуктами”. Для цього їй потрібно було мати спеціальний дозвіл від косівської влади. Тобто староства в місті Косів, звідки була родом ⁵². До староства Анна Павлик звернулася за посередництвом члена РУРП Р.Яросевича, родича косівського старости Сабата ⁵³. “Так тоj вуjечко, – писав Михайло Павлик у листі до М.Драгоманова від 8 травня 1892 р., – так обсмарував сестру перед черновецкими властьами, шчо раптом на неjі кинулисьа jак скажені, і довели до того, шчо сестра не тілько мусіла зложити дозвіл на склеп, а j стратила зарібки” ⁵⁴. Натомість Р.Яросевич у недатованому листі до І.Франка писав: “Будьте добрі повідомити від мене Павлика (не знаю де він тепер?) що Косівске староство єго сестри не денунциовало и взагалі ніякоі опініі о ні до Черновец не висилало и Чернівці навіть не запитували о те. Знаю все се з зовсім певного жерела” ⁵⁵.

 

Водночас буковинська поліція пильно стежила за Анною Павлик. Зрештою в квітні 1892 р. її було заарештовано ⁵⁶. Під час арешту в Анни вилучили значну кількість літератури – передусім примірники часопису “Народ”, газети “Хлібороб”, програму РУРП, статут робітничого товариства “Siłа”, соціал-демократичні часописи “Robotnik”, “Naprzόd” тощо ⁵⁷. З цього приводу 8 травня 1892 року Михайло Павлик у листі до М.Драгоманова писав: “Партіji” сестра не в голові, та зрештоjу нема j грошеj; jа просив Даниловича, шчоби зараз поjіхав у Чернівці, jак оборонець” ⁵⁸.

 

14 червня 1892 року в Чернівцях відбувся судовий розгляд справи Анни Павлик. Захищав її член РУРП адвокат Северин Данилович. Врешті-решт на підставі слідства (!), а не судового розгляду Анну Павлик було засуджено на 6 тижнів ув’язнення. Проте на прохання С.Даниловича трибунал погодився її тимчасово звільнити ⁵⁹.

 

Анну, яка відбула слідче ув’язнення, тимчасово випустили з в’язниці. Це давало змогу подати апеляцію в вищі судові інстанції, загалом оскаржити вирок у Відні ⁶⁰. Натомість Анна Павлик переїхала до Коломиї, де мала працювати писарем у адвокатській канцелярії С.Даниловича ⁶¹. Брат Михайло навіть хотів залучити її до редагування «Народу». Проте через помилку коломийської пошти текст апеляції надійшов до Чернівців із запізненням. Як наслідок, апеляцію було відхилено ⁶². Тому залишалося лише звернутися з апеляцією до вищого трибуналу в Відні ⁶³. Текст апеляції на німецьку мову мав перекласти Іван Франко ⁶⁴.

 

Проте 3 грудня 1892 року Михайло Павлик у листі до М.Драгоманова писав: “Сестрі потверджено вирок у Відні, за шчо jа маjу подьакувати наjбільше Франкови. Він сам узьавсьа перевести жалобу неважности (– дуже добру) – на нім[ецьку](,) наjшов у Відні адвоката і таких, шчо jему обіцьали заплатити 25 г[ульденів] за оборону – та навіть не сказав це адвокатови, так шчо цеj мені вже післьа потвердженьа вироку написав: мовльав, шліть акт і 25 г[ульденів](,) буду боронити. Фр[анко] звісно і жалоби не перевів і в загалі забув справу” ⁶⁵. Врешті-решт Анна Павлик відбула покарання в чернівецькій в’язниці ⁶⁶.

 

Про участь Анни Павлик у діяльності РУРП від середини 1890-х років нами виявлено дуже небагато матеріалів. Відомо, що на початку 1894 року на шпальтах радикальної газети “Хлібороб” (тоді виходила в Коломиї під редакцією Мих. Павлика) була надрукована її стаття “За вибори. (З Коломийського)” ⁶⁷.

 

Водночас прізвище Анни Павлик («Чернівці») згадане у списку гостей, запрошених на з’їзд РУРП 15 грудня 1894 року (Львів) “в справі реорганізації партії” ⁶⁸.

 

А на V з’їзді РУРП (26–27 вересня 1896 р., Львів) Анна Павлик взяла участь у нарадах, виступивши з доповіддю “Про стан радикалізму на Буковинї” ⁶⁹.

 

У 1899 році на шпальтах газети “Громадський голос” (орган РУРП, редактором видання тоді також був Михайло Павлик) під рубрикою «Письмо з Черновець» з’явилася стаття Анни “Чи людям треба аж батога?” ⁷⁰.

 

Анна Павлик відійшла у вічність 13 жовтня 1928 року у Львові, переживши свого брата на тринадцять років, а Івана Франка – на дванадцять.

 

____________________________________________________

 

 

¹ Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876–1895). – Т. ІІ. (1876–1878). – Чернівці, 1910. – С. 86. (Далі в покликах на це видання вказуємо: Переписка … (із зазначенням тому і сторінки); Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – Львів: Каменяр, 1989. – С. 14–15.

² Кравець М. М. До питання про Русько-Українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. // З історії західноукраїнських земель. – К., 1957. – Зб. 2. – С. 124, 126–128; Himka J.-P. Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860–1890). – Cambridge, 1983. – P. 167; Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 55; Шкраб’юк П. Ми, українські радикали… (Михайло Павлик і Радикальна партія). – Львів, 2012. – С. 175.

³ Злупко С. Незламна галичанка // Жовтень. – 1970. – № 3. – С. 98; Злупко С. М. Сумління голос: А.І.Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 14–15, 17; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 123, 178.

⁴ Переписка … . – Т. 2. – С. 87; Кравець М. М. До питання про Русько-Українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. – С. 129; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 98.

⁵ Переписка … . – Т. 2. – С. 119; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 98.

⁶ Переписка … . – Т. 2. – С. 132; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 17.

⁷ Злупко С. М. Сумління голос. … . – С. 17.

⁸ Переписка … . – Т. 2. – С. 145; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 98.

⁹ Злупко С. Незламна галичанка. – С. 98.

¹⁰ Злупко С. Незламна галичанка. – С. 98–99.

¹¹  Павлик А. Моjі j льуцькі гріхи, а панська та попівська правда // Громада. Украjінська часопись. – Женева, 1881. – Ч. 2. – С. 164; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 99.

¹² Цит. за: Злупко С. М. Сумління голос: А.І.Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 27.

¹³ Студинський К. Іван Франко і товариші в соціялістичнім процесі 1878 р. // Україна. – К., 1926. – Кн. 6. – С. 85–86, 109–111; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 98–101; Злупко С. Анна Павлик – борець // Людина і світ. – 1970. – № 3. – С. 55; Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 26–27, 31, 41, 45–46, 49, 58–59, 62; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 178.

¹⁴ Переписка … . – Т. ІІІ. – С. 198–201; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 99; Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 26, 45; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 45, 178.

¹⁵ Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 27; Денисюк І. О., Злупко С. М. Анна Павлик у житті і творчості Івана Франка // Українське літературознавство. – Львів, 1990. – Вип. 54. Іван Франко: Статті та матеріали. – С. 60.

¹⁶ Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К. 1986. – Т. 48: Листи. – С. 72; Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 27; Денисюк І. О., Злупко С. М. Анна Павлик у житті і творчості Івана Франка. – С. 60 – 61.

¹⁷ Павлик А. Моjі j льуцькі гріхи, а панська та попівська правда // Дзвін. Галицько-украjінська збірка. – Львів, 1878. – С. 167; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 61.

¹⁸ Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 29; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 61.

¹⁹ Переписка … . – Т. ІІ. – С. 236.

²⁰ Злупко С. М. Сумління голос: А. І. Павлик – перша жінка-соціалістка на Прикарпатті. – С. 31; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 61.

²¹ Др. Остап Терлецький. Спомини і матеріали Дра Івана Франка // Записки Наукового товариства імени Шевченка. – 1902. – Т. L. – Кн. VI. – С. 46; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 33; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 61.

²² Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К. 1986. – Т. 48: Листи. – С. 132; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. сit. – С. 61.

²³ Павлик А. Моjі j льуцькі гріхи, а панська та попівська правда // Дзвін. Галицько-украjінська збірка. – Львів, 1878. – С. 273–285; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 36

²⁴ Павлик А. Моjі j льуцькі гріхи, а панська та попівська правда // Громада. Украjінська часопись. – Женева, 1881. – Ч. 2. – С. 153–205.

²⁵ Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 62 – 63.

²⁶ Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 38; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 62 – 63.

²⁷ Переписка … . – Т. ІІІ. – С. 13; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 63.

²⁸ Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 40; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 63.

²⁹ Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 41. Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 63.

³⁰ Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К. 1986. – Т. 48: Листи. – С. 212; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 41; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 63.

³¹ Див. «Протокол допиту І. Франка про мету його приїзду до Яблунова, складений Коломийським повітовим судом» від 7 березня 1880 р.: Iван Франко. Документи i матерiали: 1856–1965. – К., 1966.– С. 90; Денисюк І. О., Злупко С. М. Op. cit. – С. 63–64.

³² Кравець М. М. Початок робітничого руху в Східній Галичині // З історії західноукраїнських земель. – К., 1958. – Зб. 3. – С. 42; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 50 – 51.

³³ Переписка … . – Т. ІІІ. – С. 403; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 51.

³⁴ Волянюк М. М. Перші нелегальні робітничі гуртки у Львові // Наукові записки. Львівський філіал центр. музею В. І. Леніна. – Львів, 1959. – Вип. І. – С. 29; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 51.

³⁵ Див. «Повідомлення дирекції поліції у Львові президії Намісництва про виїзд І. Франка до Дрогобича та встановлення за ним поліцейського нагляду» від 25 квітня 1881 р.: Iван Франко. Документи i матерiали: 1856–1965. – К., 1966.– С. 99; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 52.

³⁶ Переписка … . – Т. IV. – С. 38; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 55.

³⁷ Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 57.

³⁸ Переписка … . – С. IV, С. 39 – 40; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 55.

³⁹ Стефаник В. Твори: У 3 т. – К., 1953. – Т. 2: Автобіографічні твори, поезії в прозі, публіцистика, незакінчені твори і переклади. – С. 13.

⁴⁰ Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 62.

⁴¹ Переписка … . – Т. V. – С. 140.

⁴² Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 64 – 65.

⁴³ Павлик М. Перші ступні руско-українского жіноцтва // Народ. – 1890. – Ч. 4. – 15 л[атинського] лютого). – С. 42–50.

⁴⁴ Животко А. Нарис історії української преси (Курс лекцій) / Аркадій Животко. – Подєбради: Український Технічно-Господарський Інститут позаочного навчання, 1937. – С. 49; Кравець М. М. До питання про Русько-Українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х роках ХІХ ст. // З історії західноукраїнських земель. – К., 1957. – Зб. 2. – С. 130; Кугутяк М. В. Радикальна партія в Східній Галичині // Український історичний журнал. – К., 1990. – № 10. – С. 57.

⁴⁵ Романюк М., Галушко М. Українські часописи Коломиї (1865–1994 рр.): Історико-бібліографічне дослідження / Мирослав Миколайович Романюк, Марія Василівна Галушко / Передмова Володимира Качкана. – Львів, 1996. – С. 57; Романюк М., Галушко М. Українські часописи Львова 1848–1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3 т. / Мирослав Миколайович Романюк, Марія Василівна Галушко. – Львів: Світ, 2001. – Т. 1. 1848–1900 рр. – С. 514.

⁴⁶ А. П. Що думають ремісники на Буковині. (Допись із Черновець.) // Народ. – 1890. –Ч. 4. – 15 л[атинського] лютого. – С. 40–41; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 101; Злупко С. Анна Павлик – борець. – С. 56; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 66–67.

⁴⁷ Анна П. Образок хлопа-рільника. (Від Косова) // Народ. – 1890. – Ч. 9. – 1 л[атинського] мая. – С. 128–129.

⁴⁸ Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 69.

⁴⁹ Злупко С. Незламна галичанка. – С. 101; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 70–72, 75; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 67.

⁵⁰ Переписка … . – Т. VI . – С. 222.

⁵¹ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 23; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 71–72.

⁵² Переписка … . – Т. VIІ. – С. 23; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 72.

⁵³ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 23–24; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 72.

⁵⁴ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 24; Злупко С. М. Сумління голос … . – С. 72.

⁵⁵ ВР ІЛ, ф. 3, од. зб. 1635, арк. 665.

⁵⁵ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 24; Робітничий рух на Україні. 1885–1894 рр., упоряд.: В.С. Шандра та ін.; відп. ред. О.А. Парасунько. – К. 1990. – С. 268; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 101; Злупко С. Анна Павлик – борець. – С. 56; Злупко С. М. Op. cit. – С. 71–72.

⁵⁷ Злупко С. Незламна галичанка. – С. 101; Злупко С. М. Op.cit. – С. 72–73.

⁵⁸ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 23; С.М. Злупко, Op. cit., с. 71.

⁵⁹ Agitatorka socjalistyczna // Dodatek do nr. 170. Kurjera lwowskiego. – 1892. – 18 Czerwcа. – S. 1–2; Переписка … . – Т. VIІ. – С. 41, 46; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 101; Злупко С. М. Op. cit. – С. 73; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 67.

⁶⁰ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 46; Злупко С. Незламна галичанка. – С. 101; Злупко С. М. Op. cit. – С. 73; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 67.

⁶¹ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 46; Злупко С. М. Op. cit. – С. 73.

⁶² Переписка … . – Т. VIІ. – С. 65.

⁶³ Франко І. Зібрання творів: У 50 т. – К. 1986. – Т. 49: Листи. – С. 354.

⁶⁴ Ibid., с. 355, 362.

⁶⁵ Переписка … . – Т. VIІ. – С. 103.

⁶⁶  Переписка … . – Т. VIІ. – С. 109; Злупко С. Анна Павлик – борець. – С. 56; Злупко С. М. Op. cit. – С. 74.

⁶⁷ П.А. За вибори. (З Коломийского) // Хлібороб. – 1894. – Нр. 7. – 1 квітня. – С. 43–46.

⁶⁸ ЦДІАЛ України, ф. 663, оп. 1, спр. 179, арк. 262–263; Шкраб’юк П. Op. cit. – С. 124.

⁶⁹ Пятий зйізд русько-украінськоі радікальноі партіі // Громадський голос. – 1896. – Нр. 18. – 1 жовтня. – С. 119, 121; Сегорічний краєвий з’їзд радикальної партиї… // Громада. – 1896. – Ч. 4. – За вересень. – С. 58.

⁷⁰ А.Павлик. Чи людем треба аж батога ? (Письмо с Черновець) // Громадський голос. – 1899. – Ч. 14 і 15. – 15 липня і 1 серпня. – С. 121–123.

 

 

31.01.2018