В комнатах робітничого дому в пасажи Гавсмана відбував ся в суботу і в недїлю перед полуднем зїзд партії радикальної. Комнату зборів прикрашено бюстом Шевченка і портретом Драгоманова. На зборах являло ся по-над 40 участників зїзду [з того половина селян] а крім того значне число гостій, між котрими переважали жидівскі соціял-демократи, бо то в их комнатах відбували ся наради.
Д-р Иван Франко отворив сей V-ий зїзд радикальної партії, а д-р Трильовскій предложив на предсїдателя посла д-ра Т. Окуневского а на заступників: д-ра Франка і посла Новаковского. Д-р Окуневскій покликав на секретарів Стефанчука і Лутчина. Відтак вибрано en blос три комісії: веріфікаційну для провіреня мандатів відпоручників, орґанізаційну і виборчу для обговореня справи надходячих виборів до ради державної.
Наступили справозданя з дїяльности партії. В имени центрального заряду здавав справу д-р Франко. О дїяльности центр. заряду — мовив д-р Франко — нема що богато говорити, бо заряд треба уважати невдалою пробою центральної орґанізації. Не знати, чи партія не доросла до заряду, чи заряд до партії. Заряд не розвивав нїякої дїяльности що-до орґанізації, лише занимав ся видавництвами. Редакція радикальних видавництв була віддана Будзиновскому, але він не видержав і в половинї року все покинув. Настала кріза, а з помочію прийшов з Перемишля тов. Вітик, переймаючи редакцію "Гром. Голосу". Тепер се видавництвo вповни забезпечене, бо до давних 500 прийшло 200 нових передплатників. Рівночасно зачало ся видавництво "Хлопскої бібліотеки" в напрямі просвітно-політичнім. Поодинокі книжочки розходять ся в звиж півтора тисяча примірниках. — Над сим справозданєм отворено дискусію. Д-р Трильовскій був тої гадки, що брак орґанізації не єсть виключно виною центр. заряду. Причини лежать в тім, що селяне мало освідомлені, а нема досить интеліґенції для орґанізації мас. Що до дїяльности центр. заряду, то д-р ТрильовскІй питав: длячого сей зїзд скликаний в невідповідну пору, бо підгірє й околицї ще докінчують господарку, і длячого не розсилано до провінціональних орґанізацій нїяких обіжників? — чи зроблено що-небудь в справі заснованя радикального товариства просвітного? — чи зорґанізовано поміч правну? — Д-р Франко пояснив, що зїзд скликав не заряд, а лише д-р Франко з п. Вітиком; що для призбираня фондів видає ся Хлопску бібліотеку; що гадку о просвітнім товаристві занехано, бо до веденя справ истнуючого товариства "Поступ" не було відповідних сил. — Додатково пояснив ще д-р Окуневскій, що поміч правну зорґанізовано з иншої сторони [Народна Рада].
Справозданє з перемиского повіту складали посол Новаковскій і редактор Вітик. Посол Новаковскій подав деякі дати з руху в Перемисчинї: в 1894 р. устроєно 24 віч [14 дозволено, 10 заборонено], а в 1895 р. 59 віч; було 24 процесів політичних і відсиджено в арештї 268 днїв. Треба там більше людей интеліґєнтних, щоби підпирати рух селяньскій. Редактор Вітик подав образ зросту руху селяньского. Зачало ся від Торок, а тепер Торчане їздять від села до села. При аґітації звертає ся увагу на читальнї і на борбу клясову. Рух в Перемисчинї стрітив ся послїдними часами з перепонами навіть того рола, що комісар Мірскій арештував посла Новаковского. Але се причинило ся до збільшеня руху і розбудженя самосвідомости між селянами, так що н. пр. недавно треба було в одній читальни перестати читати "Паньскі жарти", бо хлопи не хотять нїчого чути про комісарів, хоч-би і людяних. Перепони для хлопского руху виходять зі сторони заступника маршалка д-ра Чайковского, котрий хоче кандидувати з хлопскої курії. — На деякі запити д-ра Трильовского дав п. Вітик такі поясненя: Священики не виступають ворожо против руху хлопского, хоч з другої сторони кокетують з ним з-далека. Де цїла громада [а звичайно буває се по менших селах] тримає з радикалами, там і війт иде за громадою. Хлопи самі аґітують по селах, їздять на збори і добре говорять. Від рускої интieліґенції стоять радикали на боцї і не видять потреби кликати єї до себе. За те з робітничим рухом поступають згідно.
З Сокальщини промовляли два селяне. Тома Голашевскій добачував нечисленність зїзду в тім, що правительство карає селян за політику; наложило кари грошеві за депутацію, отже нарід тепер боїть ся. Треба би прийти з помочію тим, що их карають. Дальше зачав говорити про безхосенність закона о ліценціованю бугаїв, але що справа бугаїв не належала до орґанізації радикальної, то і перервано єму промову. — За те другій селянин, Драґан [мабуть з Тудоркович] розповів, як то в их селї зачали читати видавництва радикальні; що уряд податковий належав на бесїдника податок заробковий від домашного кравецтва; що тепер селяньство в Сокальщинї не довіряє священикам, побачивши, що они при послїдних виборах соймових відсунули ся від акції виборчої та полишили селян самим собі.
З Тернопільщини промавляв сел. Павло Думка. Розповів про акцію селяньску при послїдних виборах соймових. Освідомленє між селяньством ширить ся і є люде що працюють, однак не зазначує ся виразно, що робота йде після проґрами радикальної, лише підносить ся хлопскі справи на першім місци в дусї поступовім.
Міщанин Шмигельскій зі Збаража, один з проводирів тамошного руху селяньского, розказав о перепонах від властій політичних. Заборонюють віча одно по другім з причин тифусових; довірочні наради комісарі розвязують за-для малих неформальностій, так що годї навіть послови Остапчукови зложити справозданє. До руху селяньского відносять ся неприхильно також священики, виступаючи против радикалів з амвон. Спеціяльний майстер до "фурґал" [так називають радикалів] єсть о. Курдидик з Черниховець. Однак селяне горнуть ся під опіку збаражских радикалів, котрі з своєї сторони запускають загони в Скалатщину і Тернопільщину. Вкінци бесїдник радив, щоби для призбираня фондів аґітаційних належити добровільний податок.
З Товмаччини здавав справу сел. Бородайкевич [носить ся уже з-міска]. Заявив, що в Товмаччинї лише три люде ширять часописи радикальні, а і то по процесї карнім против бесїдника люде наполохали ся і рух радикальний притих. Нарікав на духовеньство, що з амвон виступає против радикалів, а селяне йдуть за радами священика, уважаючи єго більше ученим від радикала недоука. Коби в Товмачи осїв якій Русин адвокат, можна би коло него орґанізувати ся.
В Мостискім — після заявленя сел. Ивана Харатона з Пакости — исторія руху селяньского недавна, бо від послїдних виборів соймових.
Мазур Григ. Синкус з Самбірщини, прибраний з паньска, заявив, що рух радикальний там дуже слабий. Відтак критикував дїяльність тамошної філії "Просвіти", відказуючи, що видїлові нїчого не роблять.
Жовківщину, Сокальщину і Камінеччину заступив лїкар з Мостів д-р Як. Невестюк. Перші радикали в тих сторонах вивели ся в Бутинах. Рух радикальний обгортає чим раз дальші круги; "Гром. Голосу" розходить ся 60 примірників. На віче радикальне в липни с. р. зійшло ся по-над 1000 осіб. Найтруднїйше що-небудь робити в Камінеччинї.
Микола Новаковскій промовляв нїби то яко делєґат зі Стрийщини, а властиво мав мандат від робітників зелїзничих. Для Стрийщини треба тілько більше аґітаторів радикальних, а рух радикальний розвине ся. Теперішний рух селяньскІй не має радикального пятна, однак се нїчо не вадить, бо всї хлопи признають ся до радикальної партії, чого доказом от хоч-би поздоровне письмо Тита Якимова з Витвицї в Долинщинї.
Д-р Трильовскій промавляв в имени повітів снятиньского і коломийского. Від коли зі Снятина і Коломиї убуло сил интеліґентних, від тогди рух радикальний значно там ослаб. Треба интеліґентів аґітаторів, щоби між селянами виробити аґітаторів. Рух радикальний находить противників між священиками москвофілами. Д-р Невестюк сконстатував, що цїле справозданє д-ра Трильовского виказує дуже мало позитивної роботи.
Городенщину заступав і Лев Бачиньскій. Рух радикальний датує ся там з-перед сїм лїт, коли то п. Белей кандидував до сойму. [Очевидно бесїдник брав за одно рух селяньскій і рух радикальний. — Прим. Ред.] Народних спілок є сїм; читальнї в Тишківцях і Поточисках остають під впливом "попівским". Рух радикальний не йде, як належить, бо за мало скликує ся віч і зборів. Нема интеліґенції аґітаторскої. Д-р Окуневскій має за много инших справ, а "попи" з війтами і староством параліжують рух радикальний. Против "Народних Спілок" закладають ся инші просвітні товариства.
Селянин Черкас зі Скалатского заявив, що найбільшу прислугу радикалізомви в их сторонах зробила місія в Старіміщинї, бо з проповідій місійних сам бесїдник і инші в-перве довідали ся про видавництва радикальні і ними зацїкавили ся. Розповів про віча і збори, висказуючи признанє товаришам збаражским, що підпомагають их і словом і дїлом. — По тім справозданю вивязала ся дискусія, а з промов Шмигельского, Гарматїя і Думки виходило, що селяне не повинні нарікати на брак сил в интеліґенції в своїм руху, лише з між себе самих виробляти такі сили.
З Дрогобицкого здавав справу п. Коцко. Успіхів pyхy радикального не виказав, лиш заповів, що в Дрогобицкім має завязати ся товариство політичне з участію радикалів та що будуть устроювати ся віча в меденицкім і підбужскім повітї судовім.
Дубецке заступав перемискій соціял демократ жидок Фаст. Нарід дуже там темний а школи спольщені, длятого там скорше иде Przyjaciel ludu нїж радикальні видавництва.
Селянин Чернявскій зі Снятинщини нарікав на духовеньство, як руске так і латиньске, бо він сам латиньского обряду.
Василь Кубик з Добромильского нарікав на тамошні відносини. Тишковскій має 30 сїл і тримає хлопів своїми лїсами і пасовисками на припонї. На-разї роздає ся на села видавництва радикальні.
Анна Павликівна з Чернівцїв зазначила, що на Буковинї нема руху хлопского, але для аґітації радикальної отвирає ся широке і вдячне поле дїланя.
Д-р Данилович з Косівщини взяв ся за характеристику Гуцулів, виказуючи, що они надають ся дуже добре на матеріял до аґітації. На жаль, цїлу Косівщину присїли жиди і польскі панки, котрі кинулись в ті сторони за наживою. Рівно-ж староста Сабат пильнує всїми силами, щоби нїхто не входив в зносини з Гуцулом для єго освідомленя. Сам бесїдник зазнав на собі опіки п. Сабата. Гуцул з Жабя, у котрого д-р Данилович переночував, мусїв заплатити 15 зр. кари за те, що не виповнив обовязку мельдункового. Що до дїяльности в тім повітї — д-р Данилович заповів, що устроїть кілька віч.
На тім скінчили ся справозданя делєґатів, котрих мало бути 37 з 20 повітів.
(Конець буде.)
[Дѣло, 28.09.1896]
(Конець.)
По справозданях о станї справи радикальної удїлено голосу двом гостям.
В имени рускої соціяльно-демократичної партії промавляв столяр Глинчак в тім змислї, що нїчо не повинно дїлити і різнити радикалів від соціяльних демократів, бо ті на селах а ті в містах заступають интереси робучого люду. Відтак розповів, длячого Русини вяжуть ся в окрему партію соціяльно-демократичну, — а то між иншим і длятого, що хотять зблизити ся до народу сїльского, з-між котрого они вийшли.
В имени польскої соціяльної демократії промовляв Козакевич, висказуючи радість [чи щиру — можна сумнївати ся] из завязаня рускої партії соціяльно-демократичної, бо в результатї вийде так, що всї три партії [і радикальна] в практичнім дїланю пійдуть разом.
Тепер забрав голос д-р Франко, щоби зреасумувати справозданя делєґатів. В тім резіме дійшов до таких заключень: Зріст аґітації радикальної замітний по цїлій Галичинї. Радикальна думка зайшла в найдальші закутини та розбудила критику і розвагу. Вороги радикалізму навіть своїми місіями причинили ся до єго зросту. Можна замітити, що вироблює ся радикальна интеліґенція з-під сїльскої стріхи, а сей факт вистане за всї здобутки радикальної партії. Радикали причиняють ся до цивілізованя галицких властій, пригадуючи им закони. Між радикальним селяньством зріс дух орґанізаційний; навіть уряди громадскі радикалізують ся. Селяньство дозріває, щоби політику взяти в свої руки. У нас брак интеліґенції, а всї змаганя стремлять до того, щоби цїлком єї знищити [н. пр. порядки шкільні, целібат]. Власти ставляють нечувані перепони. У кождого урядника єсть совість уряднича і шляхотска, а хоч би перша велїла єму придержувати ся закона, то друга оцїнює кожду справу зі становиска клясового. — Д-р Франко закінчив привітом рускої соціяльної демократії, котра хоче своєю працею трафити там, де польскій соціяльній демократії не можна було зайти.
Другого дня зїзду здавали справу комісії: виборча і орґанізаційна, а ухвали их принято майже без дискусії.
І так в справі надходячих виборів до ради державної запала на зїздї така ухвала:
Руско-україньска радикальна партія постановляє:
1) Брати участь в надходячих виборах до ради державної і ставити своїх кандидатів в куріях ІV-ій і V-ій.
2) В цїли переведеня виборів має бути завязаний комітет центральний партії радикальної.
3) В склад того комітету входять: а) делєґати з поодиноких повітів, б) члени головного заряду партії, в) соймові посли радикальні, г) редактори радикальних часописій, д) делєґати радикальних товариств політичних.
4) Центральний комітет має: а) затверджувати кандидатури предложені комітетами повітовими, б) рішати спори виходячі між товаришами в справах виборчих, в) достатчувати комітетам повітовим всяких потрібних информацій, відомостій, фондів, аґітаторів і т. п.
5) На провінції отворять ся комітети повітові.
6) Центральному комітетови лишає ся до волї припоручати чи не припоручати радикальним виборцям кандидатів инших комітетів в тих повітах, де не буде кандидатів радикальної партії.
До точки 6 тої предложили пп. Гукевич, Павлик і Євг. Левицкій додаткове внесенє, котре так звучить: "Центральний комітет може припоручати загально кандидатів тих партій, котрі стоять що-до поглядів політичних нам близько [в дискусії виспеціалізувано ті партії, а именно: рускі і польскі соціяльні демократи та й сторонництво людове], а що до партій руских — то нїяким чином не може припоручати кандидатів з партій москвофільскої і Барвіньского."
Комісія орґанізаційна ухвалила лишити ся при теперішній орґанізаційній проґрамі та предложила лише меншої ваги поправки або резолюції. Орґаном партії радикальної признано "Громадскій Голос", а припоручено до розширюваня "Житє і Слово", "Громаду" і "Хлопску бібліотеку".
До заряду центрального увійшли: Павлик, Вітик, Вацик, Косевич, д-р Франко, д-р Олїйник, Думка, Шмигельскій, Бородайкевич, д-р Трильовскій, д-р Євг. Левицкій і д-р Данилович.
До комітету виборчого именовані делєґатами з повітів: Шмигельскій (Збараж), Драґан (Сокаль), Бородайкевич (Товмач), Думка (Тернопіль), Харатон (Мостиска), Мих. Дергало (Стрий), Ол. Бурачиньскій (Снятин), Радуляк (Городенка), Кубин (Добромиль), Германюк (Коломия), Михась (Самбір), Олексовскій (Дрогобич), Черкас (Скалат), Мекелита (Жовків), Фокшей (Косів), Щур (Львів), Сальвицкій (Перемишль).
На тім закінчили ся наради зїзду. Наступили ще пращальні промови. Д-р Євг. Левицкій кинув погляд на зїзд і на партію. Партія радикальна представляє ся готова, зорґанізована; перед нею розкриває ся ширшій горизонт політичний. Партія радикальна завязала ся тогдї, коли наступила дезорґанізація політична на Руси. Становище національно політичне, на котрім станули рускі сторонництва політичні, було хибне. Розвиток літератури і язика не причинить ся до скріпленя становища національного, бо література розвиває ся лиш при співучасти людей економічно сильних. У нас витворила ся интеліґенція залежна від верховодячих верств. З народного сторонництва зачали утїкати: одні до новоерцїв, а другі між москвофільских шyбpaвцїв. В ту пору ослабленя интеліґенції виступила радикальна партія, щоби зорґанізувати пролєтаріят і при єго помочи рознести будинок неправди і неволї цїлих пять столїть. Интеліґенція радикальна має просвічувати, проношувати дорогу орґанізації пролєтаріяту.
Відтак д-р Франко подякував участникам і піднїс оклик в честь радикальної партії і соціяльної демократії. — Відспівано хлопску пісню радикальну.
На зїзд наспіли деякі письма і телєґрами.
[Дѣло, 29.09.1896]
29.09.1896